Монолог на тему «перезавантаження»

Особисто я не люблю публічних діалогів, принаймні не зміг би сказати в діалозі те, що бажаю. Волію “клацати” на клавіатурі аналітичні тексти, які народжуються без стороннього втручання. Тому мені зрозуміло, чому голова Чернігівської “Просвіти” незадоволений діалогом із редактором просвітянської газети Любов’ю Голотою. Вочевидь він не все сказав, що хотів би, адже там дуже мало йдеться про реформування всеукраїнської організації і надто багато звітного фактажу просвітянського осередку Сіверщини. До такого діалогу важко щось додати окрім звіту Івано-Франківської “Просвіти”, але це, мабуть, краще зробить наш голова Степан Волковецький. Якби шановна пані Голота не завершила закликом до пересічних просвітян писати листи, я б забув про цей діалог як про звичайну розмову двох функціонерів “Просвіти”.

Володимир Ференц,
м. Івано-Франківськ

Нудно від всіляких звітів, а слово “перезавантаження” мене коробить так само, як і, відчувається, Любов Голоту. Надто невизначений термін, який не варто вживати, як і слово “реформи”, коли справді хочеш щось змінити. Починати варто з того, що ми хочемо від “Просвіти”. До речі, я сказав дещо про це у статті, яку опублікував на сайті “Сіверщини” Василь Чепурний, хоч я волів би бачити публікацію і на шпальтах “Слова Просвіти”. Якщо вже пан Чепурний про мої пропозиції не згадав, значить усе вірно — вони не варті уваги. Хоча, якщо уважно вчитатися в текст публікованого діалогу, про суть “перезавантаження” “Просвіти” сказано дуже мало, а шкода. Набагато цікавішим для просвітян була б публікація тексту “концепції перезавантаження” з коротким викладом думки редакції і Централі. Тільки після цього можна було б вести предметну дискусію на задану тему. Та все ж я не схильний говорити про інструменти реформування організації доти, доки не стане відомо про остаточне ставлення активних просвітян до її місії. Якщо ми залишаємо місію незмінною, немає сенсу говорити про радикальну зміну стилю діяльності й організацію можливо модернізувати лише за рахунок кращого забезпечення інформресурсом. Коли ж ми хочемо від “Просвіти” чогось особливого, здатного сколихнути і пробудити від депресивного летаргійного сну все українство, місія мусить бути іншою. Її слід чітко сформулювати, а для реалізації додати дорожню мапу чи план. У першому випадку ми перспективно просвічуватимемо маси, вірячи в те, що наша праця буде немарною і якесь покоління українців дослухається до голосу “Просвіти”. Тішитимемося, що на наших роздумах та ідеях виростає молода зміна, здатна зробити Україну кращою, але старші з нас цього вже не побачать. Другий варіант місії передбачає окрім традиційного просвітництва ті додаткові функції, які повинна мати модерна громадська організація, якщо вона хоче впливати на суспільство радикально і змінювати його щодня. Це передовсім функція реального моніторингу у сферах статутних зацікавлень, правозахисна діяльність і головне — потужна присутність в українському інформаційному просторі.
До цього можна додати ще кілька функцій, які я назвав у своїй статті. Звісно, забезпечити такий якісний перехід “Просвіти” дуже складно через брак ресурсів і не менше — через недостачу ідеологів і методологів просвітянського руху. Та все це вирішується, якщо буде оголошена місія, варта зусиль українського просвітянського активу. На жаль, подібну розмову трохи пізно починати, бо вона не завершиться логічно до моменту з’їзду, але почати все-таки варто, бо незалежно від того, хто керуватиме “Просвітою”, її бренд потребуватиме нового наповнення завжди, адже світ і Україна швидко змінюються, не залишаючи нам часу на вагання чи пусті балачки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment