Ольга ЮРЧИШИНА,
краєзнавець, головний бібліотекар наукової бібліотеки Вінницького національного медуніверситету ім. М. І. Пирогова;
Олексій БОРЖКОВСЬКИЙ,
підполковник медслужби, правнучатий племінник С. Руданського, лауреат “Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Руданського”
2014 року святкуватимемо дві славетні дати: 200-річчя Великого Кобзаря, генія українського народу Тараса Шевченка, та 180 років від дня народження лікаря-поета Степана Руданського.
Свого часу український поет-класик, міський лікар Ялти Степан Руданський збирав кошти на впорядкування могили Тараса Шевченка, що на Чернечій горі в Каневі.
Родич і приятель Кобзаря Варфоломій Шевченко 1000 знімків могили поета розіслав його шанувальникам. Одержав світлини і Степан Руданський.
У листі до свого приятеля — художника В. В. Ковальова у квітні 1869 р. він писав: “Портрети могили покійного Тараса получив і я од брата покійного — Варфоломія; всего получив 25 штук, продаю по два карбованці (Варфоломій назначив по карбованцеві, а я продаю по два), і коли усі розпродам, пошлю йому гроші. Варфоломій писав до мене, що гроші за портрети підуть тільки на те, щоб поправити хрест на Тарасову могилу, а може, вони підуть і на що друге. Нехай їм бог на все добре помагає”.
С. Руданський — молодий сучасник Т. Шевченка. 1846 р. Тарас Григорович здійснив подорож на Поділля з метою вивчення старожитностей краю. Побував і на Вінниччині та в одному з найдавніших міст Європи — Кам’янці-Подільському.
Степан у цей час навчається в Шаргородській бурсі Подільської губернії, а з 1849 до 1855 р. у Подільській духовній семінарії, що в Кам’янці-Подільському. Із 1855 до 1861 р. — у Петербурзькій медико-хірургічній академії (нині — Військова медична академія). У цей час тут, відбувши заслання, знову працюють колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства: В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, а з 1858 р. — Т. Шевченко.
Т. Шевченко і С. Руданський здобули найкращу на той час освіту в Петербурзі. Обидва гарно співали, малювали, цікавилися пам’ятками старовини, захоплювалися фольклором, обидва творили в умовах заборони української мови, щиро любили рідну мову й згорьований український народ. Врешті, творчість обох — важливий чинник у формуванні патріотичної свідомості українців.
Чи зустрічалися Руданський із Шевченком? Відомо лише, що поет підтримував стосунки з художником В. Ковальовим, який навчався в Академії мистецтв разом із Тарасом Шевченком і мешкав із ним на одній квартирі в Петербурзі. У Ялті познайомився з управляючим царським маєтком у Лівадії Я. М. Лазаревським, який особисто знав Т. Шевченка, лікував знаменитого артиста М. С. Щепкіна, друга Тараса Григоровича.
Відомий український бібліограф Михайло Комаров писав: “Визначавсь Руданський і як чтець: читав не гірше, як і співав. Особливо любив читати “Кобзаря”, знав його напам’ять і часто балакаючи, наводив то один, то другий стих, щоб тим справдити свої слова”.
Уперше кілька своїх творів
С. Руданський опублікував у тижневику “Русский мир” 1859 р. 1861 р. у Петербурзі побачило світ перше число журналу “Основа”. На його сторінках поряд із творами Т. Шевченка і М. Костомарова знаходимо й поезії Степана Руданського “Повій, вітре, на Вкраїну” та “Гей, бики!” під заголовком “Гей-гей, воли!” за підписом “Подолянин Ст. Руданський”.
П. Куліш умовляв редакцію “Основи” не друкувати поезій С. Руданського. Видавець журналу В. Білозерський твори молодого автора надрукував.
У листі до П. Глібової від 25 лютого 1861 р. П. Куліш писав: “Руданского стихи, по моєму, никуда не годятся. Я, Шевченко и Костомаров, забраковали их, а Белозерский все-таки напечатал — и, как вижу, не ошибся, нашлись и для Руданского хвалители”.
Чи ж то так було? У листі М. Костомарова до О. Кониського від 22 січня 1879 р. читаємо: “Был в Ялте доктор Руданский, страстный любитель малороссийского языка… замечательно талантливый человек”.
Причина упередженого ставлення П. Куліша до С. Руданського, на думку дослідника М. Левченка, у суперечці двох відомих українських літераторів: П. Куліша і П. Шейковського. Останній писав: “…он (Куліш) мало знает южнорусский язык, чтобы не сказать более”. Помістивши в “Опыте Южнорусского Словаря” (1861) поезії Степана Руданського, П. Шейковський, як пише М. Левченко, “наче для контраста Кулішеві, аж до небес підносить у тому своєму “Опыте Южнорусского Словаря” поетичну творчість і багате знання української мови у свого земляка-подолянина С. Руданського”.
Чи мала вплив творчість Тараса Шевченка на його молодого сучасника Степана Руданського? Якоюсь мірою так. Але поет-подолянин не був епігоном Кобзаря, Степан Васильович — автор оригінальних творів, натхнення черпав із народної скарбниці, з криниць античної й світової культур. Його твори відзначаються різноманіттям віршових форм і жанрів.
Михайло Драгоманов писав: “Руданський був з небагатьох українських поетів, котрі намагаються зачепити у своїй творчості нові теми, а не тільки ті, що їх “заїздили” попередники і наслідувачі Шевченка”.
Поет Петро Перебийніс: “Немає іншого поета, крім Шевченка, якого б так любив народ, як Руданського”. А загалом, тема
“Т. Шевченко та С. Руданський” вимагає ґрунтовного дослідження.
Майже 12 років свого життя, сповненого важкої й виснажливої праці, віддав С. Руданський Ялті. Тут він і спочиває на високому Полікурівському пагорбі.
Лікар-безсрібник і поет-патріот частину власної землі подарував Ялті для будівництва фонтану та водогону. Маємо надію, що в Ялті знайдеться клаптик землі й для пам’ятника Степанові Руданському — лікарю, поету, великому українцеві.
— Буде повернуто на місце зняту меморіальну дошку з будинку, де з сім’єю мешкав Степан Руданський (м. Ялта, пл. Радіна, 18);
— відкрито в Ялті меморіальний музей першого міського лікаря Степана Руданського (м. Ялта, пл. Радіна, 18);
— виготовлено новий барельєф замість гіпсового, який художньо поступається першому бронзовому;
— на могилі поновлено поцуплені ланцюги-огорожі.
— підготовлено до друку академічне видання творів Степана Руданського;
— видано буклет до ювілейної дати;
— у Шаргороді, на приміщенні колишньої духовної бурси розміщено зняті скульптурні зображення Степана Руданського та Михайла Коцюбинського;
— центральну площу в м. Калинівка Вінницької області, де 33 роки поспіль відбувається “Всеукраїнське свято сатири та гумору ім. Степана Руданського”, по землі якої ходили нащадки видатного земляка, перейменовано з площі Леніна на площу Степана Руданського.
