Олексій ШЕВЧЕНКО,
голова Сумського обласного об’єднання “Просвіти”
Живемо в умовах небаченої раніше за потужністю інформаційної, економічної, кадрової, правової, релігійної та інших неоголошених воєн проти України. В той же час сама українська держава майже не підтримує українську справу. Тому на патріотичні громадські організації лягає відповідальність за українську Україну. У цій ситуації ефективність нашої роботи великою мірою визначатиме цілеспрямованість наших обмежених людських і фінансових ресурсів. Бачу потребу в посиленні таких напрямів діяльності:
1. Активніше використовувати консолідуючі можливості “Просвіти” через створення та діяльність:
— українських культурно-інформаційних центрів;
— українських громад, які об’єднували б усі проукраїнські формальні і неформальні осередки в населених пунктах;
— як засвідчує наш досвід, об’єднання зусиль можливе лише на основі Рад представників українських патріотичних організацій та осередків.
2. Серйозної уваги потребує пошук і структуризація діяльності людей, які згодні підтримувати українські національні інтереси.
На жаль, лише деякі громадяни самі виявляють українську активність. Всіх інших треба знайти і привчити до організованої діяльності. Охочі діяти знайдуться.
Найлегше цей пошук здійснювати, втілюючи різні українські проекти. До прикладу. Від імені Комітету з організації відзначення 200-ліття від дня народження Т. Г. Шевченка обдзвонюємо керівників максимальної кількості організацій, підприємств та установ, і пропонуємо їм створити групи підтримки українського. Це ми робимо, посилаючись на ініційовану нами Всеукраїнську акцію — “Свого не цурайтесь”, мета якої — підтримка української культури та українського товаровиробника.
Тих, хто відгукується, ми структуризуємо в осередки за місцем навчання, проживання чи роботи. Ефективні осередки за інтересами: лікарі, інженери, художники і т. ін. Йдеться про фахівців, які погодилися організовано підтримувати українські події.
3. Система оповіщення про державницькі та культурологічні українські події.
Система об’єднує представників проукраїнських громадських і молодіжних організацій, профспілок, політичних партій, творчих спілок, просвітянських осередків і неформальних осередків. До участі в українських подіях запрошуємо всіх.
4. Усі названі структури об’єднуються в Раду представників українських патріотичних організацій та осередків.
Ради не обирають керівника, але призначають співкоординаторів, які спрямовують їхню діяльність. Керівником у тій чи іншій ситуації є представник осередку, який запропонував здійснити акцію, проект чи захід. Участь беруть лише охочі. За допомогою саме такого механізму напрацьовується інерція спільних дій та об’єднання ресурсів, що згодом може перерости в традицію спільних дій, якої українці зараз не мають.
5. Найбільша наша проблема — це фінанси. Через їхню відсутність не діють тисячі прекрасних українських проектів та організацій. “Просвіті” необхідно створити групу, яка працюватиме над фінансовими питаннями. Ця група може зібрати і розповсюдити досвід вирішення цієї проблеми, історичний та сучасний. Видати цей досвід спеціальною брошурою, де будуть наведені приклади та механізми. Про деякі з них нагадаємо:
— організація збору внесків. Наприклад, нагадування про внески через систему оповіщення збільшує їх збір у декілька разів. Існує механізм перерахунку внесків за заявою, наприклад, з пенсії тощо;
— досвід пошуку благодійних коштів. Благодійників найкраще шукати під конкретні проекти;
— робота з бюджетними коштами. За допомогою брошури про досвід людей, які цей механізм уміло використовують, кожен керівник дізнається, як оформляти та вести проекти, коли їх подавати, як їх захищати, на що звернути особливу увагу тощо. Можуть бути типові проекти, які підійдуть для кожної області. Навіть якщо всі кошти влада поділила наперед серед своїх, як це практикується, наприклад, у Сумах — все одно треба готувати і подавати проекти і до місцевої влади, і до різноманітних фондів;
— способи заробляння грошей: організація підприємств, створення кас взаємодопомоги та кредитових спілок, вкладання депозитів. Увесь такий і подібний досвід треба знайти, узагальнити й видати брошурами;
— не платячи людям, ми виснажуємо і тим самим знищуємо останніх ентузіастів. Тих, кому посади потрібні для самопіару, до уваги не беремо;
— пошук інших шляхів надбання коштів.
6. Кадрова проблема.
Зазвичай керівники організацій не готують собі гідної заміни. У Сумах так само. Великою мірою це питання допомогла б вирішити заробітна плата керівникам обласних, районних і міських організацій.
З одного боку, відсутність заробітної плати та фінансової підтримки — це добре. Така ситуація змушує шукати внутрішні резерви. Приваблює на посади найшляхетніших і відганяє тих, хто працює лише за гроші. Як правило, проблему самофінансування на місцях вирішують, працюючи на кількох роботах. Але нині добитися відмінного результату і перемогти можна, лише віддавши справі всі свої сили. Інакше діяльність керівника стає ритуальною і неконкурентоспроможною. Виникає проблема: якщо керівник зосередиться на неоплачуваній патріотичній справі, рано чи пізно буде злочинцем перед родиною. Зосередиться на зароблянні грошей для родини — стане злочинцем перед Україною. Адже ніхто, крім представників патріотичних організацій, у державі зараз не дбає про виховання патріотизму. А держава чи народ без патріотизму не має майбутнього.
Для утримання приміщення Сумської “Просвіти” щомісяця треба знаходити близько 1000 гривень. Це важко, коли навколо немає жодного українського олігарха, коли підприємства зникають майже щодня, коли підприємців, які лише відгукнуться про підтримку Українського культурно-інформаційного центру, через два-три дні починають перевіряти органи контролю.
У Сумах, щоб знайти серед невідомих раніше підприємців для української справи 100 гривень, треба обдзвонити 100 осіб. Практика пошуку коштів у нашій місцевості засвідчила, що близько 90 % коштів благодійники дають на пропаганду культу християнства і лише близько 10 % згоджуються давати на виховання любові до України. 2007 року, коли ми починали будувати нашу “Світлицю”, спромоглися виконати ремонт лише на 33 тисячі гривень. Водночас з’ясували, що на культ християнства благодійники виділили близько 3 мільйонів 400 тисяч гривень. Наприклад, заступник генерального директора найбільшого будівельного підприємства у Сумах ЗАТ “Сумбуд” П. М. Новицький, який схильний допомагати українцям, відмовив у допомозі, бо виділили кошти на будівництво 10 церков.
7. Питання входження у “Просвіту” нових людей треба завжди тримати в полі зору.
У зв’язку з цим нагадаю відомий підхід, який дав позитивний результат: “Працювати треба з найенергійнішими, найталановитішими і найвпливовішими”.
8. Проблему приміщень варто було б розпочати з такого запитання: якщо вам ніде жити, куди ви використаєте кошти — для церкви, пам’ятника чи житла? Як відомо, ми використовуємо для церков і пам’ятників.
Обласні, міські та районні “Просвіти” втратили десятки приміщень через неспроможність фінансувати комунальні платежі. Організація без приміщення — ніщо.
Щодо використання приміщень навчальних закладів, як радив один із високих очільників нашого товариства. У навчальні заклади просвітян і представників інших патріотичних організацій у нас нині не допускають. Українські осередки доводиться створювати підпільно, сподіватися на допомогу закладів освіти — нереально. Один виняток, щоправда, є. 5 років поспіль традиційно нагороджуємо у якійсь зі шкіл переможців літературно-мистецького конкурсу “Я гордий тим, що українець зроду”. Те, що ми підтримали близько 400 юних літераторів і художників, надрукувавши їхні твори у літературно-мистецьких збірниках “Диво, диво калинове!”, все-таки взято до уваги.
9. Робота з молоддю повинна бути першим завданням кожної “Просвіти”. Для цієї справи теж необхідно організувати аналітичну групу, яка збиратиме досвід роботи і розповсюджуватиме його.
10. Збирання і розповсюдження досвіду та зразків різних форм роботи.
Ось деякі форми роботи, які ми використовуємо і які себе добре зарекомендували. Це Український культурно-інформаційний центр “Світлиця”, Рада представників українських патріотичних організацій і осередків, Система оповіщення про українські державницькі та культурологічні події. Українські краєзнавці нашого осередку “Рідний край” розробили ґрунтовну концепцію з серйозною аргументацією на перейменування в Сумах понад 100 вулиць. Щомісяця у виставковій залі “Україніка” Сумського міського українського культурно-інформаційного центру “Світлиця” у приміщенні товариства “Просвіта” відбуваються виставки художників, у творчості яких присутня українська тематика, колорит або символіка, активно працював проект “Рідні джерела” — осередок популяризації найкращих українських літературних і музичних творів земляків. Свого часу яскраво заявила про себе “Українська родина” — зібрання українських родин, які бажали виховати дітей патріотичними та самодостатніми. Осередок “Пісня для душі” об’єднує охочих до пісні. Із кращих голосів утворили ансамбль, який популяризуватиме українську бойову пісню. Щоп’ятниці у “Світлиці” збирається “Український кіноклуб”. Допомагає українізації інформаційного комп’ютерного простору осередок “Український комп’ютер”. Одне із його головних завдань — організація скоординованої відсічі шовіністам, які у місцевих комп’ютерних мережах воюють проти України. Українська інформаційна скарбниця є джерелом вагомих фактів у інформаційній війні. Для талановитих дітей працює літературно-мистецька дитяча студія “Диво калинове”.
11. Видавнича справа.
Знайти кошти на створення справжнього українського радіо-ФМ, яке звучатиме скрізь. Здійснити це можна на основі високопрофесійного журналістського колективу “Слова Просвіти”. Якщо це українське радіо і паралельно газета будуть наполовину елітарними і наполовину для народу, то успіх не забариться.
Поки що необхідно видавати лише українознавчу літературу: героїку, народознавство, історію; універсальні твори для подарунків та нагородження переможців конкурсів на кшталт “Кобзаря” і словників. Необхідно підготувати та видати історії “Просвіт” кожної області. Розповісти про всіх видатних українських героїв минулого і сучасності, особливо про тих, кого привласнили собі сусіди. За обмежених фінансових можливостей доцільно широко використовувати малі видавничі форми: брошури, листівки, календарі, мапи. Зокрема видавати брошури на практичні теми. Наприклад: “З досвіду як судитися за українську мову”, “Про українське та світове мовне законодавство”, “Як готувати проекти для фінансування владою та фондами”, “Як добиватися віддачі від звернень”, “Про бюрократичні тонкощі роботи із владою”, “Як захистити мовно-культурні права українця в закладах торгівлі”, “Перелік фондів та організацій, куди можна подавати культурологічні проекти”. Такі та інші брошури повинні бути юридично обґрунтованими та слугувати інструкціями до дії. Існує гостра необхідність зібрати і видати матеріали про досвід і форми роботи просвітянських організацій, історичний і сьогоденний, адже в кожній області є цікаві напрацювання. Можна провести опитування з приводу пріоритетів видавничої справи саме з практичної точки зору. Такі ж зауваження стосуються і комп’ютерних дисків. До речі, хороший досвід видавництва малих форм має Львівський благодійний фонд “Україна-Русь”.
