Трагізм жорстокого проминулого Принагідні роздуми над приватними записами сільського вчителя

Микола МАЧКІВСЬКИЙ,
письменник,
м. Хмельницький

Життя, що залишається у поколіннях як жорстокий досвід, не завжди хочеться згадувати… Проте воно, проминуле життя, що довго таїлося в душі сільського вчителя, ніяк не відпускало. Тож нічого іншого й не залишалося, як виповісти його на папері. Тим паче, що власний вік уже йшов до схилку й не хотілося нести з собою пережитого в могилу. Тому вчитель-пенсіонер і взявся за перо, щоб уже у 1980—1982 роках записати моторошні епізоди зі свого життя в зошитах…
Та ось вони опубліковані! Так народилася книга Никанора Грабовського “Зошити з червоної пітьми” (Київ, ВЦ “Просвіта”, 2010). Тема книги не нова для нинішньої публіцистики. Про злочини сталінщини розповідають десятки творів. І вже наче б нічого нового не скажеш…
А проте ці мемуари (чи приватні записи, як зазначено в підзаголовку) читаєш із неослабною увагою — ніби про те лихоліття довідуєшся вперше. Відчувається, що писала людина неупереджена, однак гірка дійсність і їй відкриває очі. Бо надто часто ця людина опиняється в ситуації, про яку мовиться: за моє жито та мене й бито.
І почалася та кривда ще до буржуазної революції 1917 року, коли дід автора книги судився з графом Браницьким і паном лісничим… Адже мав чоловік п’ять десятин поля біля лісу, але ту землю вирішив граф одібрати. Не вистачало йому! Ось тут і виник конфлікт… Але правди простий селянин так і не добився — ні у панів, ані в суді.
Гадалося, що після жовтневого більшовицького перевороту все зміниться на краще. Та настали ще гірші часи. Особливо страшним був неймовірний голодомор 1932—1933 років, але ще жахливіші пізніші репресії, коли добивали тих, що спромоглися вижити… Сільським учителям у ту пору жилося не легше, бо хоч і одержували зарплатню, але за гроші нічого їстівного купити не могли. Його просто не було!
Неймовірно вражає епізод, у якому нікому було прибрати трупи опухлих від голоду… Або як авторова родичка ночувала в чужому селі, а господарі хати надумали посеред ночі зарізати її, щоб запастися м’ясом. На своє щастя, бідолаха ще не спала, почула, що хазяїн гострить ножа, тож кинулася навтьоки… І якось порятувалася…
Життя під німцями, окупаційні роки теж виморили мільйони людей… Але й звільнення від гітлерівської орди не принесло полегшення. Бо хто був на окупованій території, того вважали ледь не за “ворога народу”, йому не дозволено було довіряти…
Словом, хоч би як людина старалася, якою б чесною і порядною була, її завжди підстерігала небезпека. До того ж пастки розставляли не так тії воріженьки, як “добрії” люди, заохочувані зміцнілою владою. Сипалися доноси, анонімки, через лиходійське коліно ламалися людські долі. Моральна атмосфера, загиджена червоною пітьмою “культу особи”, перетворювала українців на безправних ґвинтиків, колгоспних рабів. Замість гідного життя, прописаного в Конституції, одні обіцянки…
Про все це в книзі Никанора Грабовського написано об’єктивно, зважено, без набридливого моралізування. Автор наводить десятки вражаючих деталей, конкретних прізвищ, розповідає про події, в яких доводилося брати участь особисто. Слово честі, ці “приватні записи” — такий емоційно викривальний матеріал, од якого розвіюються рештки ідеологічного туману, що просочився аж у наші дні…
Цінність будь-якої книги вимірюється не тільки темою, намірами автора розповісти читачеві правду, а й тим, як вона створена й написана. Никанор Грабовський не був літератором-професіоналом. Доти нічого не публікував у пресі, залишив по собі лише ці зошити… Проте, творений щирим серцем, його меморіал читається з неослабною увагою, як високохудожній роман.
Можливо, цьому посприяла й та обставина, що готував книгу до друку його син Віктор Грабовський, відомий поет і прозаїк, блискучий стиліст, який багато років працював заступником та в. о. головного редактора “Літературної України”. Без його зусиль цей рукопис навряд чи був би опублікований. А так треба дякувати долі, маємо твір не тільки викривальний, у якому використано вражаючі документи епохи, а й яскравий своїм оригінальним, високохудожнім викладом.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment