Концепція правового опору

Сергій МЕЛЬНИЧУК,
м. Луганськ

Аналізуючи український національно-визвольний рух, боротьбу проти московського імперського ярма, я дійшов до наступних висновків.
Один із основних чинників поразки визвольних змагань — інформаційний програш. Національно активній частині населення України створюються соціально-економічні умови, коли людина, аби вижити, мусить перетворитися на покірну худобу або вдатися до природних засобів самозахисту й виживання. В останньому випадку на осіб, у яких природні рефлекси самозахисту своєї честі й гідності перемогли, вішали ярлики терористів, бандитів, а в останні десятиліття ще й антисемітів.
Перемогти добре відпрацьований імперський інформаційний механізм у прямому протистоянні неможливо. Необхідні механізми, за допомогою яких інформацію імперії можна спрямувати проти самої імперії, шляхом висвітлення її антилюдської сутності.
Проголошення Незалежності України для окупаційної радянської адміністрації — вимушений крок, для “випуску пари” у збуреного авторитарним правлінням КПРС населення. А фактично імперські чиновники під гаслами демократизації та ринкової економіки, за допомогою злочинного світу, конвертували свої посадові повноваження в майнові статки і панують тепер не адміністративним ресурсом, а майновим. Візантійські основи державної структури залишились незмінними: національне законодавство виконує функцію декорації для зовнішнього світу, а для власних громадян — роль казки про безоплатну медицину, освіту, соціальну захищеність.
Здавалося б, відстоювати права і свободи людини правовими методами в мафіозної державної структури — безглуздя. Та я дійшов висновку, що це копіткий, але найефективніший метод перемогти цю структуру. Відмовляючись від правової аргументації своїх дій, люди знову потрапляють в інформаційну пастку.
Основна моя правозахисна діяльність концентрується на відстоюванні конституційного порядку, який забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в Україні.
Концепція мого правового протистояння злочинній державній структурі — у використанні всіх національних засобів правового захисту та міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною. Якщо проходження юридичних процедур позитивного результату не дало, то, відповідно до міжнародного права та українського законодавства, виникає ситуація крайньої необхідності, що є правовою підставою для застосування природних засобів самозахисту.
Звернення до національних судів і Європейського суду, крім правозахисної функції, мають ще й інформаційну. Тобто, документально фіксується формальна декларативність юридичних норм, що створюють оту ситуацію крайньої необхідності. Без документального підтвердження цю ситуацію майже неможливо довести. Пригадайте холодноярівців, петлюрівців, упівців та інших славних синів і дочок України: саме програш у зовнішньополітичній сфері був одним із основних чинників поразок національних визвольних змагань.
Із 2002 року в процесі відстоювання свого конституційного права на всебічний розвиток і функціонування української мови в моїх архівах назбиралася немала кількість судових рішень та офіційних відповідей державних посадових осіб — починаючи від Адміністрації Президента України і закінчуючи органами місцевого самоврядування. Ці документи відображають офіційну позицію органів державної влади та місцевого самоврядування щодо дискримінації українців за мовною ознакою в різних сферах суспільного життя: у правоохоронних органах, органах соціального захисту, освіті тощо. Особисті висновки громадських і політичних діячів щодо знищення української мови, якщо немає відповідної документальної бази, опоненти тлумачитимуть як упереджену оцінку ситуації. А от судові рішення та офіційні відповіді державних посадових осіб є документами, що вироблені самими виконавцями злочинної дискримінації за мовною ознакою.
2010 року вийшла збірка документів і публікацій моєї правозахисної діяльності у сфері застосування української мови — “Моя боротьба за мову”. Тут висвітлюються злочинні методи “історичного складання” російськомовного населення України. Злочинні, бо державна політика, спрямована на обмеження права українців на всебічний розвиток і функціонування української мови, за законами тієї ж держави, будь то Радянська Україна чи Незалежна Україна, кваліфікується як злочин: за Кримінальним кодексом УРСР — стаття 66, за Кримінальним кодексом України стаття 161 — пряме чи непряме обмеження прав людини і громадянина за будьякою ознакою.
Якщо озирнутися назад, у ХХ століття, на методи “історичного складання” російськомовного населення в Україні — голодомори і репресії, якими радянська влада очищала Україну від українців і масово заселяла іншими етносами, формуючи, таким чином, російськомовне населення України, то, відповідно до статті 2 Конвенції ООН “Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього” від 9 грудня 1948 року, таке “історичне складання” кваліфікується як геноцид.
Початкової мети моєї правозахисної діяльності — привернути увагу до злочинних методів знищення української мови як однієї з основних ознак національної ідентичності корінного населення України — я досягнув. Наступний етап — знищення виявлених злочинних механізмів. Це одна людина не може вирішити. Тому необхідно розпочинати з налагодження модернізованої до сучасних вимог структури спротиву з національно активних громадян, переважно молоді.
Важливо поділитися досвідом — системою самоорганізації правозахисної практики в умовах феодального правління мафіозних кланів в Україні.
Це закономірності поведінки й ментальності чиновників радянської імперської бюрократії та використання цих особливостей у правозахисній діяльності;
закономірності зміни психологічних станів в екстремальних умовах і засоби профілактики й виходу з депресивного стану.
У душі кожного українця генетично закладено козацький дух, “що тіло рве до бою”. Розбурхати козацький дух — це основа майбутніх перемог.
Перспективу для сучасної України бачу в розбудові держави за командним принципом. Тут кожен громадянин — самостійна особистість, яка усвідомлює, що її добробут, вага її голосу залежать від виконання нею своїх професійних функцій у загальнодержавній командній грі. Лише суспільство особистостей є природним для українців у розбудові власної національної держави.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment