Пам’ять про Гонгадзе застерігає

16 вересня минуло 13 років із дня вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе. Цей злочин, який викликав найбільший резонанс у нас і за межами України, досі до кінця не розкритий.

Петро АНТОНЕНКО

Як відомо, ще 2008 року столичний суд виніс вирок трьом колишнім співробітникам міліції, безпосереднім убивцям журналіста: вони отримали великі терміни ув’язнення, а в січні цього року Печерський райсуд столиці засудив колишнього начальника Головного управління кримінального розшуку МВС генерала Олексія Пукача до довічного ув’язнення. Дивно, що лише розгляд справи в суді тривав понад 2 роки. Адже Генпрокуратура завершила слідство з цієї справи ще в грудні 2010-го.
Залишається без відповіді головне питання: хто замовники вбивства? Георгій Гонгадзе став жертвою якоїсь сатанинської політичної гри на дуже високому рівні. Суд визнав, що Пукач діяв за наказом свого шефа, тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Але у нього вже нічого не запитаєш: якраз у день запланованого допиту міністра у Генпрокуратурі він вдома загадково “покінчив життя самогубством”. Це дивне “самогубство” двома пострілами самому собі в голову — ще одна загадка в ланцюжку справи Гонгадзе. Як і сумнозвісні “плівки” майора Мельниченка, які начебто записані у кабінеті президента Кучми. Спекуляції довкола цих плівок тривають майже 13 років.
Тож цілком природно, що вдова Георгія Мирослава Гонгадзе подала апеляцію на вирок суду. Звичайно, не щодо самої міри покарання, вона вимагає дослідити замовний характер убивства журналіста. Але до розгляду апеляції далеко, бо навіть вирок Пукачеві уже 9й місяць не набере чинності, адже лише після цього розглядаються апеляції. Причина — засуджений ще й досі “ознайомлюється” з матеріалами справи, скільки це триватиме — невідомо, бо суд не обмежив його якимось терміном. Безпідставні заяви  першого заступника Генпрокурора Кузьміна, що начебто прокуратурі давно відомі замовники вбивства журналіста. Якщо відомі, то прокуратура зобов’язана передати їх правосуддю.
Проявом демократії у нашому суспільстві мала б стати потужна роль масмедіа, яку називають четвертою владою після законодавчої, виконавчої і судової. У розвинутих демократіях це перша влада — влада громадської думки. А що ж  у нас? У нас існування старої комунорадянської мережі преси місцевих органів влади. І в перший пленарний тиждень нової сесії наш парламент не спромігся навіть у першому читанні ухвалити довгоочікуваний закон про роздержавлення преси. Але й роздержавлення медіа у нас відбувається не полюдськи. На телебаченні бачимо мляві державні телеканали, загальноукраїнські й місцеві, і повне засилля приватизованих олігархами каналів. Отримуємо “сто якісь” місця у світових рейтингах свободи слова. Маємо брутальне порушення демократичнх положень Конституції і законодавства щодо діяльності ЗМІ і свободи слова.
Повертаючись до річниці вбивства Гонгадзе, варто сказати про правовий, соціальний захист журналістів. Ось кілька повідомлень.
2013 року зросла кількість нападів на журналістів із боку силовиків.  За січень—липень зареєстрували 117 справ за статтею 171 Кримінального кодексу “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”. Але лише 3 справи скеровані до суду.
Найрезонансніша подія — засудження Тітушка і його дружків за напад на журналістів під час акції у столиці 18 травня. Уклали якусь “мирову угоду”: “тітушки” милостиво визнали свою вину в злочинах за згаданою ст. 171 і сттатею “Хуліганство”, і отримали умовні терміни позбавлення волі. При тому, що у вироку суд визнав їх винними.
Журналісти знову заявляють про стеження. Йдеться про Донецьк, видання “Новости Донбасса”. Про це повідомив Інститут масової інформації. Стеження за журналістами почалося з кінця серпня, відтоді, як вони почали писати матеріали про корупцію в органах влади.
Представники влади ведуть кампанію з дискредитації ЗМІ. Про це заявив Інститут медіаправа.
У кількох регіонах розповсюджували так звані друковані версії найавторитетнішої Інтернетгазети “Українська правда”. Редакція газети офіційно заявила, що це фальшивки, і звертається до правоохоронних органів із вимогою розслідування злочину. Така перевірка дозволить з’ясувати, причетна влада до цих фальсифікацій чи ні. Тим часом з’явився сайт, який копіює УП і куди “зливається” всіляка гидота, особливо на опозицію. Багаторазові випадки фальшування видань у минулому, ці грубі порушення закону з метою дискредитації ЗМІ залишилися без належних розслідувань і покарань.
Досьє на журналістів. У Києві за вказівкою органів народної освіти школи почали збирати інформацію про те, у кого з учнів батьки  журналісти. Нащо все це, ніхто не пояснює.
І це в дуже відповідальний період європейського вибору України. А одна з чітких вимог Євросоюзу — забезпечення реальної свободи слова, вільної діяльності медіа. І якщо ми прагнемо долучитися до європейської спільноти, треба щось робити. Інакше Європа і світ ідентифікуватимуть Україну насамперед за словами “Чорнобиль” і “Гонгадзе”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment