Квіти для матері Кобзаря

img_6536У селі Шевченковому Звенигородського району на Черкащині вирувало свято — відкрили “Світлицю Тараса Шевченка”. Посвятили в кобзарі хлопців, котрі вчитимуться гри на бандурі та співу в спеціалізованій школі-інтернаті, де й відбувся цей захід. Виступили школярі, а народний артист України, лауреат Шевченківської премії Василь Нечепа дав концерт “Уклін тобі, Тарасе!” — з мистецького проекту співака “200 концертів до 200-річчя від дня народження Шевченка”. Це був 147-й.
До уваги читачів “СП” наша розмова з організатором заходу Василем НЕЧЕПОЮ.

Петро АНТОНЕНКО

— Чому саме у Шевченковому Ви набираєте хлопців для гри на бандурі?
— Збувається моя давня мрія. Упродовж тридцяти років я займаюся кобзарюванням: концертним, гастрольним, організаційним. Із нині покійним поетом Миколою Негодою ми збирали підписи у селі Шевченковому,  кудись ті листи відправляв тодішній голова Черкаської спілки письменників. Тоді я ініціював створення тут кобзарської школи. Таку школу мріяв створити і в селищі Березна Чернігівської області на батьківщині Григорія Верьовки.
Час настав. У селі Шевченковому працює школа-інтернат гуманітарного спрямування для обдарованих дітей. Тут співають і грають діти. Є чудовий ансамбль бандуристів із досвідченими викладачами. Цього року із п’ятнадцяти відібраних хлопців сюди вступило шість. Їх благословив отець Роман. Якщо щороку набиратимемо по 5—7 хлопців, через десять років буде такий гурт, як у Чернігові кобзарський ансамбль “Соколики”. Цей колектив я започаткував 1991 року. Більше двохсот хлопців навчалися в музичній школі, потім деякі в музичному училищі та музичній академії в Києві. Понад п’ятдесят хлопчаків щороку концертують, виступають і перемагають на найпрестижніших конкурсах і фестивалях.
А ось довезти хлопців із Чернігова до села Тараса Шевченка не вдалось. Уперше за все хлопчаче кобзарювання їх із Чернігова не випустили. Я знайшов сучасний автобус, підготували концертну програму, подарунки й ноти для нових кобзарів, усе оплатили, а дозволу на виїзд із зовсім незрозумілих причин не дало міське управління культури.
— Що таке “Світлиця Тараса Шевченка”? І чому саме в цьому селі?
— У селі нашого Тараса є Національний заповідник із музеями. Це проекти державні, у нас же народна “Світлиця”. Краще про це розповість Борис Войцехівський, який був присутнім на відкритті “Світлиць” уже вдев’яте. Ми відкривали “Світлицю Тараса Шевченка” у Націо­нальній дипломатичній академії у Києві. Тоді численні гості разом із послами багатьох держав несли оберемки книг для Академії.
Так було і в нашому селі. Було багато подарунків. Чимало книжок подарувала директор газетно-журнального видавництва “Україна” Олеся Білаш. Свої книжки привіз заслужений журналіст України Микола Махінчук. Власні роботи подарував Шевченківський лауреат, народний художник України Валерій Франчук.
Новітню літературу передали письменники Чернігівської організації НСПУ та видавництва Чернігова. Ми і надалі з чернігівських видавництв робитимемо надходження, є домовленість про це з обласною держадміністрацією.
— Ви вже давно берете участь у вшануванні пам’яті Шевченка, різних ювілейних заходах.
— На свята у Канів, Моринці та Шевченкове я приїжджаю впродовж сорока років. У пам’яті величні свята. Весь світ шанує Тараса Шевченка. Приїдьте до Чернігова 9 березня чи 22 травня і побачите загальноміське свято. Керівництво області, міська влада, представники громадськості ідуть до пам’ятника Кобзарю на давньому Валу з квітами та піснями. Там на мітингу можуть виступати всі охочі. У ці дні відбуваються концерти в театрі, філармонії та інших залах.
Так колись було і на Черкащині. Ще зовсім недавно я виступав у селі Кирилівка разом із Володимиром Гришком, Раїсою Недашківською, багатьма славними колективами Черкащини. До будинку культури в день народження Тараса Шевченка не можна було пробитися.
А ось 199-ту річницю від дня народження Кобзаря святкували вже по-іншому. За півгодини до призначеного часу якісь чиновники поклали квіти до пам’ятників і кудись зникли. Люди їх і не бачили. Та й Тарас не бачив, бо голова його була заліплена снігом.
Об 11-й годині, у час, відведений для святкового концерту, в будинку культури Кирилівки було чимало людей із дітьми. Ми всі готувалися до концерту і чекали шановних гостей, але вони так і не з’явилися. Довелося трохи постаратися. Я збирав до зали дітей із батьками, щоб їм поспівати. Зразу я їм співав, а потім вони для мене, та ще декілька осіб допомогли поставити святковий концерт.
У день відкриття “Світлиці” ще раз пересвідчився, які гарні діти у цьому селі. І співали, і танцювали, і “Кобзаря” читали. Як янголятка, до Тараса зверталися. Возрадувалася душа Тараса Григоровича, бо є на його землі справжні сини і дочки. На них уся надія. Діти готуються до 200-річчя від дня народження Батька нашого, Пророка і вчителя.
— Напередодні у Чернігові Ви взяли участь у відзначенні 149-ї річниці з дня народження Михайла Коцюбинського. Вас відзначено літературно-мистецькою премією, що носить ім’я письменника.
— Я сказав на цій церемонії, що подаровані мені квіти покладу на могилу матері Тараса Шевченка Катерини Якимівни. Так і зробив. А ще взяв саджанці чудових квітів із саду Коцюбинського і посадив їх на могилі матері Тараса. І тутешні школярі запевнили мене, що доглядатимуть за могилою, поливатимуть і досаджуватимуть квіти.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment