Відкритий лист

Шановний
Геннадію Адольфовичу!

Цей лист пишу вже навздогін події, від якої Вас застерігала громадськість Харкова, Києва, Львова, України й світу: меморіальної дошки Ю. В. Шевельову (Шереху) на будинку “Саламандра” вже немає, бо Ви, людина, яка нещодавно захистила кандидатську дисертацію, не захотіли у вирішенні питання про встановлення тієї дошки піти шляхом науковця (вивчити все, що належить, і вже потім робити висновки й давати вказівки) і взяли в руки лом/кайло/льодоруб і розтрощили крихкий мармур з ім’ям учня акад. О. І. Білецького, Л. А. Булаховського, В. І. Сімовича, ім’ям усе­світньо відомого лінгвіста, багатолітнього викладача престижних американських університетів, літературознавця, який залишив нам блискучі праці про творчість Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Миколи Куліша, Миколи Хвильового, Віктора Петрова (Домонтовича), про творчість поетів-неокласистів і молодих письменників Ю. Андруховича, О. Забужко й ін.
Потрощили дошку людині, яка обожнювала Харків, про що свідчать такі його статті, як “Лесь Курбас і Харків”, “Четвертий Харків”, “Харків: подорожні враження і заклик” та ін., людині, яка з далекої відстані вслухалася в биття “українського серця” рідного міста.
У своєму рішенні Ви чомусь керувалися сумнівними рекомендаціями антифашиста харківського розливу Нісана Ройт­мана. Не знаємо, які факти у цих рекомендаціях переважали, та, мабуть, краще б Ви звернулися до списку Симона Віженталя, людини, яка все життя віддала вистеженню й викриттю запеклих нацистів. Переконані, що імені Шевельова в тому переліку Ви не знайдете. Отож даремно піднялася рука найнятих Вами інквізиторів у капюшонах і розтрощила дошку, яку виготовили на кошти людей, на відміну від Вас, обізнаних із життям і творчістю видатного мовознавця й літературознавця. Харків утратив своє обличчя — завдяки Вам, якому сам Бог велів підтримувати реноме свого міста, а не вести його по-дебільному написаному плану.
Юрій Шевельов у статті “Четвертий Харків” писав про загибель Харкова третього, “м’ятежного” міста, хідники якого пам’ятають В. Еллана (Блакитного), М. Скрипника, М. Хвильового, Леся Курбаса, про постання на його місці Харкова четвертого — провінційного безбарвного міста.
Ю. В. Шевельов (Шерех) мріяв про п’ятий Харків. І цей п’ятий Харків в останні роки заявив про себе культурою, художнім словом, почав виборсуватися зі стану провінційного міста. Для Вас же це стало загрозою, яка й викликала озлоблену дрож. А символом п’ятого Харкова стала меморіальна дошка Ю. В. Шевельову (Шереху). Отож рука й потяглася до лома/кайла/льодоруба. Проте п’ятий Харків уже є. І щоб зупинити поступ цього прекрасного міста, — ломів/кайл/льодорубів навряд чи Вам вистачить.

Микола СУЛИМА,
доктор філологічних наук, член-кор. НАНУ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment