Володимир ЛИС,
письменник, читач, шанувальник “Слова Просвіти”
Люблю і шаную “Слово Просвіти”. Це газета нашої письменницької сім’ї (дружина, відома українська письменниця Надія Гуменюк, ще й очолювала Волинську обласну і Луцьку міську організації “Просвіти”), газета всіх українців, яка не тільки стоїть на сторожі рідного слова, а й робить усе, щоб воно звучало дедалі потужніше і багатобарвніше. Лише за останні роки надруковано чимало цікавих статей, інтерв’ю, розповідей про людей, котрі вибудовували й вибудовують український світ, який намагаються задушити, принизити іноземні шовіністи, високопатріотичні твори, такі, як поема Дмитра Павличка “Сотенний Спартан”. Вдячний газеті за добрі згадки про мою творчість. Особливо за тепле, чудове інтерв’ю Любові Голоти на початку нинішнього року.
Радий, що в публікації “У Львові “перезавантажили” Франка”, де йшлося про презентацію збірника “Франко. Перезавантаження”, згадано й про мою новелу “Колюче терня”, надруковану в цій книжці. Щоправда, з “легкої руки” авторів матеріалу Ігоря Галущака і Олега Дьорки авторство її чомусь приписано неіснуючому Миколі Лепкому (принаймні такого автора у книжці “Франко. Перезавантаження” нема, є Микола Легкий, але він автор іншої публікації). Вдячний професору, доктору історичних наук Богдану Якимовичу, який на презентації сказав: “Новела “Колюче терня” Володимира Лиса (а не “авторства Миколи Лепкого”, як у тексті І. Галущака, О. Дьорки — В. Л.), вміщена до збірки, є чи не найкращою новелою останніх часів…”. Що було таки назване моє прізвище, потвердили й інші учасники презентації, упорядник збірки Андрій Беницький. А новела навіяна поезією Франка і спомином про приїзд родини Франків до Косачів у Колодяжне 1891 року.
