Сесія Головної ради на трибуну ІХ з’їзду «Просвіти» виносить актуальні питання

dsc_5028
Головна рада “Просвіти” ухвалила важливі рішення

6 вересня 2013 року в Києві відбулася сесія Головної ради Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка. На порядку денному — проведення чергового IХ з’їзду Товариства, що відбудеться 14 вересня 2013 року у столичному Будинку вчителя; про статутні керівні органи “Просвіти”; Закон України “Про громадські об’єднання”; відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка та діяльність громадського ювілейного комітету; відзначення 145-річчя Товариства “Просвіта”.
У вступному слові голова ВУТ “Просвіта” Павло Мовчан наголосив на важливості кожного з обговорюваних питань, озвучив пропозиції Центрального правління щодо роботи з’їзду і його робочих органів.
Відповідальний секретар Товариства Микола Нестерчук поінформував про успішно завершену звітно-виборну кампанію “Просвіти”. В усіх обласних об’єднаннях відбулися звітно-виборні конференції, на яких обрали керівництво організацій і делегатів на просвітянський з’їзд.
Головна рада обговорила і затвердила проект порядку роботи ІХ з’їзду. Згідно зі Статутом, делегати заслухають і обговорять звіти керівних органів Товариства за останні 4 роки. Потім з’їзд має обрати керівні органи “Просвіти”. На розгляд з’їзду Головна рада вирішила внести кілька Ухвал із найактуальніших проблем просвітянської роботи, суспільно-громадського життя, гуманітарної перспективи України. Рада прийняла Ухвалу про підтримку євроінтег­раційного курсу України.
Рада обговорила питання про керівні органи “Просвіти”, зокрема — про кандидатуру на голову ВУТ “Просвіта”, якого має обрати з’їзд. З цього питання виступили голови обласних об’єднань “Просвіти” — Ярослав Пітко (Львівське об’єднання), Володимир Семистяга (Луганське), Микола Кульчинський (Полтавське), Василь Клічак (Київське), Олег Ткаченко (Запоріжжя). Вони поінформували, що на їхніх обласних конференціях ухвалили пропозиції обрати головою “Просвіти” на нову каденцію нинішнього керівника Товариства Павла Мовчана. Цю кандидатуру підтримали у виступах члени Головної Ради Георгій Філіпчук, Анатолій Мокренко, В’ячеслав Білоус та інші. Головна рада в майже повному складі (1 — утримався) проголосувала за ухвалу, якою пропонує з’їздові підтримати кандидатуру Павла Мовчана на обрання його головою “Просвіти” на новий термін.
Жваве обговорення на сесії ради викликало питання про новий Закон України “Про громадські об’єднання”. Він вступив у дію цього року та безпосередньо стосується таких громадських організацій, як “Просвіта”. Закон передбачає певне реформування структур і форм роботи громадських організацій, зокрема внесення змін до їхніх статутів. На це відведено чималий час — 5 років. Не знайшла підтримки серед членів Головної ради пропозиція Василя Чепурного (Чернігів) провести ІХ з’їзд у два етапи: на першому нинішньому з’їзді (перший етап) створити робочу групу з реформування організації, розробки змін до статуту, а через півроку, на другому етапі з’їзду, ухвалити ці зміни. Голови обласних і міських об’єднань висловилися за повноформатний з’їзд, а реформування організації через внесення змін до статуту здійснити, всебічно вивчивши питання на місцях, пізніше. Для цього зібравши позачерговий з’їзд. Тож Головна рада проголосувала за це, водночас обумовивши створення на ІХ з’їзді робочої групи по внесенню змін до статуту та виробленню можливих нових положень програмного документа “Просвіти”. Рада визначилася з кандидатурами зі свого складу до цієї робочої групи, які запропонує з’їздові. Будуть залучені також досвідчені юристи-просвітяни.
Не менш відповідально рада розглянула пропозиції про відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка кожного обласного об’єднання. Наголосили на відповідальності створеного за ініціативою “Просвіти” Всеукраїнського громадського комітету із відзначення ювілею Кобзаря та оргкомітетів, створених під егідою “Просвіти”  в областях. Вони вже активно працюють. Важливо також не ігнорувати співпрацю з владою в підготовці й відзначенні 200-річчя. Просвітяни і громадськість мають спонукати владу активніше вести підготовку до цієї дати, особливо щодо приведення в належний стан Шевченківських місць в Україні.
На сесії обговорили питання про відзначення 145-річчя “Просвіти”. Очікується, що ювілей Товариства відзначать на державному рівні. Основні ювілейні заходи відбудуться у Львові, в столиці, Івано-Франківську 8 грудня цього року. З’являться книги, присвячені річниці Матері-Просвіти, триватиме робота, мета якої — зібрати найповнішу історію “Просвіти”.
На засідання Головної ради Павло Мовчан оголосив рішення Центрального правління “Просвіти” про присудження цьогорічних всеукраїнських просвітянських премій імені Грінченка і Погрібного. Голова Товариства вручив високі відзнаки “Просвіти” новим лауреатам.
Пропонуємо увазі наших читачів фрагменти виступів членів Головної ради.

Василь ЧЕПУРНИЙ: голова Чернігівського ОО “Просвіти”:
— Доводжу до вашого відома позицію Чернігівської обласної “Просвіти”. Оскільки новий Закон “Про громадські об’єднання” вимагає перезавантаження (хоч комусь це слово не подобається), то насамперед у юридичному ракурсі цей процес вимагає певного періоду. А нове чи старе керівництво, якщо залишиться, повинно діяти згідно зі статутом. Ми вважаємо, цей процес потребує певного періоду для перезавантаження.
Тому Чернігівська “Просвіта” вважає доцільним провести з’їзд у два етапи. На першому етапі ухвалити рішення про організаційно-правовий статус Товариства, як цього вимагає Закон. Відповідно до того рішення створити робочу групу, яка працюватиме над проектом нового статуту, на наш погляд, протягом півроку. А тоді провести другий етап з’їзду, на якому ухвалити новий статут і вибрати керівництво відповідно до завдань нашої організації.
Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ, голова Полтавського ОО “Просвіти”:
— Не сумніваюся, що присутні тут просвітяни вкладали енергію свого життя у те, щоб український народ ставав справді українським. За роки незалежності він трішки став таким, дякуючи й нашим зусиллям, і методичній, цілеспрямованій праці Товариства. Але водночас визнаймо, що й досі наше суспільство залишається консервативно-байдужим, а частина його — навіть ворожою до національних цінностей, до нашої історії, до величезних досягнень української культури, і зусиль “Просвіти”, аби змінити таку ситуацію, замало. Тут треба щось набагато ефективніше — національна політика нашої держави. Та політика, якої не було впродовж 22 років нашої новітньої державності.
Щодо двох етапів, я вважаю, що це помилка, підґрунтя для постійної невизначеності й колотнечі… Ми розуміємо, що це важкі наслідки  політичної ситуації в державі, яка породжує людей бездуховних і неперебірливих у досягнені своєї, нерідко корисливої, мети. У цьому сенсі я заперечую ідею двох етапів просвітянського з’їзду. Уже не раз бачив ці “два етапи” і знаю, чим усе закінчується. Отож не будьмо безвольними маріонетками — цінуймо ту суспільно культурну працю, яку вже не один рік робимо нашим просвітянським гуртом.
Георгій ФІЛІПЧУК, академік АПН:
— Кожна мисляча людина розуміє, хто і що стоїть за словами “перезавантаження “Просвіти”, які останнім часом нібито “в усіх на вустах”. Ми знаємо, де ці ідеї народжувалися, з яких центрів так зване “перезавантаження” вживлюється в українські організації і яку мету перед собою ставить. Тому, вважаю, дискутувати тут немає про що. Має бути повноформатний, повноважний з’їзд!
Ідучи на засідання Головної ради Товариства, прочитав, що мої земляки Юрій Федькович і Сидір Воробкевич, — а це були кращі представники українства, будителі народу не лише Буковини, а й усієї України, — високо оцінювали просвітянський чин. Момент, що описується в їхніх спогадах, коли у Львові їх приймали у члени “Просвіти”, був найвизначніший у їхньому житті. Найвизначніший, бо ця громадська організація була осяяна кращими представниками нашої інтелігенції, які навічно пов’язали своє подальше життя з “Просвітою”.
Павло Мовчан — один із кращих представників української інтелігенції, який очолював, очолює і очолюватиме “Просвіту” в найближчій перспективі. Не тому що йому немає альтернативи як такої, а тому, що реальність нас спонукає ухвалювати мудрі, виважені громадянські й моральні українські патріотичні рішення.
В’ячеслав БІЛОУС, голова Спілки офіцерів України:
— Недавно прочитав в “Українській правді” статтю екс-депутата Юрія Гнаткевича. Стало сумно й соромно за цю людину. Він колись — тричі! — очолював Київську міську “Просвіту” й особливо нічим не вирізнявся. Те, що він понаписував в Інтернеті про просвітянське життя, не личить йому —  людині, що претендує принаймні на роль українського інтелігента. Якби він прийшов на наше засідання і повів про це мову в широкому колі однодумців, це було б щиро, по-українському. А він вчинив, м’яко кажучи, непорядно. Мені соромно, що колись мав із ним якісь справи. Це — щодо моєї морально-етичної оцінки одного з наших колишніх діячів.
Публічний виступ Гнаткевича вимагає відповідної реакції також і на просвітянському з’їзді. Звинувачена ним “Просвіта” мусить дати публічну відповідь. Бо вчинок екс-депутата нагадує мені сторінки з нашої недавньої (та й давньої) історії, коли свої загризали своїх, зводячи нанівець потуги українців у царині національної роботи.
Святослав ВАСИЛЬЧУК, голова Житомирської ОО “Просвіти”:
— Я підтримую Володимира Семистягу: “Просвіта” — єдина громадська організація, яка дотепер монолітна, єдина, незважаючи на всі провокації і підступність наших “друзів”,  яку не спіткала участь багатьох українських політичних партій, що подробилися і зникли з політичної і громадської арени нашої держави. Тому на обласній конференції, коли ми обговорювали питання наступного з’їзду, абсолютна більшість просвітян рекомендувала підтримати кандидатуру Павла Мовчана. Ось така позиція житомирців і прошу всіх її підтримати.
Олексій КУРІННИЙ, юрист, член Київського ОО “Просвіти”:
— Ми розуміємо загальну ситуацію в державі. Відомо, що проголошено курс на реформування законодавчої системи. Але нам достеменно невідомі ті підводні течії, сили, які можуть суттєво вплинути безпосередньо на життя і діяльність “Просвіти”. Тож це має стати предметом наших інтересів.
Тривалий час діяв закон від 1992 р. про громадські організації. Згідно з цим законом  була вибудувана традиційна нинішня структура “Просвіти”. За цим законом фактично може бути 2 структури: перша — безпосередньо як громадська організація, що має чітку структуру з центральної, обласних, районних і так аж до місцевих осередків ланок. Важливо, що за тим законом, який уже втратив чинність, об’єднання громадян передбачало, що місцеві осередки могли мати статус юридичних осіб.
Згідно з новим законом, принциповими є перехідні положення, за якими, зокрема пункти 7 і 8 розділу 5 Закону “Про громадські об’єднання”, такі місцеві осередки не матимуть статусу юридичних осіб і, відповідно, це впливатиме у майбутньому на діяльність, визначення напрямів і пріоритетів, їхню самостійність. Згідно з реєстром громадських організацій, в Україні існує приблизно 55 організацій, які мають статус юридичної особи. Існують інші питання юридично-правового характеру. Наприклад, у Миколаївській області в одному з районів зареєстроване товариство ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Це свідчення існуючої правової плутанини, невизначеності.
Згідно з новим законом, статус юридичних осіб структурних ланок “Просвіти” буде втрачено. Але не все так однозначно. Тому існує дві альтернативи, одна з яких — прямувати до більшої централізації, до збереження нинішнього статусу громадської організації. І тоді місцеві осередки втратять статус юридичної особи, будуть фактично філіями, представництвами, як представництво юридичних осіб у більшості структур. Формально цей закон розроблено й ухвалено з метою впорядкування громадської сфери, узгодження його з Цивільним кодексом України.
Якщо пристати на другу позицію, то “Просвіта” має реорганізуватися і стати громадською організацією у формі громадської спілки. Тоді, згідно зі статусом юридичних осіб, за місцевими осередками зберігатиметься їхня самостійність. Іншими словами — автономність буде збережена.
Отже, є дві альтернативи, кожна з яких має свої плюси й мінуси. Важливо зазначити, що відкладення зміни статуту збереже той чи той статус. Закон передбачає, що всеукраїнські громадські організації вважаються такими, що автоматично підтвердили свій статус. За перехідними положеннями “Просвіта” має можливість і далі поки що працювати у звичному режимі. Перереєстрація несе за собою втрату юридичної спадкоємності, тому що за законом засновниками громадської спілки можуть бути тільки юридичні особи приватного права. Тобто місцеві осередки збережуть за собою статус юридичних осіб. Це такі собі терези, де на одній шальці можлива централізація, на другій —  зникнення юридичних осіб замість того, що існує нині.
Марія ОЛІЙНИК, заступник голови Донецького обласного об’єднання “Просвіти”:
— Необхідно вимагати від органів влади виконання Указу Президента В. Януковича від 11 квітня 2012 року про заходи до 200-річчя від дня народження Т. Шевченка. У пункті 4 є доручення обласним державним адміністраціям щодо проведення ремонту, благоустрою об’єктів, пов’язаних з іменем Кобзаря. Ще один пункт передбачає сприяння громадським організаціям у вшануванні пам’яті Великого Поета: встановлення йому пам’ятників, оновлення експозицій музеїв. А в нашій обласній державній адміністрації таємно, без просвітян, розробили якийсь план підготовки до Шевченківського ювілею. Тому я готую наш просвітянський план, із нашими пропозиціями. Ось що зазначено у їхньому плані: організувати покладання квітів до пам’ятника Шевченку 7 березня 2014 року. Запитую в адміністрації, чому саме цього дня, а не 9-го. Кажуть, 9 березня неділя, у нас вихідний. Я заперечила: ми, просвітяни, вшановуватимемо Кобзаря саме в день його народження, і ви теж виходьте  цього дня.
Просвітяни співпрацюють із нашими мистецькими закладами. Наприклад, Донецький драмтеатр уже підготував інсценізацію за творами Шевченка, а в адміністрації цього навіть не знають. Тому йдіть до них, готуйте спільний план заходів. А обласним об’єднанням пропонуємо, склавши такі плани, передати їх у централь Товариства, і тут мають сформувати загальний план заходів.
Є конкретне питання, яке дуже болить. У Красноармійську наша “Просвіта”  2006 року відкрила пам’ятний знак, аби на цьому місці спорудити пам’ятник Шевченку. Але 22 травня 2013 року (це так “відзначили” день перепоховання поета) міська рада ухвалює рішення перенести місце встановлення майбутнього пам’ятника з центру кудись далеко. Я підготувала оскарження цього рішення. Звернулася до громадської ради при обладміністрації, а до неї входить близько 60 громадських організацій, і вимагатиму скасувати це рішення, адже пам’ятник повинен стояти на почесному місці. Так що треба працювати з владою, змушувати її належно шанувати нашу історію.
Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єднання “Просвіти”:
Просвітяни організували в області акцію “Гривня на спорудження пам’ятника Шевченку в Стаханові”, тобто ми хочемо охопити якомога більше людей. У місті зруйнували пам’ятник, ми добилися виділення землі, поставили знак, де саме треба спорудити новий пам’ятник. Уже зібрали 40 тисяч грн, пам’ятник у роботі. Влада теж обіцяє закласти в бюджет відповідні кошти, але водночас звинувачує нас, що коли ми збираємо гроші на пам’ятник, то це, мовляв, корупція, що не можна в школі збирати ту гривню. Мій син навчається у 9 класі. Щороку я, як і інші батьки, здаю по 400 гривень на ремонт школи і ще 400 на ремонт класу. Це 800 гривень. У школі понад тисячу учнів. Запитую у представників влади: а куди йдуть оті понад 800 тисяч гривень щороку?
Голова обласної адміністрації відмовився очолювати обласний Шевченківський ювілейний комітет. А в день народження Шевченка читав, на його думку, “твір Кобзаря” — “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю”! Ославився на всю область.
Хотілося б нам на місцях мати більшу підтримку від Всеукраїнського громадського комітету з відзначення ювілею Кобзаря.
Ігор МАРЦИНКІВСЬКИЙ, голова Миколаївського ОО “Просвіти”:
— На з’їзді треба обов’язково обговорити питання підготовки й участі “Просвіти” у відзначенні 200-ліття Тараса Шевченка. Просвітяни Миколаївщини давно й активно включилися у цю роботу. Ми підтримали просвітянський проект “Кобзар у кожну оселю”, у результаті якого більшість миколаївських дітей отримали цю книжку. Активно працюємо з інтелігенцією, залучаючи до багатьох наших справ.
Ось уже сім років як ми займаємося Шевченкіаною Миколаївщини. Підготували і видали ґрунтовну працю на 350 сторінок. Підготовлено перший Шевченківський словник, який виданий у Миколаєві ще 1916 року (репринтне видання). І все це за свої кошти. Підготували працю “Суднобудівні, судноплавні і корабельні терміни у творчості Шевченка”. Крім того, внаслідок тривалих науково-краєзнавчих пошуків віднайшли чотири списки забороненої поезії Шевченка, один із них уперше введено в науковий обіг.
Не все нам вдається. Наприклад, видати “Шевченківський словник Миколаївщини” (а це 950 сторінок тексту з численними ілюстраціями) за допомогою Миколаївської обласної програми видання суспільно значимих книг ми й досі не можемо. Обласна влада, незважаючи на численні звернення обласної “Просвіти”, науковців, залишається поза зоною досяжності навіть тих вимог, що поставив уряд до місцевих органів влади у програмі відзначення Шевченківського ювілею.

Петро АНТОНЕНКО
Микола ЦИМБАЛЮК
Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment