До 170-річчя написання «Розритої могили»

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

9 жовтня виповнилося 170 років із дня, як Тарас Григорович Шевченко створив свою знамениту поезію “Розрита могила”.
Цього дня у Березань, що на Київщині, прибула велика делегація представників громадських рухів із Києва, аби  відзначити цю ювілейну дату в рамках святкування 200-річчя з дня народження великого Пророка України. Саме в Березані Тарас Григорович написав “Розриту могилу”.
Спочатку гості зі столиці відвідали місцевий музей і познайомилися з його директором — Галиною Лаврентіївною Риг, котра в свої 93(!) роки не тільки створила цей музей, а й робить усе, аби пам’ять про Кобзаря жила не лише серед мешканців Березані, а й по всій Україні. Саме на таких людях тримається Україна й пам’ять поколінь, такі подвижники — Сіль землі нашої…
Галина Лаврентіївна продекламувала “Розриту могилу” та розповіла присутнім, що зібралися в залі музею, історію створення знаменитого твору та про страдницький життєвий шлях Поета.
Потім були відвідини могили, біля якої Шевченко  написав свій відомий твір, шанувальники Поета поклали квіти до пам’ятного знаку. Міський хор “Вересень”  виконав пісню на слова Т. Шевченка  “Реве та стогне Дніпр широкий…”. Перед присутніми виступили голова Спілки офіцерів України Євген Лупаков, історик-дослідник скіфського періоду нашої історії Володимир Петрук, літературознавець із Переяслава Римма Товкайло і кобзар Микола Товкайло.
Подібну практику всенародного відзначення 200-річного ювілею Т. Г. Шевченка варто поширювати в інших містах і селах, де великий Кобзар бував і творив свої безсмертні поезії.

Анатолій КОВАЛЬЧУК,
голова Бориспільського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка

У травні 1843 року Тарас Шевченко вперше після понад десятирічного перебування на чужині приїхав із Петербурга на Батьківщину. Він напружено чекав приводу для викладу думок і емоцій на папері, шукав доречні слова й форму. Потрібен був якийсь зовнішній поштовх до того, щоб усе наболіле викласти на папері. Привід знайшовся аж у жовтні. Їдучи з Яготина, де він гостював у Рєпніних, у Березань до фольклориста Платона Лукашевича, Тарас побачив, як неподалік шляху якісь люди розкопували давню могилу. Численні кургани ще й нині є на полях і в селах Яготинського, Баришівського і Бориспільського районів.
І тут стався блискавичний, вулканічний вибух поетових емоцій, почуттів, пристрастей. Він раптом усвідомив, що Україна, потрапивши під владу російського царизму, стала подібною до могили, в якій поховані народні сподівання на кращу долю.
Ніхто до Тараса Шевченка ні в українській, ні у світовій літературі не висловлював у такий спосіб своєї любові до поневоленої Вітчизни.
Композиційно твір нагадує діалог — коротке запитання автора й розгорнута відповідь України про причини своєї недолі. З уявної відповіді матері-Вітчизни випливає, що причиною нещасть України стала втрата нею державності й перехід із вини Богдана Хмельницького у підлеглість Московії. Саме через це не український народ, а окупант-москаль господарює на нашій Батьківщині. Закінчує поет вірш сподіванням, що воля ще повернеться в Україну, а плач і журба минуть. Тарас Шевченко навіть у найчорнішу добу чужоземного гноблення і плюндрування України окупантами вірив у її світлу долю. Свою світлу віру він передав читачам. Тому поезія відразу здобула велику популярність.
“Розрита могила” започатковує новий, яскравіший період у творчості поета. Настав час розквіту і зрілості таланту. Слідом за “Розритою могилою”, через чотири місяці у Москві він напише ще радикальніший і патріотичніший вірш “Чигрине, Чигрине”…
Влада завжди страшенно боялася бунтарського, патріотичного духу в творчості поета. І не тільки московсько-царська, а й радянсько-комуністична. Остання, на словах визнаючи геніальність і революційність Тараса Шевченка, під час видання його творів вилучала з них деякі поезії, зокрема й згадані вище, інші перекручувала, спотворювала їхній зміст.
Вважаю, що українським політикам, особливо найвищим посадовцям, щоб правильно керувати державою, треба щодня уважно читати, ретельно вивчати твори нашого геніального поета і мислителя. Щоб міцно затямити, чим оберталися для України “союзи” з Москвою. Щоб ніколи не забувати, що насправді стоїть за її улесливими, “медоточивими” словами про братерство, дружбу, готовність прийти на допомогу тощо. Тому перш ніж ухвалювати доленосні політичні рішення, зокрема з питань геополітичного вибору України, вони мають “радитися” з нашим національним пророком Тарасом Шевченком.

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment