Член-кореспондент НАНУ Роман КУШНІР: «Реальної альтернативи академічній науці в Україні немає»

Нещодавно минуло 35 років від дня створення Інституту прикладних проблем механіки і математики (ІППММ)
ім. Я. С. Підстригача НАНУ — провідної науково-дослідної установи західного регіону України в галузі математики, математичних проблем механіки та математичного моделювання. Як окремий структурний підрозділ, цей Інститут постав ще раніше, на початку 1973 року, коли його засновник і перший директор, академік АН України Ярослав Степанович Підстригач організував на базі сектора математики і механіки Фізико-механічного інституту АН України та Львівського філіалу геофізики АН України Львівський філіал математичної фізики Інституту математики АН України. Про сьогодення Інституту, перспективи його подальшого розвитку та академічної науки загалом розповів директор Інституту, член-кореспондент НАНУ Роман Михайлович КУШНІР.

— 1976 року Ви закінчили Львівську політехніку (нині — Національний університет “Львівська політехніка”) і вже майже 40 років — у ІППММ, пройшли шлях від аспіранта до директора Інституту. Наукова діяльність повністю Вас заполонила?
— Мені цікаво проводити разом зі своїми колегами й учнями наукові дослідження з термомеханіки неоднорідних структур. Так сталося, що в Інститут я потрапив випадково, оскільки, навчаючись за спеціальністю “Прикладна математика”, не мав змоги вивчати основні базові курси з механіки деформівного твердого тіла, яка стала у подальшому моєю науковою спеціалізацією.
Перебуваючи після 4-го курсу на виробничій практиці на кафедрі, я дізнався, що молодий доктор наук із цієї установи — Юрій Михайлович Коляно, який того року очолював ДЕК на прикладній математиці, шукає студентів для роботи у створеному ним відділі термомеханіки. І вже з 1 грудня 1975 року я прийшов до нього у відділ на переддипломну практику і почав працювати під його керівництвом над своєю дипломною роботою.
Потім отримав запрошення в аспірантуру. Скориставшись цією нагодою, наполегливо працював над собою: відвіду­вав спецкурси провідних науковців Інституту в ЛНУ імені Івана Франка, аби отримати наукові результати. Адже потрапити тоді у колектив, який формував академік АН України Яро­слав Степанович Підстригач, — це щасливий випадок і для мене, і для кількох десятків молодих випускників ВНЗ Львова та інших міст, які мали бажання займатися наукою.
Упродовж дев’яти років (від червня 1981-го) я пройшов під керівництвом академіка Я. С. Підстригача добру школу науково-організаційної роботи на посадах вченого секретаря ЗНЦ АН України та вченого секретаря Інституту. Цей період став для мене дуже важливим, бо, крім виконання нових науково-організаційних обов’язків, потрібно було займатися науковими дослідженнями, працювати з молодими науковцями.
— Ваше найбільше досягнення на науковій ниві?
— Я розробив метод узагальнених задач спряження для математичного моделювання, визначення і дослідження напружено-деформованого стану кусково-однорідних тіл із тепловими та залишковими деформаціями й дефектами. Цей метод ґрунтується на використанні сучасного математичного апарату — узагальнених функцій, що дає можливість значно сформалізувати побудову розв’язків прямих та обернених крайових задач для таких тіл. Відповідні задачі виникають під час дослідження теплового стану та спричиненого ним напружено-деформованого стану неоднорідних елементів конструкцій, які перебувають під дією значних теплових і силових навантажень. Як підсумок — докторська робота за спеціальністю “Механіка деформівного твердого тіла”.
— Які наукові школи Інституту найвагоміші?
— В Інституті основні наукові школи сформував академік Яро­слав Степанович Підстригач — з опису взаємозв’язаних процесів різної фізичної природи засобами механіки, термодинамічного і математичного моделювання (нині розвивається під керівництвом чл.-к. НАНУ Г. С. Кіта і моїм) і професор Віталій Якович Скоробогатько — з теорії диференціальних рівнянь і математичної фізики (керівник — чл.-к. НАНУ Б. Й. Пташник).
— В Інституті переважають фундаментальні чи прикладні дослідження?
— Науковці Інституту проводять фундаментальні дослідження з сучасних проблем математики, математичного моделювання та математичних проблем механіки. Зокрема з алгебри і функціонального аналізу, геометрії і топології, диференціальних рівнянь і динамічних систем, математичної фізики та обчислювальної математики, механіки взаємозв’язаних полів, математичних проблем механіки тріщин і включень, а також математичних основ методів неруйнівного контролю. Серед них можна виокремити цілеспрямовані фундаментальні дослідження, за результатами яких формуються науково-технічні та інноваційні проекти, а також проекти за загальноакадемічними програмами прикладних досліджень (“Ресурс”, “Наноструктурні системи, наноматеріали, нанотехнології”, “Космомікрофізика”, з наукових космічних досліджень на 2012—2016 рр. та ін.). Саме на їхній базі отримуємо важливі наукові результати прикладного характеру.
— У Бюлетені Західного наукового центру читаємо такі рядки у Вашій з В. Міщенком статті — “Тут (у ІППММ. — Б. З.) працює відомий в Україні і в світі науковий колектив, характерна особливість якого — поєднання високого теоретичного рівня досліджень із розумінням практичних запитів сьогодення”. Які це запити і в чому полягає “розуміння”?
— Теоретичні дослідження, які розвиваються в Інституті, спрямовані на формулювання нових математичних моделей і методів їхнього дослідження, що у подальшому можуть бути використані для моделювання реальних елементів конструкцій з урахуванням умов їхнього виготовлення та експлуатації. Такі прикладні застосування отриманих теоретичних результатів, як правило, здійснюються у співпраці з науково-дослідними установами технологічного профілю або безпосередньо з виробничими організаціями. Науковці Інституту розробили методику дослідження напружено-деформованого стану діючих елементів енергетичного обладнання за різних режимів їх експлуатації для оцінки ресурсу. Отримані результати пройшли апробацію і були використані під час розробки технології виконання ремонтних робіт у конкретних елементах енергообладнання Бурштинської ТЕС.
Виконання науковцями Інституту та його Центру математичного моделювання науково-технічного проекту “Розроблення підсистеми оперативного планування динамічних режимів роботи магістральних газопроводів для автоматизованого диспетчерського керування потоками газу в газотранспортній системі України” дало можливість на основі взаємо­зв’язаних математичних моделей, що описують фізичні процеси у трубопроводах, газоперекачувальних агрегатах, пластах-колекторах підземних газосховищ та інших об’єктах газотранспортної системи, сформулювати задачі оптимального керування газопотоками у таких складних системах, розробити алгоритми керування ними в реальних умовах і програмні модулі розв’язування окремих нестаціонарних задач. Отримані результати використані при розробці математичного та програмного забезпечення автоматизованої системи керування газотранспортною системою України і передані для їх апробації та використання розробникам цієї системи в Об’єднане диспетчерське управління ДК “Укртрансгаз”.
При виконанні науково-технічного проекту “Моделювання ходи людини з протезованою гомілкою” розроблено математичне та програмне забезпечення, яке дозволяє розраховувати кількісні характеристики ходи людини на протезі гомілки для їх використання при протезуванні. В основі проекту — створені в Інституті нелінійні математичні моделі для опису опорно-рухового апарату людини з урахуванням “природних” ритмічних, кінематичних і динамічних обмежень. Для обчислення характеристик ходи людини використовується оптимізаційний підхід, який ґрунтується на принципі її енергетичної оптимальності. Розроблений на цій основі комплекс програм переданий в Український НДІ протезування, протезобудування і відновлення працездатності (м. Харків) для використання в системі автоматизованого протезування з метою комплексного та об’єктивного аналізу картини ходи та обґрунтованого ухвалення рішення щодо доцільності використання того чи того протезного пристрою, а також забезпечення реабілітаційних технологій нижніх кінцівок людини.
— У чому полягають “фундаментальні результати світового рівня” наукових шкіл із математичних проблем електромеханотермодифузії та з функціонально-операторних і алгебраїчних методів?
— Дослідження з проблем електромеханотермодифузії стосуються математичного моделювання у взаємозв’язку фізичних полів різної природи — електромагнітних, теплових, дифузійних і механічних, виникнення кожного з яких впливає на появу та поширення іншого. Вчені Інституту мають доробок із цієї проблеми, насамперед із розробки таких моделей комплексного опису взаємодії цих полів засобами нерівноважної термодинаміки, а також — низки ефективних аналітично-числових методик для розв’язання сформульованих на їх основі крайових задач і проведення відповідного аналізу впливу згаданих вище полів на тепловий і напружений стани елементів конструкцій за реальних умов їх експлуатації. Отримані наукові результати добре знані і в Україні, і за її межами, опубліковані у монографіях і численних наукових статтях. Вони увійдуть до багатотомної “Енциклопедії з температурних напружень”, яка наприкінці цього року побачить  світ у провідному світовому науковому видавництві “Springer”.
Такі ж, добре знані у науковому світі, наукові результати отримали вчені Інституту з розробки функціонально-операторних і алгебраїчних методів. Створення теорії лінійних операторів і функціонального аналізу було одним із основних досягнень математики XX століття. Ці методи дозволяють на єдиній математичній основі описати багато процесів у навколишньому світі — від функціонування живої матерії до квантової фізики. Одним із центрів творення цієї галузі математики був довоєнний Львів і школа Стефана Банаха. Серед завдань новостворюваного Інституту прикладних проблем механіки і математики (насправді воно було матеріалізацією мрії
Я. С. Підстригача) — завдання поновлення світового рівня досліджень у цій галузі у Львові. Спільно з математиками Львівського національного університету імені Франка та НУ “Львівська політехніка”, запрошеними молодими і досвідченими математиками з інших міст в Інституті вдалося сформувати осередок фахівців найвищої кваліфікації, які отримали визнані світовою науковою спільнотою нові результати із розвитку теорії банахових просторів, із виявлення методами функціонального аналізу нових властивостей руху квантових часток у сильних полях. Наші науковці брали участь у спільних проектах із американськими, німецькими, французькими колективами, результати опубліковано у провідних міжнародних журналах.
— Як “прихилити” керівників різних рівнів до потреби дбати про науку, про навчання талановитої молоді?
— Передовсім має змінитися позиція урядовців. Без вкладання коштів у наукові дослідження, без створення належних умов для відбору здібних до наукових досліджень молодих людей і забезпечення їх навчання і відповідних умов творчої праці, не буде перспективного розвитку нашої держави. Кожний керівник має розуміти, що лише притік у його колектив здібних молодих людей — запорука розвитку його організації та її подальшої перспективи. Така позиція домінантна у провідних країнах світу, такою вона має бути і в Україні. Ця позиція добре реалізується у наших організаціях, які працюють в
ІТ-сфері.

Спілкувався
Богдан ЗАЛІЗНЯК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment