4 листопада Олегу Бабишкіну, українському письменнику, досліднику вітчизняної і світової літератури, мистецтвознавцю, доктору філологічних наук, професору виповнилося б 95 років. Народився він у Переяславі-Хмельницькому на Київщині, а диплом Київського університету ім. Тараса Шевченка одержав у червні 1941 року разом із “призначенням” на передову. Фронтовими дорогами пройшов від донських степів, через Україну, до Угорщини й Австрії. Був поранений, куля ледь не зачепила серце… З війни повернувся до Києва і з 1945-го два десятиліття працював в Інституті літератури Академії наук та видавництві “Українська радянська енциклопедія”. Захистив кандидатську, докторську дисертації і головним опонентом на захисті його докторської був поет-академік Максим Рильський, який високо оцінив його дослідження драматургії Лесі Українки.
Іван ЗАБІЯКА,
доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
В українській літературі не було й досі немає авторитетнішого лесезнавця, як Олег Бабишкін. І вже тільки цими дослідженнями він залишив глибокий слід у національній культурі. А ще ж він написав книги про життя і творчість Ольги Кобилянської, Юрія Яновського, Агатангела Кримського, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, Миколи Вороного, Володимира Самійленка і багато статей у наукових збірниках, журналах і газетах про інших майстрів слова.
На факультеті журналістики КДУ, де Олег Кіндратович працював із 1965 року, він опанував цілком нову для себе сферу знань. Із-під його пера вийшли книги-дослідження “Амвросій Бучма у кіно”, “Олександр Довженко — публіцист”, “Українська література на екрані”, “Кіноспадщина Юрія Яновського”, “Кіномистецтво сьогодні”, “Кінематограф сучасного Заходу” та інші. Не буде перебільшенням стверджувати, що він один із найавторитетніших українських кінознавців.
І нарешті, ще одна сфера діяльності, менше відома широкому загалу. Ідеться про літературно-мистецький гурток, який Олег Кіндратович вів на факультеті журналістики з кінця 1960-х
і в 1970-х роках. Тодішні студенти і нині пам’ятають безкорисливий труд талановитого педагога, який формував їхній світогляд. Короткі слова вдячності колишніх гуртківців:
В’ячеслав Брюховецький, почесний Президент НаУКМА: “Професор Олег Кіндратович Бабишкін становив мало не виняток на факультеті журналістики. Завжди усміхнений, привітний до студентів, часто у вишиванці — ніби аж виклично до сірості загальної атмосфери підозріливості й насупленості, він випромінював всепроникний, неподоланний життєвий оптимізм”. Ольга Кобець, громадський діяч, народний депутат ІV скликання: “Він справді був для нас першовідкривачем. Це від нього ми дізналися, що були в нашій культурі такі велетні, як Березовський, Бортнянський, Ведель, це він дав поштовх до наукових студій, зародив любов до української культури. Олег Кіндратович формував майбутній культурний та інформаційний простір сучасної України”. Віктор Корніюк, заступник головного редактора журналу “Віче”, заслужений журналіст України: “Після першої творчо-пізнавальної поїздки, очолюваної Олегом Кіндратовичем, нас, гуртківців, іще чекатимуть захопливі мандрівки Закарпаттям, Галичиною, Волинню, Поділлям. Матимемо незабутні зустрічі з Сергієм Параджановим, Раїсою Недашківською, Іваном Миколайчуком, Бориславом Брондуковим, Леонідом Осикою… І все це завдяки нашому Вчителю, котрий витрачав свої літні відпустки на далеко не комфортні подорожі зі студентами-гуртківцями, прищеплював нам почуття відданості рідній землі, щиру любов до України”. Людмила Лисенко, автор і ведуча УТ, повний кавалер орденів княгині Ольги, заслужений журналіст України: “Сказати, що це був “гурток-суверен” — вийде загучно, хоча і правдиво. Тут професор Бабишкін готував нас до великого життя, хотів нам дати смак і сміливість до пізнання та пожиттєве бажання вчитися; хотів нас ввести і таки ввів до колосального храму української національної культури як феномена незнищенного народного духу”. Микола Махінчук, письменник, заслужений журналіст України: “Стало відомо, що Олег Кіндратович залишив спогади про свої життєві шляхи-дороги. Є там і про нас, його вихованців. Бо він не мислив себе без нас”. Лариса Брюховецька, кінознавець, головний редактор журналу “Кіно-Театр”, заслужений працівник культури України: “Доля звела нас випадково через 14 років після університету у видавництві “Мистецтво”. Роком раніше там побачила світ моя перша книжечка “Випробування творчістю”. Не відаю, чи знав Олег Кіндратович про це, мабуть, ні. Бо коли завідувачка редакції кіно йому про це сказала, він зрадів, обійняв мене і подарував свою книжку “Кінематограф сучасного Заходу” з дарчим написом: “Дорогій завжди любій Ларисі Кисіль-Брюховецькій, втішений її успіхами. Учитель. Київ, 1986”. Спасибі вам, Учителю”. Михайло Сорока, голова Київської спілки журналістів, секретар НСЖУ, головний редактор газети “Урядовий кур’єр” (1990—2008), заслужений журналіст України: “Особливо любив він — і передав цю любов нам, його студентам і вічно вдячним учням — творчість Олександра Довженка. Ми тоді переглянули всі картини видатного кіномитця. Ці спеціальні перегляди організовували нам на кіностудії ім. О. Довженка завдяки доброму імені й авторитету Олега Кіндратовича”.
6 листопада в Галереї мистецтв Національного університету “Києво-Могилянська академія” (вул. Іллінська, 9) відбудеться Вечір пам’яті Олега Кіндратовича Бабишкіна і презентація книжки “Вистраждане і пережите. Мемуари Олега Бабишкіна і спогади про нього”. Початок о 17.00.
