Як співпрацювати з владою Голова Верховної Ради України в Донецьку хоче бачити європейських учнів і студентів

У День знань із робочим візитом у Донецьк прибув голова Верховної Ради України Володимир Рибак. У програмі перебування було заплановано відвідування загальноосвітньої школи № 55 у Донецьку та Донбаської національної академії будівництва й архітектури в Макіївці.

Марія ОЛІЙНИК,
“Просвіта”, м. Донецьк

З аеропорту В. Рибак прибув у школу № 55. У привітальному слові голова Верховної Ради підкреслив, що радий провести День знань зі школярами та вчителями його рідної школи, яка є однією з кращих шкіл Донецька. Цієї осені 450 тисяч дітей України прийшли у перший клас, а 2,5 мільйона — у ВНЗ. “Мрію, — сказав Володимир Рибак, — щоб це молоде покоління жило в європейській Україні”. Подарував комп’ютерний клас, уже другий, передав шкільній бібліотеці понад 200 книжок українських класиків і солодощі першокласникам.
“Я закінчив школу № 55 понад 50 років тому. І як голова парламенту, запропонував своїм колегам, народним депутатам України, придбати за кошти матеріальної допомоги й передати школам книги, техніку, обладнання”, — підкреслив він.
Директор школи Олена Богат подякувала за подарунки, запросила на  традиційну лінійку з піснями і танцями. Усе це відбувалося російською мовою, без жодної ознаки, що ця школа — в Україні, а не в Росії. А вже в комп’ютерному класі, де Володимиру Рибаку демонстрували фільм про школу — зрозуміло, теж російською, він запитав, якою мовою ведеться навчання у його рідній школі? У відповідь почув, що ВИНЯТКОВО РОСІЙСЬКОЮ навчаються в 11 класах 250 дітей, так само навчатимуться 34 першокласники. Сказали це з гордістю. На що Володимир Рибак зі здивуванням запитав: “Чому?” І розповів, як йому було складно у перші дні його головування у Верховній Раді України через погане володіння українською мовою. Міські чиновники почали поспіхом пояснювати, що дитячий садочок, звідки діти приходять у цю школу, російськомовний, тому й школа змушена продовжувати навчання російською. Але вже нині 49 % дітей у дитсадках виховуються українською. Щире здивування Володимира Рибака — чому за 22 роки його рідна школа та дитсадок і досі працюють, як у СССР, мовою сусідньої держави, хочу підтримати питанням, на яке не може відповісти жодний міський освітній чиновник:  де ж решта “відсотків” вихованців дитячих садочків, адже в перші класи з українською мовою вступають навчатися тільки 25 % із 49 % заявлених? Сподіваюся, що дирекції та чиновництву є над чим подумати і… не чинити перешкоди навчанню дітей українською державною мовою в м. Донецьку.
Між іншим на сайті цієї школи читаємо: “Семилетняя школа с 1934 г. перерастает в десятилетнюю (начат набор в 8е классы). Росло число учащихся. В школе были русские, украинские и татарские классы”. Отже, в 30ті роки школа була ще тримовна, а в НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ — одномовна, русскоязична.
За 2 години перебування Володимира Рибака в школі українською прозвучав тільки гімн України. У вишиванці була я одна…
Після Донецька ми поїхали у Макіївку, у Донбаську національну академію будівництва й архітектури, де Володимир Рибак узяв участь у церемонії посвячення у студенти 863 першокурсників. Очікуючи прибуття голови ВР, у переповненому першокурсниками та викладачами актовому залі лунала з динаміків російська блатота. Потім кілька разів продемонстрували фільм про розваги “внутривузовской студенческой республики”, яка починалася з пісні “И Ленин такой молодой, и юный Октябрь впереди”.
Нарешті залунала мелодія державного гімну …без слів!? Справді, у цій ситуації слова гімну ніяк не могли прозвучати — тут вони ворожі.
На сцену піднявся ректор Євген Горохов — доктор технічних наук, професор, академік Російської академії архітектури і будівельних наук, привітав першокурсників, сказав, що тут вони стануть європейцями, і запросив на сцену Володимира Рибака, голову піклувальної ради ВНЗ, “хорошого будівельника та доброго державного зодчого”.
— Тут сидять молоді люди, які будуватимуть підприємства, але основне — будувати нову країну. Ми сподіваємося, що підпишемо угоду про асоційоване членство з Євросоюзом і нам необхідно переходити на європейські стандарти в усьому. На черзі — ухвалення дуже серйозного “Закону про освіту”, — повідомив Володимир Рибак. Він підкреслив, що питання фінансування культури та освіти при складанні державного бюджету на 2014 рік повинні розглядатися насамперед. “Нам треба перевернути піраміду, щоб відійти від залишкового принципу фінансування цих галузей. Ми повинні зробити все, щоб в Україні виросло покоління здорових і освічених людей”, — зазначив голова парламенту.
На думку Володимира Рибака, “років через двадцять це буде зовсім інше покоління людей, які житимуть у цивілізованій європейській країні. Так далі будувати і жити, як зараз, не можна”, — підсумував він.
Донбаська національна академія будівництва й архітектури заснована 1947 року і понад 65 років готує фахівців для будівництва й архітектури спочатку як факультет, а з 1972 року як самостійний вищий навчальний заклад.
2012 року академії, єдиному з будівельних вищих навчальних закладів України, надано статус базової організації Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житловокомунального господарства України з питань науковотехнічної діяльності, завдяки чому Донбаська національна академія будівництва й архітектури на підставі прямих угод із Мінрегіоном і наказу міністра стала членом робочої групи Міністерства. І прикро, що в цьому ВНЗ нічого національного. Правда, всетаки в академії на відміну від школи прозвучала українська пісня у чудовому виконанні студентки Джамілі Шахмамедової “Тече вода” та клятва першокурсників українською мовою. Оце і все. А решта: студенти, викладачі, чиновники, ведучі, супровід — спілкувалися винятково російською.
Скориставшись нагодою, я від імені обласної “Просвіти” звернулася до Володимира Рибака з клопотанням про допомогу, а саме про збір коштів серед народних депутатів України на виготовлення та встановлення пам’ятникапогруддя Василю Стусу роботи київського скульптора Бориса Довганя та облаштування студентського скверу імені Василя Стуса, де буде встановлено пам’ятник.
Адже Верховна Рада України ще 15 травня 2012 року ухвалила Постанову “Про відзначення 75річчя з дня народження видатного українського поета, політв’язня, Героя України Василя Стуса”. Розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації 19.03.2013 року створено Організаційний комітет з підготовки і проведення заходів щодо відзначення 75річчя з дня народження видатного українського поета, політв’язня, Героя України Василя Стуса.
Тричі вже засідав Оргкомітет, але не може й досі затвердити заходи, зокрема проведення V Всеукраїнської конференції “Художнє слово Василя Стуса в контексті української та світової літератури” і фінансування, виготовлення та встановлення пам’ятника Василю Стусу, бо все блокує член Організаційного комітету проректор Донецького національного університету Тетяна Мармазова.
17 грудня 2008 року, за клопотанням ректора (тоді Володимира Павловича Шевченка, академіка НАНУ), трудового колективу ДонНУ та обласної “Просвіти”, головою якої є Володимир Шевченко, виконавчий комітет Донецької міської ради ухвалив рішення про встановлення напроти головного корпусу Донецького національного університету пам’ятника Василю Стусу і оформлення студентського скверу ім. Василя Стуса. Ще 28.11.2007 року Донецька міська рада для студентського скверу передала в постійне користування університетові земельну ділянку площею 305 м2, на яку 31 січня 2008 року ДонНУ отримав державний акт на право постійного користування для організації відпочинку студентів. Оплачено й виготовлено проект облаштування. Це зробили ще в рамках заходів із ушанування 70річчя Василя Стуса 2008 року. Тоді ж Донецька облдержадміністрація виділила кошти  (150 тисяч гривень) на пам’ятник, але оскільки рішення виконавчого комітету Донецької міської ради видано надто пізно (тільки 27 грудня), то виділені цільові кошти перерахували 25 грудня в бюджет. Коштів на облаштування скверу не було виділено зовсім. Але ДонНУ своїми коштами оплатив виготовлення проекту облаштування скверу. Через кризу 2009 року кошти на пам’ятник не повернули. Обласна “Просвіта” запропонувала включити 2013 року до заходів до 75річчя Василя Стуса невиконаний 2008го  замір.
Сподіватимемося, що нарешті з допомогою Володимира Рибака пам’ятник Василю Стусу з’явиться. Адже саме тоді, коли Володимир Рибак керував Донецькою міською радою, ухвалили рішення про встановлення меморіальної дошки Василю Стусу, оплатили її виготовлення й урочисто відкрили у вересні 2001 року.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment