Політична маска для митця…

Надія ОНИЩЕНКО,
м. Ніжин

Чи потрібна вона в пострадянську епоху? Чи може бути незалежним від офіційної ідеології автор художнього твору? Ці проблеми непокоять сьогодні теоретиків літератури, мистецтвознавців, філософів і політологів у державах колишнього Радянського Союзу і народної демократії в Європі.
Вони шукали відповіді на ці запитання під час міжнародного наукового семінару “Хронологія радянської культури: константи й трансформації” у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя.
Академік НАНУ, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Микола Жулинський назвав ідеологічну мімікрію засобом легітимізації національної літератури в умовах радянської культури. На прикладі життя й творчості Івана Дзюби він показав, як літературний критик і громадський діяч, посилаючись на принципи ленінської національної політики, намагався вберегти самостійність української літератури від впливу північного сусіда. За “Інтернаціоналізм чи русифікацію?”, вперше опубліковану за кордоном, автор зазнав політичних репресій у 60-ті роки. Його ніжинські однодумці викладачі Гоголевого вишу Леся Коцюба і Григорій Аврахов були позбавлені і творчої свободи, і посад, і, буквально, кусня хліба. Через 30 років цю роботу переклали багатьма іноземними мовами, але, як з’ясувалося, російські науковці почули про неї вперше. І тому їм варто було їхати до нас з Іркутська, Єкатеринбурга, Тюмені,  щоб розширити власне наукове інформаційне поле.
Професору департаменту філософії, доктору філософських наук, доценту Уральського федерального університету ім. Першого Президента Росії Б. М. Єльцина Тетяні Кругловій теж болить запропонована тема. Вона вважає специфіку радянського поля мистецтва маловивченою. І тому концепт “конформізму як стратегії поведінки радянського митця” може стати, на її думку, теоретичною призмою, через яку співвідношення свободи і залежності радянського автора і від внутрішніх законів автономного поля мистецтва, і від диктату ідеології, політики й економіки, будуть з’ясовані в їхній складній і специфічній радянській логіці.
Не конформізм, а громадянський спротив радянській тоталітарній системі літераторів-шістдесятників Василя Симоненка і Василя Стуса вражає модератора семінару доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри української літератури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Валентину Хархун. У часи панівної соцреалістичної ідеології вони довели можливість існування й іншої літератури, долаючи розрив між модернізмом 30-х і 60-х років.
Доктор філологічних наук, доцент, керівник департаменту “Нова болгаристика” Нового болгарського університету Дойнов Пламен особливу увагу звернув на ключові етапи і характерні ознаки літературно-політичного проекту відлиги в Народній республіці Болгарії. Показав нове покоління в літературі, боротьбу між сталіністами й антисталіністами й контрольоване владою лімітування дозволеної свободи в публікації літературних текстів 60-х років.
Резюмуючи попередні виступи, доктор політичних наук, професор, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Бойко назвав їх колективною пам’яттю і пояснив специфіку її структури.
Тема семінару, цікаві доповіді викликали жваву дискусію, яку розвинули професори Ніжинської вищої школи Олександр Ковальчук, Павло Михед, Володимир Бондаренко, Григорій Самойленко, доцент Олександр Забарний.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment