Лицар із когорти «залізних»

Петро БУДИЧ

Цьогоріч виповнюється 95 років із дня народження Івана Йовика — бунчужного легендарної сотні УПА Громенка (Михайла Дуди), яка прославилася звитяжними боями проти окупантів на Закерзонні (з 1944 року українські землі Холмщини, Підляшшя, Надсяння і Лемківщини відійшли до Польщі — подарунок Сталіна).
Іван Йовик народився 1918 року в багатодітній сім’ї. Батьки — селяни-хлібороби були релігійними й національно свідомими людьми, дали йому гарне виховання і прищепили любов до рідного краю.
Після закінчення початкової школи в селі Хишевичі вступив у гімназію в Перемишлі. З 1938 року служив у польській армії. Там навчався у старшинській школі, на початку Другої світової війни потрапив у німецький полон. В 1939—1942 рр. працював у німецьких баверів. 1942 року йому вдалося повернутися на рідну землю. І відразу вступив до лав УПА, яка боролась за Українську самостійну соборну державу (УССД), проти німецьких окупантів і польських збройних формувань, а згодом і проти спецзагонів НКВС.
Підпільна боротьба ОУН—УПА на Закерзонні — форпост визвольної боротьби в Україні. Закерзоння — вікно в Європу, через яке відомості про боротьбу УПА поширювалися на весь світ. Тому цей край мав велике стратегічне значення. На 1945—1947 роки припадає наймасовіше виселення українців із прадідівських земель і наймасовіше винищення українського люду польськими збройними формуваннями. Для припинення масового винищення українців на Закерзонні Провід ОУН—УПА направив туди добірні відділи УПА (“Хріна”, “Мирона”, “Дідика”, “Бурлаки” та ін.). При цьому Провід УГВР суворо заборонив відділам УПА здійснювати відплатні дії.
В УПА Іван Йовик мав псевдо “Соколенко”. На Закерзонні він був приділений до сотні “Громенка”. І в складі цієї сотні брав участь у бою за здобуття міста Дубецьке. Сотня оволоділа містом, звільнила з тюрми багато в’язнів, а також напала на польський бандитський штаб у селі Борівниця неподалік Перемишля і зліквідувала його. Боївкарі цього штабу знущалися і нищили українців у нелюдський спосіб. Знаковим є бій сотні “Громенка” біля села Явірника Руського, де велике польське угруповання було вщент розгромлено без втрат із боку упівців (квітень 1946 р.). Таких переможних боїв сотні “Громенка”, у яких брав участь І. Йовик, було дуже багато. Але були й дуже скрутні ситуації, навіть і після смерті ставленика Москви генерала К. Сверчевського (зліквідований сотнею “Бурлаки” на Лемківщині) облави не припинялися, особливо вони дошкуляли повстанцям узимку.
Іван Йовик у своїй книжці “Нескорена Армія” детально описує акцію “Вісла”, яку здійснив польський уряд 1947 р. Усіх українців насильно виселяли на західні і північні землі Польщі, де їх розпорошили у 42 повіти по кілька родин, а учасників українського підпілля та просто свідомих українців запроторювали в тюрми та концентраційний табір Явожно, з якого рідко хто виходив живим. Селяни перед виселенням приходили у ліс попрощатися з повстанцями. Ці люди не думали, що з ними буде, але турбувалися тим, що нікому буде допомагати упівцям у подальшій боротьбі. Це був вияв великої любові до своїх безстрашних захисників.
Після акції “Вісла” Провід УГВР дав наказ сотні “Громенка” та деяким іншим сотням, що діяли на Закерзонні, пробиватися на Захід в американську зону. Іван Йовик у складі сотні “Громенка” вирушає на Захід. На кордоні зі Словаччиною повстанці з болем у серці прощаються з рідною землею. Словацьку територію сотня пройшла без особливих пригод. Словацьке населення ставилося до упівців із симпатією, допомагало. А ось по чеській землі сотня пересувалася з великими труднощами та значними втратами, пухли від голоду. Часто виникали бої з чеськими заставами, населення ставилося до упівців насторожено. Повстанці були знесилені частими боями й переходами, але незламні духом. 27 серпня 1947 р. сотня прибула на австрійську землю. В Австрії ще були радянські війська. Австрійці, як і словаки, допомагали упівцям у всьому. Через австрійсько-німецький кордон сотню перевів австрієць, який добре знав потаємні переходи. А 10.09.1047 р. сотню зустрічав американський полковник. Американці поводились із повстанцями чемно.
Для Івана Йовика та других вояків скінчилися виснажливі поневіряння. Їх перевезли до Дегендорфа, а сотенний “Громенко” повернувся в Україну (загинув у боях із енкаведистами на Жидачівщині). У Дегендорфі повстанців відвідали представники Українського Червоного Хреста та представники ЗП УНВР. Частими гостями були Василь Мудрий, д-р Марушка, полковник Калина-Лопатинський та ін.
Пізніше І. Йовика та повстанців перевезли до міста Ляндгуту (Німеччина), де перебували українські біженці. Іван Йовик і його побратими на весь світ заявляли, що Україна бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і що ця боротьба не припиниться, доки Україна не стане незалежною. Ця тверда віра в незалежність України і любов до неї допомагала перемагати всі труднощі.
У Ляндгуті Йовик одружився і згодом із сім’єю перебрався до США. Коли Україна стала незалежною державою, він із дружиною Марією часто відвіду­вав Батьківщину з гуманітарною допомогою, допомагав дітям-сиротам і не шкодував грошей на українську справу.
Книжка Івана Йовика “Нескорена Армія” вийшла друком 1995 р. У ній він розповідає про героїчний рух опору вояків УПА проти окупантів і вказує на те, що якби не присутність вояків УПА на Закерзонні, то жертви з боку українського населення були б набагато більшими. Прикро, що в незалежній Україні, за яку боролися вояки УПА, вони досі не визнані на державному рівні воюючою силою у Другій світовій війні.
Герої видання — мудрі, одержимі ідеєю лицарі, які боролися з могутніми тоталітарними режимами Гітлера і Сталіна. Завдяки героїчній боротьбі ОУН і вояків УПА, а також чину наших героїчних попередників, ми сьогодні живемо в суверенній державі. І хоч вона не така, за яку боролася УПА, але як писав Шевченко: “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.
Іван Йовик належить до тих нескорених (“залізних”) українців, імена і подвиги яких завжди пам’ятатимуть вдячні нащадки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment