Куценики

Володимир СІРЕНКО
* * *
Не вимолюють волю — виносять із бою,
з тюрем, де не побачити сяйва зорі.
Незалежність — коли прапор твій над тобою,
на землі твоїй — мова твоїх матерів.

* * *
Не пішли до ляхів, обминули турків,
віддались Московії, як оті придурки,
потруїли душі, мовно скацапіли,
сіли і споганили пращурів могили.

* * *
Шустрий Шавік із екрана
по-московські тявка.
Скоро в нас отак затявка
й підворотня шавка.

* * *
В сесійній залі в позі “хайль”
стовбичить Чечетов Міхайль.
Туди рука, сюди рука.
Це демократія така.

* * *
Як судили Юлю, то регіонали
в Київ з України всіх ментів зігнали.
В них метрові плечі, як цеглини лиця.
От тепер і думай, хто кого боїться.

* * *
Я не зважав на політичну моду.
Мене не їла компартійна ржа.
Я — націоналіст. Я — син народу,
якому Україна не чужа.

* * *
Найкращі солдати в армії
країни, де люди роз’ярмлені.

* * *
Усі депутати у радах сьогодні
себе називають чомусь “народні”.
При чому народ? Як по правді сказати,
партійні вони, як один, депутати.

* * *
Віслюки щасливі і корови,
мають теплі стійла і корми.
Над усе нам ще потрібно мови,
щоб могли ми зватися людьми.
* * *
Щоб позбавитись нам депутатів,
революцій не треба робить,
а надать їм, народним, народні зарплати
і вони розбіжаться умить.

* * *
Кажуть владні супостати,
що ми краще зажили.
Не виходьте, люди, з хати,
якщо торбу не взяли.

* * *
Вклоняйтеся не партіям отим,
що нас тирлують в стійбища тваринні,
не олігархам, навіть не святим,
а матері єдиній — Україні.

* * *
Як довести отим дурним і лютим
прихильникам не духу, а жратви,
що, як вони, і я сьогодні в скруті,
але не раб і не сміття Москви.

* * *
В уряді, де все — на біс,
головує “кривосіс”.
Як почне про щось “казаті”,
то аж тупляться “лопаті”.
Та мовчать всі справа й зліва,
бо він шле усіх: “Пашли вы…”

* * *
Про комунізму табірну епоху
сказав японець, що ГУЛАГ пройшов:
— На нарах, кому ніза, оцень плоха,
а каму верха, оцень харасо.

* * *
У Каїрі бог Амон,
а у Києві — омон.

* * *
Якщо забув ти, як народ твій звати
і його мову ніжну та дзвінку,
тоді тебе не породила мати,
а вигребли бомжі на смітнику.

* * *
В усі часи дегенерати
садили мудреців за ґрати.

* * *
Президента всім слова відомі,
що вже завтра будемо в шовках.
Черги в нас тепер не в гастрономах —
в закутках дворів, на смітниках.

* * *
Ленін, хирлявий від роду,
із Кремля поніс колоду.
Він пройшов, не впавши з нею,
від воріт до мавзолею.

І тепер оту колоду
носить тьма мого народу.

* * *
Вінок ритуальний у пекло чи рай
красивий такий, що хоч руки складай.

* * *
Ворона мармизу вождя обкаляла.
Та влада в кайданках її не заслала
в заплутані дротом колючим краї.
Попробуй — у небі затримай її!
І дядько — постійних протестів невдаха,
шкодуючи, стогне: — Чому я не птаха…

* * *
Під аплодисменти зали
смілі вірші ми читали.
Есбеушник мовив: — Клас!
Й записав найкращих з нас.

* * *
В останню мить впаду я на коліна
і видихну у всесвіт: — Україна…

м. Дніпродзержинськ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment