Медіаперспективи громадських організацій

dsc_5318Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано-Франківськ
Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА

Йдеться передовсім про автентичні громадські організації, утворені й утримувані українськими громадянами власним коштом, а не на гранти. Питання складне і болюче, адже більшість українців доволі пасивно сприймають будь-яку громадську діяльність, пов’язану з особистими пожертвами часу і грошей. Це велика проблема, бо сучасна якісна громадська діяльність неможлива без значних ресурсів і толкових людей.
Українські організації, які виникли на хвилі незалежності, 20 років намагалися змінювати суспільство по-дилетантському, за принципом — робити щось для України, особливо не переймаючись вихованням в українців потреби працювати в організаціях. Практично немає методологічної сучасної літератури з узагальненої практики і планування автентичної громадської діяльності, курсів із підготовки активістів. Громадські організації постаріли, а в молоді організації не пускають поважних патріотів. Розшарування за віком — наслідок байдужості функціонерів до членства, совкових методів діяльності, бо для пошуку інших треба було б вчитися, аналізувати, моніторити ситуацію і бажання українців. На цьому крапка, бо критичні розмови надто дражливі й запізнілі.
Є сенс поговорити про вихід зі складної ситуації, зокрема про перспективи просвітницької преси. У світі відбувається різке скорочення попиту на друковані видання і зростання частки інтернет-журналістики. В Україні пресу не купують ще й через відсутність “зайвих” коштів і брак вільного часу. У нас час “вбивають” перед телевізором чи “зависанням” в інтернеті. Прогнозують зростання українських інтернет-користувачів за десять років до 30 мільйонів. Доволі швидке відмирання друкованої преси почнеться вже за три роки; друкованій пресі аналітики пророкують не більш як 30-річний термін існування. Масові популярні видання вже шукають нові форми приваблювання читачів і створюють потужні інтернет-версії. Безумовно, “газетні” страхи дещо перебільшені, адже людські звички, зокрема “буржуйська” звичка читати ранкову газету, так швидко не зникне. Не скоро зникне спонсорована закордонна преса “в Украінє” та інша амуніція світової інформаційної війни.
Як у цій ситуації зберегтися справжнім українським просвітницьким газетам? Зараз вони орієнтовані на масового читача, на стовідсоткове просвітництво. З відомих причин їх не побачиш у кіосках. Передплатою вони не виживуть, із масовою пресою конкурувати не зможуть. Газети цікаві, містять гарний просвітницький контент, але їх передплачує все менше читачів навіть із просвітницького середовища, членів громадських організацій. У чому причина і як змінити ситуацію? Просвітницькі матеріали читають самі просвітяни, переважно старшого віку, які і без газети все знають і не черпають з неї особливої новизни. До того ж у тих людей не завжди є гроші на передплату. Читати трафаретні звіти про діяльність і заслуги таких, як вони, нецікаво. Тексти заяв і звернень організацій тільки навіюють песимізм у сучасних реаліях. До честі українських громадських друкованих видань — їхня якість доволі висока і має передовсім літературно-просвітницьке спрямування, але для того, що бути реально потрібними тим, хто їх купить чи передплатить, вони мусять докорінно змінитися.
Змінитися повинна не тільки преса, а й уся інформаційна діяльність громадських організацій і передовсім це стосується “Просвіти”. Грантоїдні організації з вузькою місією цю проблему вже вирішили, бо користуються надісланими з-за кордону методичними рекомендаціями. “Просвіта”, яка задекларувала всеохопну українську місію, не зможе мати адекватну місії всеукраїнську масову щоденну дешеву газету. Для членів організації і симпатиків потрібна інша, функціональна газета, а просвітницький, моніторинговий і звітний матеріал вони мали б одержувати і поширювати через інші інформаційні засоби, зокрема й через Інтернет. Сьогодні членами просвітницької організації повинні бути тільки підготовлені до інформаційної діяльності люди, які вільно користуються сучасними засобами комунікації, вміють працювати і працюють із персональним комп’ютером і в мережі інтернет. На мій погляд, це має бути одна з умов членства. Кожна районна чи міська організація повинна мати власний сайт, кожен осередок — хоча б сторінку в соцмережі чи блог. Громадська організація, включно з кожним її членом, повинна працювати онлайн, а не на рівні кількох функціонерів правління або зборів. У сучасних умовах громадська організація має всі можливості працювати щодня і щогодини, збираючи членство не для кількагодинних обмінів думками про все, а для виконання вже готового й узгодженого проекту чи акції. В інтернетному та мобільному ресурсі повинна повністю працювати система моніторингу, інформування і звітування.
Якою має бути просвітянська газета?
Безумовно, це має бути тандем газета-сайт, але в жодному разі не лише pdf-копія. Сайт мусить мати захищений форум і, як доповнення до pdf-копії газети, розділ для інтернет-дописів членів організації та симпатиків звітів та онлайн-повідомлень організації. Це може бути сайтом організації, але в жодному разі сайт газети не повинен бути відокремленим. Простий функціональний сайт має Івано-Франківська обласна “Просвіта”, хоч він ще потребує удосконалення. Не треба мати ілюзій, що лише якісним сайтом вирішуються всі проблеми. Інформаційну діяльність варто будувати в комплексі, бо вона повинна працювати автономно без зупинки і вихідних, як двигун доброї машини.
Повертаючись до концепції просвітянської газети, зазначу, — вона повинна бути потрібною членові організації як інформаційний, організаційний, методичний та ідеологічний орієнтир. Просвітницький та інший компонент повинен бути мінімально-можливим, з посиланнями на ширші інформресурси. Більшість інформації та дискусій краще подавати на сайті, дбаючи про його наповнення і розкрутку. А перевага газети в тому, що кожен може мати її перед очима як концентрований путівник і порадник на шляху до великої місії організації і власної місії теж.

Від редакції. На наш погляд, аналітична кореспонденція Володимира Ференца цілком може бути початком розмови про спільні редакційно-читацькі проблеми: якою бути просвітянській пресі, як змінюватися тижневику “Слово Просвіти”, що розчаровує нашого читача і якою б хотіли бачити свою газету наші постійні передплатники. Зокрема  нас цікавить: чи могла би бути передплата на тижневик “Слово Просвіти” формою просвітянського внеску?
Чекаємо Ваших відгуків.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment