У ногу з часом: який шлях обере «Просвіта» відповідно до новітніх вимог Закону?

Олексій КУРІННИЙ,
директор програми
“Права націй, національних меншин та корінних народів за національним і міжнародним правом” Центру міжнародного захисту прав людини НаУКМА, заступник голови Київського міського об’єднання Всеукраїнського товариства
“Просвіта” імені Тараса Шевченка

Упродовж усього періоду своєї новітньої історії Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка було дієвою силою у боротьбі за відродження українства, української мови, культури й історичної пам’яті, виступаючи в авангарді суспільнополітичних процесів в Україні, а також їх політико-правового вираження. Перебуваючи під пильною увагою громадськості, просвітяни — і місцеві активісти, і керівництво мережі на центральному й регіональному рівнях, мають дбати не лише про невпинність і дієвість україноцентричного чину, його суспільну значущість, а й про правомірність свого статусу та діяльності — тобто про функціонування у рамках українського правового поля. Юридична легітимація суспільної мережі є надважливою в сучасних українських реаліях утвердження бруталізованого позитивізму; особливо показово така злободенність легітимації простежується на прикладі цькування владою “незаконного” кримськотатарського Меджлісу, що оголошується мало не “самочинним зібранням”.
Щодо “Просвіти” — необхідною складовою такої легітимації є відповідна букві закону організаційно-правова форма (яка за Цивільним кодексом є обов’язковою для юридичних осіб приватного права, тобто і для “Просвіти”), що уможливить дієве й повноцінне виконання її завдань із утвердження національної ідеї, мови, культури й свідомості українства, а також відсутність до неї питань із боку державної влади й публічної адміністрації на місцях. Визначений іще на початку 1990х рр. і підтверджений Статутом правовий статус “Просвіти” залишався незмінним впродовж останніх 20 років, коли законодавство про громадські організації істотно не змінювалося. Розгляньмо його.
Згідно із приписами чинного Статуту, Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка є громадською організацією культурнопросвітницького спрямування. У Розділі 3му Статуту зазначено, що “Просвіта” допускає членство окремих громадян і колективів — хоча чітко не сказано про можливість індивідуалізованого членства саме юридичних осіб як суб’єктів із самостійною волею, незалежною від волі її членів. На основі положень попереднього Закону України “Про об’єднання громадян” від1992 р.1 (а саме ст. 14 — у разі реєстрації об’єднання громадян набуває статус юридичної особи), а також виходячи зі змісту ст. 19 Конституції України (де йдеться про можливість громадян здійснювати всі дії, зокрема і юридично значущі, якщо вони не заборонені законом), а також Статуту “Просвіти” — протягом двох десятиліть поволі сформувалась існуюча нині просвітянська структура, коли з одного боку існує “Просвіта” як всеукраїнська громадська організація із мережею місцевих осередків (відповідно до ст. 12 нині вже не чинного Закону).
Але не тільки. Окрім місцевих осередків “Просвіти” без статусу юридичної особи існує певна кількість місцевих “Просвіт”, зареєстрованих як самостійні громадські організації зі статусом юридичної особи, тобто формально — цілком незалежних від первинної ВУТ “Просвіта”, які, втім, сповідують просвітянську ідеологію і цінності та використовують “просвітянський” бренд. Разом із тим далеко не завжди такі осередки підконтрольні й підзвітні керівним органам первинної, основної “Просвіти”.
У цій ситуації найпроблематичнішим видається навіть не стільки цілковита самостійність таких осередківорганізацій в ухваленні рішень, скільки масштаби цього явища: кількість таких організацій і їхня присутність на всіх рівнях — від місцевого до регіонального. У цьому контексті необхідно згадати аналітичну розвідку “Молодої Просвіти” Київщини. Назва матеріалу промовиста: “Півсотні “Просвіт”, з них три всеукраїнські”2. Наводяться приклади, що в селі Михайлівському Новомиколаївського району Запорізької області формально юридично існує… ще одне Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка, громадська організація, зареєстрована 14.12.1995 р. “Певно, це один із місцевих осередків “Просвіти”, але маємо ось таку юридичну колізію”. Автори розвідки зазначають: “Ситуація із реєстрацією на місцях осередків товариства взагалі цікава. Замість них по всій Україні створюються місцеві громадські організації”. Третій “блок” — це “Молода Просвіта”. За логікою, — стверджують автори, — теж мала б існувати єдина Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Молода Просвіта”, зареєстрована 31.10.2002 року. Але й тут усе не так просто: існує з десяток юридично незалежних обласних і районних організацій. Таким чином, сьогодні в Україні є 55 юридично незалежних організацій, які мають офіційну назву, статутні положення й завдання — подібні до ВУТ “Просвіта”, зареєстрованого 23.01.1992 (очільник — Павло Мовчан).
Автори розвідки звинувачують у такій ситуації державних службовців, які займалися легалізацією діяльності об’єднань громадян. Разом із тим така ситуація стала можливою і відповідно до приписів чинного сьогодні Статуту ВУТ “Просвіта”, за яким — з одного боку — основою Товариства є первинні осередки, що входять до районних, міських об’єднань і беруться в них на облік (як і районні / міські об’єднання, а з іншого — “первинні осередки Товариства “Просвіта” набувають статусу юридичної особи після реєстрації у встановленому законом порядку. Отже, нечітко закладену в законодавстві проблему було посилено у положеннях Статуту ВУТ “Просвіта”, який потребує невідкладного доопрацювання шляхом внесення змін і доповнень щодо структури ВУТ.
Разом із тим необхідність перегляду Статуту “Просвіти” випливає і з кардинальної зміни законодавства. Понад півтора року тому, ще 22 березня 2012 р. було ухвалено новий Закон України “Про громадські об’єднання”, що змінив собою морально застарілий та багато у чому суперечливий Закон від 1992 р. 1 вересня 2013 р. цей Закон набув чинності, тож усі зареєстровані в Україні об’єднання громадян (але не політичні партії, не професійні спілки) мають узгодити свою діяльність й організаційноправову форму та структуру згідно з ним.
За п. 7 Розділу V нового Закону (“Прикінцеві положення”) Всеукраїнські громадські організації, зареєстровані на день введення цього Закону в дію (тобто і ВУТ “Просвіта”), вважаються громадськими організаціями, що підтвердили свій всеукраїнський статус. Тобто за новим Законом ВУТ “Просвіта” автоматично зберегла свій попередній правовий статус. Проте за тим же п. 7, місцеві осередки таких громадських організацій можуть враховуватися для цілей цього Закону як їх відокремлені підрозділи протягом строку, визначеного пунктом 8. Згідно із цим пунктом, правовий статус місцевих осередків громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення Закону в дію, має бути приведений у відповідність із цим Законом протягом п’яти років із дня введення його в дію (тобто до 1 січня 2018 року, адже за п. 1 перехідних положень, Закон набув чинності 1 січня 2013 року). “Рішення про припинення таких осередків як юридичних осіб приймається вищим органом управління громадської організації”. Тож формально юридично існуючі осередки “Просвіти” має бути припинено, фактично ж вони мають бути перетворені на відокремлені підрозділи основної ВУТ “Просвіта”. Необхідність такої реорганізації визначено ст. 13 Закону, за якою громадське об’єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Отже, постає делікатна проблема вибору оптимального правового статусу й організаційноправової форми для ВУТ “Просвіта” — і кожна з можливих альтернатив має як переваги, так і недоліки.
Перевагами збереження “Просвіти” як всеукраїнської громадської організації є відсутність потреби у перереєстрації “Просвіти” (адже, як сказано вище, “Просвіта” автоматично зберегла такий статус) й у внесенні радикальних змін до Статуту (що фактично означало б докорінний його перегляд і ухвалення нової редакції). Принципово, що істотно посилиться внутрішня цілісність “Просвіти” й координованість її діяльності. Адже сама ця новела Закону спрямована на надання юридичній особі значно більшого контролю за філіями та представництвами і переданим їм майном. Адже, як уже було сказано, у період дії попереднього Закону осередки створювалися незалежно від рішень “материнської” громадської організації окремими фізичними особами, контролювалися такими фізичними особами і могли вийти зі складу такої організації разом із усім переданим їм майном3. Справді, за цитованим п. 8 перехідних положень нового Закону, “правонаступником майна, активів і пасивів таких осередків є відповідна громадська організація”. Логічно, що місцеві активістизасновники не матимуть бажання передавати у власність центральній організації майно, яке вони виділили із власних ресурсів чи ж здобули власною діяльністю. Тому зрозумілими мінусами збереження такого “статусу кво” в новітніх умовах стане напруження у взаємовідносинах із “лояльними” осередками, які мають статус юридичної особи. Вірогідна остаточна втрата будьякого впливу первинної “Просвіти” на численні самочинно створені осередки, які можуть і надалі довгий час зберігати існуючі “просвітянські” найменування, а отже, й використовувати “просвітянський” бренд і репутацію. Усе це може спричинити хвилю “розколів” і відособлень із взаємними звинуваченнями й публічними заявами — порівняну лише з церковним розколом початку 90х та з розпадом партійної структури Соціалістичної партії й “Нашої України”.
Альтернативою “стабілізаційнорозкольницькому” варіанту, на мій погляд, видається  зміна “Просвітою” своєї організаційноправової форми — із громадської організації на громадську спілку. Так, згідно із ч. 4 ст. 1 нового Закону, громадська спілка — це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи (тобто пересічні громадяни). За ч. 2 ст. 7 Закону засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, яку створюють на підставі установчих документів (статуту чи засновницького договору)4. У такому разі необхідною стане формальна перереєстрація “Просвіти” вже як громадської спілки. Така перереєстрація формально юридично означатиме створення принципово нової “Просвіти”, засновниками якої вже будуть не видатні громадські діячі України, але громадські об’єднання зі статусом юридичної особи — тобто місцеві організаціїосередки ВУТ “Просвіта”, насамперед обласні. При цьому і членами (учасниками) такої новоствореної спілки можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Певна децентралізація ВУТ “Просвіта” як громадської спілки означатиме збереження самоврядування, місцевих громадських організацій — колишніх осередків і щодо власної діяльності, і щодо майна і коштів, що має задовольнити місцевих активістів. Тож створення громадської спілки “Просвіта”, на мою думку, видається більш прийнятним і конструктивним для збереження місцевої мережі “Просвіти” та її репутації, яка, зрозуміло, у свідомості суспільства зберігатиметься винятково за найбільшою і найавторитетнішою “просвітянською” організацією — ВУТ “Просвіта”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment