Євген Дудар. Два сейми однієї долі. Сатиричний погляд.

Вшановувати честь і гідність однієї людини потоптуванням честі й гідності іншої — є не лише безчестям, а й  з л о ч и н о м.
Істина

Чим ближче до Божої благодаті, тим чорти скаженішають у хаті.
Отже, мова піде про чортів. У людській подобі. І не лише. Та й не про одну “хату”. І не якусь там надмірну “благодать”. А — право кожної людини мати свою оселю. Право кожного народу мати свою державу. Право кожної нації мати свої святині, захищати їх, шанувати. І бути пошанованим іншими.
Отже, українець — людина. І Господь зі своїх райських угідь виділив йому клапоть землі не для того, аби він на ній постійно наймитував. Але, хоч як парадоксально, саме отой клапоть райської землі був і є споконвічною причиною того, що ми століттями наймитуємо. І, на жаль, наймитуємо у… сусідів. Бо одні вважають, що наша земля — це їхні “южниє рубежі”, інші — “креси всхудні”, ще інші — “скромніше” погоджуються на “сегменти”…
Сторіччями рідною мовою говорити нам дозволялося лише у запічку, молитися лише з дозволу якогось “самовисвяченого” сатрапа. І вказувалося нам, як ото сьогодні Кірілом (Гундяєвим): “Єслі даже ангели с нєбєс будут вам вєщать то, чему вас нє учілі, — нє вєртє”… Не вірте самі собі, один одному, своїм пророкам. Вірте лише їм, вашим гнобителям…
Звісно, як у зоні суворого режиму, нам постійно подавали правила й норми, у яких визначалося, хто ми такі, як нам дозволено жити, кого шанувати, на кого молитися.
Якщо ж ми заїкалися про волю, права людини, відстоювали свою людську гідність, нас садили на палю, розстрілювали “без суда і слєдствія”, катували по тюрмах, викидали зі своїх земель. Будь-яка спроба спротиву, чортами у людській подобі, що окупували нашу землю, кваліфікувалася як “бандитизм”, “отпєтий націоналізм”, українців виставляли перед світом “кровожадними сокирниками”…
Здавалося б, усе це кануло в Лету. Вже ніби й маємо волю, свою державу. Але, на жаль… Видно, Лета виявилася дуже змілілою, з руслом застояним. Канути, то воно кануло, але не потонуло…
Понад три століття тому в історії українського народу була трагедія Батурина. Це тоді, коли гетьман Іван Мазепа вирішив скинути з шиї України московитське ярмо. Пішов на об’єднання з Карлом. Московитські ординці під командуванням оберсатрапа Меншікова перейшли ріку Сейм, що омивала гетьманську столицю. За допомогою Іуди Носа проникли за оборонні споруди, вимордували всіх мешканців, Батурин знищили до тла. А мертві тіла козаків, які обороняли столицю, посадили на палі, палі поприбивали до плотів і пустили вниз за скривавленою течією Сейму. Несла ріка й понівечені тіла діточок із розтрощеними об мури голівками, зґвалтованих і покатованих жінок, помордованих дідусів і бабусь.
Тоді кров’ю й тілами замордованих українців Сейм мав показати ще живим співвітчизникам, що їх чекає, коли вони захочуть волі і кращої долі…
Тепер у долі українського народу, який уже ніби й має волю, а хоче поліпшити долю, постав інший Сейм — законодавчий орган держави західного сусіда. Cвоєю робочою “течією” цей Сейм поніс у світ “осуд” тим українцям, які свого часу стали на прю з усіма загарбниками наших земель, осель і навіть душ українських. І знову “пересторога” світові — дивіться, мовляв, які ті українці жорстокі й дикі, кровожадні й безпощадні… Правда, не всі українці, а лише ті, що відстоюють українську ідентичність, материну мову, батьківські традиції, святині свого народу, історичну пам’ять. І основне — українці, які категорично стоять на тому, аби господарем на українській землі був українець…
Земля. Знову земля. Тепер її не треба завойовувати ні сатрапами меншікових чи муравйових, найманцями Галлєра, а чи “гусаками” фюрера.
Тепер її можна буде скупити, понасаджувати своїх латифундистів, понавозити “землеробів” з Африки чи Азії, а ти, “хохляче” чи “русинска свіньо” бери торбу і йди по світу. Та основне: ще сьогодні знейтралізувати тих, хто завтра може стати Довбушами чи Кармелюками, Тютюнниками чи Шухевичами…
Міста наші вже скуповують сьогодні. Чи існує в Українській державі якась служба безпеки, що могла і хотіла б вивчити: скільки квартир в українських містах продано іноземцям? З яких країн? І основне — чого вони порожні? Кого чекають?
А заражений наживницькою чумою “хохол” гонить до небес “висотки”, впихає їх то на дитячі майданчики, то під вікна дрімаючого перед телевізором аборигена, оселю якого завтра знесуть разом із ним і його телевізором.
Кожному загарбникові, шовіністові, тому, який сьогодні скуповує міські квартири, чи тому, що роззявив ненаситну пащу на українські чорноземи, тому, який утримує на нашій землі військові бази, а чи тому, якому ще сниться “од можа до можа”, потрібні такі “українці”, як оті 148 парламентських пігмеїв, що звернулися з листом до польського Сейму з проханням визнати так звану “Волинську трагедію” геноцидом поляків. Одному з них вони навіть спеціальну нагороду вручили — “Хрест пам’яті геноциду ОУН-УПА” (Чи не зразок із Московського архіву НКВС?) Іуда також отримував нагороду за своє продажне ремесло. Сучасні ж Іуди перевершили христопродавця. Той продався раз. А ці продаються направо й наліво. Бо, на жаль, ще знаходяться дурні, що їх купують. І на сході, і на заході. На сході сподіються за допомогою отаких запроданців втримати Україну на прив’язі. На заході — ще гонор із голів не вивітрився. А може, й… також прислужують отому ж сходу…
Чому останнім часом так активізувався наступ на український націоналізм?
По-перше, український націоналізм — ворог комуністів і шовіністів. А в Україні, на жаль, ще правлять комуністи, вчорашні комсомольці, кагебісти і… російські шовіністи. Я не обмовився. З отих 148 підписантів — не один “до мозга костєй — ітєрнаціоналіст”. Що фактично означає — “боєц московитської п’ятої колони”… Формально і комуністи, і шовіністи — в різних партіях, а фактично — на одній платформі боротьби проти України й українців. Політично, а може, й генетично, — нащадки тих, хто “кальоним жєлєзом вижігал” будь-який прояв свободи й незалежності, тих, хто по тюрмах і концтаборах мордував борців за волю України.
По-друге, український націоналізм — це національна ідентичність. Не може бути націоналізму без нації, як і не може бути інтернаціоналізму без націоналізму. Націоналізм — база, інтернаціоналізм — надбудова. Не може бути міжпростору без простору. “Інтер…” — латинський префікс, що означає “поміж”. Отже, аби бути справжнім борцем за долю того чи того народу, треба бути спочатку закоріненим у свою землю. Гасло, що господарем української землі має бути українець, не означає, що в Україні не мають права жити представники інших націй. Але вони не повинні бути ворогами корінної нації, ворогами України. Така практика цивілізованих держав світу. Термін “інтернаціоналіст”, на жаль, спотворений совковою пропагандою. Аби виправдати злочинні дії на території інших держав, боротьбу проти волі інших народів. Пригадайте Варшаву, Будапешт, Прагу, Афганістан…
Третє — до українського парламенту прийшла молода проукраїнська патріотична сила — “Свобода”. Вона завойовує все більше симпатій у суспільстві. І, як не дивно, владу не лякає “радикал з вилами”, що погрожує її “простромити”, а — саме молоді націоналісти, які борються за право українця бути в Україні господарем.
І тут збулося пророцтво У. Черчіля, що “майбутні фашисти називатимуть себе антифашистами”… Ті, що вчора розводили сепаратичний сморід московського кремля у новостворених ПІССУАРах, аби шматувати Україну; ті, що Галичину вважають “злокачественним наростом на тєлє Украіни”; ті, що упосліджують українську мову, паплюжать історію України, обпльовують борців за її волю, організували “антіфашістскоє шєствіє” проти… “Свободи”…
Словом, шовіністична й комуністична українофобська наволоч в Україні, аби відвернути увагу від своїх злочинів, протиправних і аморальних дій, репетує “ловіть злодія”… А в Українському парламенті вже дійшли до такого сказу, що, зачувши виступ того чи того свободівця українською мовою, скандують: “Фашісти! Фашісти!”
До речі, отой найактивніший “борєц протів фашізма”, Колесніченко Іудину нагороду отримав із рук польського “фашиста” — голови так званого “Кресового патріотичного руху Польщі” Яна Нєвінського. Та ще й похвалу яку: “Те, що сьогодні правда виходить на поверхню є, в основному, вашою заслугою і таких діячів і братів-українців, як ви…” Отже, “брати-українці”, продажні “діячі”, вилаштовуйте чергу за хрестами продажності… Нєвінські для вас їх наклепають досхочу. А коли не вистачить “дорогоцінного” металу, натешуть дерев’яних…
Та перейдемо до пункту четвертого і, мабуть, основного: кому сьогодні вигідно боротися проти “украінскіх буржуазних націоналістов”, “украінско-нємецкіх націоналістов”, “бєндєровцев”, “оуновцев”, “самостійніков” — “вєчних врагов совєтской власті і трудового народа”???
Правильно — “старшому родичу”. Той обожнює “братів-українців”, які йому лижуть гузицю і “до мозга костєй” ненавидить тих, які розгинають хребта.
Та на планеті повернулося іншою фазою. Вчорашня головна імперська колонія Україна, без якої (за визнанням самих імперіалістів) “Россія без України — нуль без палочкі”, висмикнула шию з рабської петлі. І намагається долучитися до цивілізованого світу. І світ, здається, не проти такої єдності.
І тут із-під трухлявого пня руїн “Совєтского Союза” виповзають “правдолюбці”. Та з ким ти, мовляв, цивілізована Європо, хочеш єднатися! З “катами — Дем’янюками”? “Із бандюками-оунівцями”? “Та дивись, у них фашизм відроджується, антисемітизм. Єврейку — жидівкою назвали”… “Та вони працювати не вміють — світ своєю продукцією труять”…
Авось спрацює. З часів іудської “послуги” козацького старшини Носа проминуло більше трьохсот років. Не на пустому ж місці в парламенті “незалежної України” з’явилося 148 новоспечених “Носів”… Значить, зв’язок Київських утробників із пуповиною Московського кремля ще досить-таки міцний. Значить, що й Сейм польський ще не зовсім на Захід відкотився…
Розумний поляк Збігнєв Бжезінський у новій книжці “Стратегічне передбачення” прогнозує, що штаб-квартира Ради Європи в перспективі перебереться до Києва. Себто до географічного центру Європи. На жаль, ця перспектива поки що лише у планах політолога.
З іншого боку насувається “перспектива” ближча. Кажуть, що колись Путін прирівняв російське православ’я з “атомним щітом родіни”. Фактично, відроджене 1943 року Сталіним “русскоє православіє” і поставлене на службу режиму, Москва використовує, як найнадійнішу наступальну психотропну зброю. Передбачають, що його головнокомандувач Кіріл (Гундяєв, нібито колишній агент КДБ “Міхайлов”), сьогодні “погрузлий у меркантильних справах” “святоша”, незабаром оголосить себе “Патріахом Кієвскім та всєя Русі”. І перенесе свій осідок до “матері городов русскіх”. Для того й Печерську лавру йому вже передали…
Передбачається й “перспектива” для тієї частини “народа святой Русі”, яка заселяє Західну Україну. Але це вже тоді, як Україну примитносоюзять.
Цю “перспективу” оприлюднив секретар Ростовського регіонального об’єднання “Російского соціально-консерватівного союза” партії “Єдіная Россія” Антон Бредіхін: “Базовая суть вопроса заключаєтся в созданії благопріятной основи для міграції (вначалє трудовой) на терріторію Сєвєрной Сібірі 7 мілліонов украінцев, в основном, із западной часті страни”… Таким чином, мовляв, додавши 3,5 мільйона кавказців, Росія зможе створити перший демографічний кордон проти напливу китайців…
На жаль, це маячня не лише ростовських бредіхіних. Тому найкращою перспективою було б, якби феноменальний дельтапланерист Путін, який виводив за собою пригодованих журавлів, прошвирнувся своїм чудодійним дельтапланом над нашим парламентом, над польським Сеймом і повиводив усіх “пригодованих” туди, на кордони з Китаєм. Це була б, зокрема, невідкладна допомога Росії, користь Україні, Польщі і, взагалі, Європі. А може, й усьому цивілізованому світові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment