«Бачу справи твої, людино!»

В Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету ім. Тараса Шевченка відкрилася персональна виставка Олександра Мельника “Надія. Пробудження”. Художник-монументаліст, який плідно працює і в станковому живописі, не вперше звертається до притлумленої нині теми війни і миру, порушуючи глибинні морально-етичні проблеми людини, суспільств і держав. Тож і цього разу він разом з організаторами — освітянами присвятили експозицію Міжнародному дню миру.

Ганна СНІТКО,
мистецтвознавець

Автор проекту Олександр Мельник відомий не лише мистецькому, а й широкому загалу і як куратор бієнале історичної картини “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”. Утім, Олександр Іванович ще 2001 року започаткував миротворчий проект “Надія”, провівши персональну виставку живопису і текстів, що розкривали загрозу самознищення людства у результаті шаленої гонки озброєнь і пропонували наївний, утопічний “план” виходу на новий цивілізаційний шлях. Виставка відбулася в галереї мистецтв Києво-Могилянської академії.
На цей рік митець на продовження проекту “Надія” запланував всеукраїнську виставку “Пробудження”. Та не знайшовши коштів на її проведення, вирішив спершу відкрити персональну виставку в галереї нашого ліцею. Ми з радістю згодилися на цю пропозицію, знаючи пана Олександра як митця, що працює на формування національної свідомості, на історичну, гуманітарну просвіту, тобто на вирішення тих задач, які ставимо і ми під час навчального процесу в ліцеї.
Експозиція нашої виставки починається з історичного екскурсу. У творах “Русь”, “Князь на князя — брат на брата”, “Діяння Андрія Боголюбського на Русі” автор передає суть загарбницьких, міжусобних, братовбивчих воєн Середньовіччя. Усі ті “діяння” під пильним поглядом Творця: “Бачу справи твої, людино!” На полотні, що дало назву виставці — “Пробудження”, первісна людина з кам’яною бойовою сокирою прокидається в хаосі того озброєння, яке вона — “людина розумна” протягом тисячоліть творила заради знищення собі подібних. Це ніби продовження теми офорта Франциска Гойї “Сон розуму породжує чудовиськ”. Та про це і про концепцію виставки, про її мету сам автор: “Чудовиська, породжені “Сном розуму” за Гойєю, сьогодні не страшні навіть дітям, що звикли до значно страшніших образів у фільмах жахів. Їх не порівняти зі страхіттями, створеними самими людьми і спрямованими на знищення людей же, тобто на самознищення.
Ті страхіття — озброєння, і творяться вони від появи гомосапієнс, із початку історії людства й до сьогодні. Тобто, розум отої “людини розумної” від її народження так і не прокидався і досі перебуває в безпробудному сні.
Не можливо пояснити, чому люди, маючи неподолані проблеми з екологією, здоров’ям, харчуванням, елементарним соціальним забезпеченням, викидають фантастично великі кошти не на подолання цих проблем, а навпаки, на творення засобів нищення людини.
Прекрасна ідея індійського філософа-миротворця Шрі Чинмоя в Міжнародний день миру проводити по всьому світу Ходу Миру, аби хоч на день щороку привертати увагу землян до страшної проблеми братовбивчих воєн, що переслідують усі народи світу як незнищенна, невиліковна епідемія.
Але митці, підтримавши рух на відзначення Міжнародного дня миру, своєю творчістю могли б значно ефективніше впливати на громадську думку.
Звичайно, створити мистецький твір, знайти можливість продемонструвати його, — це набагато складніше, ніж пройти чи пробігти певну дистанцію. Необхідні час, матеріальні, фінансові затрати на творчий процес і галереї чи зали для демонстрації. Але ефект від таких акцій був би більший, бо художні твори мають глибинний вплив на людську свідомість, спонукають серйозно замислитись і діяти, шукати, врешті-решт, вихід із замкнутого кола людського самознищення.
Сподіваюсь, що ця виставка дасть поштовх державним і громадським організаціям, приватним особам до праці над підготовкою і проведенням наступного року вже всеукраїнської, а то й міжнародної миротворчої виставки, приуроченої до Міжнародного дня миру”.
Оглядаємо виставку далі. На полотні “Надія” зображені дівчата, жінки з дітьми. Вони живуть надією, що більше не буде кривавих боєнь, і їхні дорослі, народжені й ще ненароджені діти житимуть у мирі. Вони стоять над прірвою, а перед ними зелена земля, по якій має бути проторено новий цивілізаційний шлях, аби людство не згинуло у власноруч створеній прірві. Для цього треба зробити перший “Крок” і його робить, переступаючи через меч, малюк, підтримуваний мамою. А “Світанкове видіння” віщує мир і спокій такий, що навіть свічки не гаснуть на крилах у голубів, що линуть у чистому небі від чорних квітів біди до білих миру і щастя. Комусь таке завершення експозиції видасться ідеалістичним, але такий він є, наш митець, — невиправний ідеаліст.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment