На чотири дні до Києва з’їхалася мало не вся наукова еліта україністів. Тут 21 жовтня розпочав, а 24 завершить свою роботу VIII Міжнародний конгрес україністів. Цей науково-представницький форум став регулярним, починаючи з серпня 1990 року, коли відбувся І Конгрес. Відтоді, з набуттям Україною незалежності, коли впала залізна завіса на спілкування учених (не лише етнічних українців за походженням), які займалися в царині наукових українських студій, конгреси відбувалися щотри роки почергово в різних містах, головних університетських центрах: Києві, Львові, Харкові, Одесі, Чернівцях, Донецьку, Львові-Сімферополі-Києві. Навіть не за статутними документами, а за формальною логікою, VIII Конгрес мав відбутися ще позаторік, 2011 року. Але нинішня влада не змогла видобути з українського державного бюджету, що нібито щороку наповнюється з перевиконанням, коштів на фінансування цього міжнародного наукового і високоіміджевого для нашої держави заходу.
З огляду на те, що VIII Конгрес є резонансною загальнокультурною і науковою подією, а головна тема: “Тарас Шевченко і світова україністика: історичні інтерпретації та сучасні рецепції” (до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка) насущна й актуальна, оргкомітет МАУ доклав максимум зусиль, аби він відбувся цьогоріч.
Пленарні засідання Конгресу розпочалися 22 жовтня в Колонній залі Київської міськдержадміністрації. Заступник голови оргкомітету, президент Міжнародної організації україністів, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ академік Ганна Скрипник, вітаючи учасників і гостей, повідомила, що в роботі форуму беруть участь понад 730 науковців, представників широких кіл наукової еліти з Білорусі, Росії, Молдови, Грузії, Азербайджану, Польщі, Словенії, Словаччини, Сербії, Хорватії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Італії, Австрії, Ізраїлю, Канади, США та інших країн.
Учасників Конгресу привітав Президент України Віктор Янукович і прем’єр-міністр Микола Азаров. Вітаючи присутніх, міністр культури України Леонід Новохатько, спробував дати роз’яснення з приводу останніх і давніших “реконструкцій” музеїв Шевченка і чумацької хати в Моринцях.
Під час пленарного засідання було заслухано низку доповідей: “Суспільно-гуманітарна складова творчості Тараса Шевченка” (Олексій Онищенко, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАНУ); “Українознавство в Канаді за останнє п’ятиріччя” (Роман Сенькусь, керівник видавничої програми Канадського інституту українських студій); “Здобутки та актуальні проблеми розвитку україністики в Росії” (Василь Бабенко, директор Уфимської філії Московського державного гуманітарного університету ім. М. О. Шолохова); “Тарас Шевченко в духовному просторі України” (Микола Жулинський, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства), “Україністика у Вроцлавському університеті: вчора, сьогодні, завтра” (Агнєшка Матусяк, професор Вроцлавського університету); “Меморіально-інформаційне видання “Енциклопедії Голодомору: від теорії до практики” (Василь Марочко, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України) та інші.
У рамках Конгресу 22 жовтня відбулися чотири круглі столи. Перший присвячений 80-річчю з дня народження Олекси Мишанича, дослідника та популяризатора “Слова о полку Ігоревім”. На другий — “Шевченко знаний і незнаний” були винесені і обговорені такі теми, як “Конфлікт інтерпретацій творчої спадщини Т. Шевченка”, “Проблеми збіжності горизонтів розуміння художнього світу Т. Шевченка”, “Самотність Шевченка в культурно-літературному просторі ХІХ—ХХІ ст.” тощо, а також відбулася презентація І і ІІ томів (“У пошуках іманентного сенсу”) 10-томного проекту професора Юрія Коваліва “Історія української літератури. Кінець ХІХ—початок ХХІ ст.”. На третьому — “Голодомор в Україні 1932—1933 років: відображення та інтерпретації в історії, літературі й мистецтві” (на вшанування пам’яті 80-річчя Голодомору в Україні), де були представлені нові видання: двотомник Олександри Веселової “Спогади очевидців про Голодомор” і другий випуск збірника “Наукові записки МАУ” (2013), присвячений цій же скорботній темі. Четвертий, що відбувся в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології, розглянув тему “Соціокультурні трансформації та ідентифікаційні процеси в постсоціалістичних країнах”.
Подальша робота науковців і 22, і 23 жовтня була зосереджена, згідно з програмою Конгресу, в 19 секціях і на двох конференціях. Назви секцій відображали і ті теми, які були в центрі уваги вчених-україністів. Наприклад, “Поетична спадщина Тараса Шевченка: минуле і сьогодення” з підсекцією “Переклади творів Тараса Шевченка мовами світу”, “Творчість Тараса Шевченка в історичній рецепції”, “Презентація поетично-мистецької спадщини Тараса Шевченка в музеях України”, “Тарас Шевченко і християнство” і т. ін. Тобто творчість Великого Кобзаря, ювілей якого відзначатиме Україна і світ наступного року, стала потужним стимулом і наймасштабнішим науковим об’єктом для розвитку українознавчих гуманітарних досліджень. Це ще раз засвідчило і велич українського генія, і непроминальний вплив його життя і творчості на розвиток української мови, літератури, культури і самої української державності. І проведенням VIII Міжнародного конгресу україністів цим дослідженням не покладено край. Це початок нового витка у ХХІ столітті.
Вл. інф.
