ЗАЯВА Полтавського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка

Навесні 2013 року Полтавська “Просвіта” видала збірку “Вибрані праці, інтерв’ю” Юрія Шевельова. Звернення до творчої спадщини видатного українця не було випадковим: його вистраждані думки особливо актуальні сьогодні, коли після короткої весни знову підняли голову, кажучи словами Шевельова, “три страшні вороги українського відродження — Москва, український провінціялізм і комплекс Кочубеївщини”. Тому в наших серцях болем і гнівом відгукнулися події в Харкові, в яких у тугий клубок сплелися ці три гідри: підступи оскаженілої путінської Москви, провінційне невігластво керманичів Харкова, особливо потворне, коли йдеться про місто Сковороди і Курбаса, і кочубеївське вислужництво “дядьків отечества чужого” перед україножерним молохом.
Знищення у Харкові пам’ятної дошки Юрієві Шевельову — всесвітньо відомому вченому-мовознавцеві, літературознавцеві, публіцистові й критику, лауреатові Національної Шевченківської премії, професорові Гарвардського і Колумбійського університетів, іноземному членові Національної академії наук України, президентові УВАН, почесному професорові Альбертського (Канада), Лундського (Швеція), Харківського університетів і Києво-Могилянської академії — дикунська провокація антиукраїнських сил, які особливо розперезалися напередодні Вільнюського саміту, прагнучи дискредитувати нашу державу.
Організатори цього акту вандаліму з-поза меж України та їхні ниці “шестірки”, посаджені на високі посади нинішнім олігархічно-клептократичним режимом, мали на оці принаймні три цілі:
1. Очорнити український народ в очах світової спільноти, показати українців дикунами, які зневажають науку, культуру, мову, поважні наукові інституції, з якими була пов’язана діяльність Юрія Шевельова.
2. Розпалити ворожнечу між громадянами України, вигадуючи несусвітні брехні про колабораціонізм та антисемітизм Юрія Шевельова.
3. Продовжити реанімацію радянських міфів про українську історію та вести пропаганду неоколоніалістської доктрини “русскава міра”.
Виправдовуючи бузувірські дії руйнівників, безглузду ухвалу Харківської міськради про відміну свого попереднього рішення (яким Фондові національно-культурних ініціатив ім. Гната Хотевича було надано дозвіл на встановлення пам’ятної дошки Юрієві Шевельову), натхненники й організатори українофобських дій у пресі, на телебаченні намололи цілі купи підлої брехні. Чого варта хоча б вигадка про те, що німецька адміністрація нібито надала Шевельову квартиру єврейської родини, розстріляної у Дробицькому яру! Насправді все було з точністю до навпаки. Юрій Шевельов мешкав у своїй квартирі № 46 у будинку “Саламандра”. Радянська влада так “ущільнила” його з матір’ю, що вони опинилися в колишній кімнаті для прислуги площею 8 квадратних метрів, а в інші кімнати поселили дві єврейські родини — фармацевта й енкаведиста. Коли родина енкаведиста евакуювалася і дві кімнати, які вона звільнила, стояли порожні, господарі Шевельови й повернулися у цю частину свого помешкання.
Кернесодобкіни звинувачують Шевельова у тому, що він не поїхав в евакуацію. Але виїхати з Харкова на Схід не було жодної можливості. Доцентів організовано не вивозили, навіть безпартійних професорів у списки на евакуацію не вносили. Бездарне й підле сталінське керівництво, яке 1941-го готувалося захоплювати Європу і воювати лише на чужій території, залишило 40 млн українців на поталу гітлерівцям, спалило хліб, попідривало електростанції і греблі, а потім ще збиралося покарати ці мільйони за те, що посміли вижити, вивезенням до Сибіру, та ешелонів не вистачило. У боротьбі з німецьким фашизмом український народ втратив 13 мільйонів своїх синів і дочок: 8 мільйонів солдатів та 5 мільйонів мирного населення. У вдячність за це кремлівське керівництво організувало третій Голодомор (1946—1947 роки), у результаті якого загинуло 1,5-1,7 млн українців. Отака дяка переможцям коричневої чуми від чуми червоної, яка завоювала Україну 1921 року, знищивши Українську Народну Республіку. Юрій Шевельов — один із цих 40 мільйонів страдників, а ті, що сьогодні кидають у нього камінь, — продовжувачі сатанинської справи нищення всього українського, і передусім української еліти.
Ім’я Юрія Шевельова з особливим завзяттям паплюжать ті, хто не знає ні української мови, ні культури, хто й досі ідентифікує себе із “савєцкім чєлавєкам” московського розливу. Ці прихвосні кремлівських паханів нездатні усвідомити величі духу Юрія Шевельова, який, будучи чистокровним німцем за походженням і прийнявши українську національну ідентичність, у тяжкі роки війни, ледь не пухнучи від голоду, не захотів записатися у фольксдойче. Німецька влада евакуйовувала в Німеччину всіх своїх етнічних громадян. Шевельов залишився вірним Україні: “Німцем я не хотів робитися. Рід родом, але я не був згодний міняти свою шкуру й душу”.
Слова і дії добкіних і кернесів особливо аморальні, зважаючи на любов і надію, з якою Юрій Шевельов ставився до Харкова. Свою Шевченківську премію 2000 року він віддав школі № 6, заснував Фонд “Друзі Харкова”, який допомагав театрові ім. Т. Шевченка, журналові “Березіль”, Історико-культурному товариству та іншим культурно-мистецьким установам.
З огляду на те, якої величезної шкоди Українській державі й українській культурі завдав акт вандалізму у Харкові, Полтавська “Просвіта” вимагає:
1. Від Президента України — звільнення з посади голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна за брутальні, наклепницькі висловлювання на адресу професора Шевельова та інших представників української інтелігенції, забруднення інформаційного простору ненормативною лексикою та підрив громадянської злагоди в регіоні.
2. Від Генерального прокурора — притягнення до кримінальної відповідальності замовників та виконавців знищення дошки.
3. Від депутатів Харківської міськ­ради, які своїм геростратівським рішенням спровокували знищення дошки, дозвіл на встановлення якої самі ж раніше дали, — відміни ганебного рішення про демонтаж дошки, відшкодування її вартості Фондові націо­нально-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича. Усі, хто голосував за одіозне рішення, мають пройти лікнеп з історії української культури.
Доля пам’яток української культури не повинна залежати від невігластва вчорашніх гопників і наперсточників. Харківська громада має позбавити їх можливості сіяти в Слобожанщині і цілій Україні зло і розбрат.

Відповідь згідно з  чинним законодавством прошу надіслати за адресою:
36014 м. Полтава, пров. Піонерський, 4.

З повагою

Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ,
голова ПООТ “Просвіта”,
народний депутат України ІІІ—VI скликань

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment