«Мєнтократія»

У публікації Любові Голоти “Врадіївка. Скільки їх в Україні?” (“СП”, ч. 27 за 2013 р.) йшлося про резонансний злочин працівників міліції райцентру Врадіївка на Миколаївщині — зґвалтування і спробу вбивства молодої жінки. Ця скандальна історія викликала збурення в суспільстві, засвідчивши глибоку кризу в правоохоронних органах, державних структурах, які повинні дбати про безпеку громадян. Насправді ці органи, як і судову систему, давно роз’їдає іржа корупції та беззаконня.
Слідство по врадіївській кримінальній справі завершено. Але скільки такого коїться по країні?

Петро АНТОНЕНКО

Із ножем — на вагітну жінку
Завершено ще одну гучну кримінальну справу за участю працівника міліції. Ніжинський районний суд виніс вирок щодо колишнього майора Борзнянського райвідділу міліції Чернігівщини 37-річного Сергія Ярошенка. Його визнали винним у звірячому нападі на 22-річну вагітну мешканку міста Борзна Оксану Циганок. Хто ж служить у наших правоохоронних органах? Старше офіцерське звання “майор” свідчить, як швидко й легко можна здобувати ці звання на службі. На момент злочину він був колишнім співробітником органів, але його можна б назвати і “тричі міліціонером”, адже не так давно завершився його третій “заїзд” на службу. Двічі Ярошенка звільняли з органів, і двічі суд повертав його на службу. Лише на початку цього року майора за його діяння звільнили з міліції. Хто раніше йому потурав, сприяв у поверненні на службу — ці питання слідство і суд не зацікавили, як і ще один резонансний злочин кількарічної давнини, який мешканці міста теж пов’язують із майором.
У день злочину майор прийшов до оселі жертви, щоб “вибивати” борг. До цього Оксана працювала у приватному магазині батьків Ярошенка. На неї, як і на деяких попередніх продавців, хазяї “навісили” нестачу і виставили їй “борг”, який виявився фіктивним. Але навіть якби він і був, невже треба кидатися на вагітну жінку з ножем? Вирок суду — 14 років позбавлення волі, конфіскація всього особистого майна і виплата чималої грошової компенсації потерпілій.

Система «Врадіївка»
Тепер щодо Врадіївки. Слідство завершено. Висунуто офіційне звинувачення двом офіцерам міліції: лейтенантові Дмитру Поліщуку та старшому лейтенантові Євгенові Дрижаку, а також таксистові Сергію Рябіненку: у зґвалтуванні і з метою замести сліди в спробі вбивства 29-річної мешканки Врадіївки Ірини Крашкової. Під час слідства справу перекваліфікували на замах на умисне вбивство, статтю, що передбачає і пожиттєве ув’язнення. Крім того, міліціонерів звинувачують у низці службових злочинів: Поліщука — в підробці документів, Дрижака — у приховуванні злочину, зберіганні наркотиків.
І тут міліціонери, які вперто не визнають скоєння злочинів, розговорилися. Вирішили розповісти громадськості про те, що відбувається в міліції. Причини такої поведінки очевидні: по-перше, показати, що “всі такі”, не одні вони, по-друге, пошантажувати колег-правоохоронців, мовляв, не “відмажете” від покарання — здамо всіх.
Дрижак і Поліщук розповіли (їхні одкровення цитує “Кореспондент” й інші сайти): “Ми зобов’язані возити данину в Миколаївське УМВС щомісяця, а якщо треба, то нам дають одну ніч для збору певної суми”, а також про те, що відділ внутрішньої безпеки продавав справи, зібрані на злочинців, фігурантам цих справ. Міліціонери говорили про збір данини із злочинців: “Дільничні повинні збирати данину з продавців наркотиків і самогону кожен місяць, тому за останній час у селах у кілька разів зросла кількість тих, хто торгує коноплею і самогоном”.
Потім взялися здавати керівництво Миколаївської обласної міліції. За їхніми словами, один із заступників начальника обласного УМВС “налагодив систему отримання грошей за грамоти, звання, медалі, заохочення та отримання нової посади”. Ще один заступник
організував схему отримання грошей із райвідділів: починаючи з дільничних інспекторів і вище. І далі: “Слідчі та оперативники карного розшуку повинні для показника “вішати” справи на невин­них людей, які не платять данину, а якщо справа не прибуткова, то на роботягу чи бомжа”. При тому, що мотиви таких свідчень очевидні, питання — на скільки все це перебільшене? Обласна міліція це спростовує, прокуратура почала перевірки. Почекаємо результатів?
Відомий правник Тетяна Монтян у своєму блозі на “Українській правді” (09. 07. 2013) пише: “Ви замислювалися, який практичний сенс бузувірських тортур, які, крім Врадіївки, відбуваються майже в кожному РВВС? Просто розвага для садистів? Ні, тут є жорстке економічне підґрунтя.
Це — кілька мільйонів доларів феодальної ренти, які щорічно має правляча тріада “голова РДА—прокурор—начальник РВВС” у середньостатистичному феоде (районі).
А щоб платники ренти (номінальні власники земельних паїв, невеликий бізнес і фермери) не почали захищати свої економічні інтереси, їх потрібно залякати. Як показала практика, для потрібного ступеня заляканості досить кількох показових щорічних вбивств чи жорстоких екзекуцій. Тоді для вилучення феодальної ренти створюються найсприятливіші умови”.
Щодо Врадіївки авторка констатує: брат судді районного суду — завідувач райвідділу освіти, дружина брата — завідувач райвідділу соціального захисту, дочка судді — начальник управління юстиції районної державної адміністрації, зять судді — районний прокурор. І далі: “Можу лише додати, що до “тріади” часто-густо приєднуються голова місцевого суду, головний СБУшник тощо, а очолює всю цю мішпуху — губернатор області”.

Генерал Катеринчук: «Посади в міліції продаються. І за великі гроші»
Генерал-майор міліції Іван Катеринчук за помаранчевої влади був начальником Чернігівської обласної міліції. Досвідчений керівник із майже 30-літнім міліцейським стажем новій владі непотрібний. Нині Іван Петрович у лавах опозиції, він помічник-консультант народного депутата України генерал-лейтенанта Віталія Яреми, члена фракції “Батьківщина”, заступника голови парламентського комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.
Нещодавно генерал Катеринчук дав інтерв’ю газеті “Сіверщина”, виданню Чернігівської “Просвіти” (ч. 27, 2013), у якому розповів про систему продажності і корупції в державних структурах, зокрема в тих, що повинні з цим боротися, — правоохоронних органах. Цитуємо інтерв’ю: “Протягом трьох останніх років мені шість разів пропонували повернутися в систему МВС — звичайно, також за гроші. Суми коливалися від 300 до 600 тисяч доларів. Мене такі пропозиції вражають. Про яку боротьбу з корупцією можна говорити, коли відкрито торгують державними посадами? І це набрало таких потворних форм саме за цієї влади”. Вдумаймося у ці фантастичні для пересічного мешканця суми.
Подібне і в інших державних структурах. Генерал розповідає: “Наприкінці 2010 року мені запропонували очолити державне підприємство. У Києві на співбесіді виявилося, що за призначення на посаду я повинен заплатити 50 тисяч доларів, а після призначення щомісячно ще таку суму”. І це не комерційна структура, а державне підприємство.
Ні дня — без скандалу
Повідомлення ЗМІ, стрічки новин інтернет-сайтів рясніють повідомленнями про злочини тих, хто мав би боротися з ними. Ось заголовки новин останніх днів:
У Миколаївській області сталося ДТП за участю п’яного начальника районної Державтоінспекції.
За 12 тисяч міліціонер пообіцяв зняти людину з розшуку.
На Миколаївщині перевіряюуть “ганебну поведінку” міліціонерів у соцмережах.
Про це повідомляють прес-служби правоохоронних органів. Можливо, без особливого ентузіазму, але шила в мішку не сховаєш. Втім, не маймо ілюзій: скільки їх ще сховано — невідомо!
Як бути? Юрій Луценко, котрий двічі очолював міліцейське міністерство, пропонує тотальну люстрацію: одночасне звільнення всього особового складу МВС і новий набір в органи, з можливим поверненням сюди чесних, кваліфікованих працівників. Радикально. Адже в системі працює чимало достойних людей. Тоді як бути з цією системою?
Після злочину у Врадіївці незалежна профспілка співробітників МВС рішуче засудила колег. У їхньому зверненні говорилося про серйозні проблеми в соціальному захисті працівників міліції. Цілком справедливо. Але не кращі справи з соціальним захистом і дотриманням законних пільг чорнобильців, багатьох інших категорій населення. Складається враження, що, тримаючи масу працівників міліції, особливо низової ланки, в чорному тілі, влада прагне зробити з них щит між собою і громадянами, обуреними цією владою. Яскравий приклад — коли міліція з Майдану незалежності, за проштампованим рішенням суду, розігнала абсолютно мирний пікет учасників Врадіївської ходи, обурених земляків жертви злочину. Натомість звинувачений у хабарництві ректор-податківець Мельник втікає з-під домашнього арешту під носом у міліції і чи не за її сприяння — з цим зараз розбирається прокуратура. Нинішній міністр внутрішніх справ Захарченко є уособленням отого щита. Говорять, що його кумир — покійний міністр генерал Кравченко. Тільки варто міністру все-таки пам’ятати про долю свого кумира, якого система сповна використала і сама ж знищила.

Повзуча «мєнтизація»
Суспільна мораль все більше “мєнтизується”. Дивлюся українське телебачення, хоча воно давно не українське. “Мєнтівські” телесеріали заполонили екран. “Інтер”, ICTV, “Україна”, Новий, ТЕТ, СТБ — скрізь нескінченні “Мєнти”, “Вулиці розбитих ліхтарів”, “Прокурорська перевірка” “Морські дияволи”, “Слід” і т. ін. Деякі серіали транслюють роками, сюжети завершуються начебто “хеппі-ендом”, справедливість торжествує, злочинці покарані, доблесні “мєнти” — на коні. От тільки чому ж суспільство настільки криміналізоване? І людей уже поволі привчають до цієї кримінальності, як і до жорстокості, знецінення людського життя.
Враження, що занурюємося в суспільство не лише олігархократії, а й “мєнтократії”. Не в сенсі, що цілковито панує міліція, а в сенсі “мєнтівської” психології — права сили, а не сили права. Може, тоді вже в нашій “правовій, демократичній” державі внести поправку в цитовану статтю
1 Конституції — нехай буде “неправова, мєнтократична”? А другою державною мовою зробити суміш суржика і тюремної “фєні”?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment