Ні «шаленому» В. Бєлінському!

Указом Президента України “Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка” № 257/2012 від 11 квітня 2012 року в Україні 2014 рік оголошено Роком Тараса Шевченка.
Згідно з цим Указом нині в Україні відбувається багато заходів, де науковці й пересічні громадяни висловлюють свою любов і повагу до Батька-Кобзаря, розшукують невідомі сторінки з життя його друзів і побратимів. Але широковідомо і те, що творчість Т. Шевченка в усі часи викликала люту ненависть його ворогів. Їхнє ставлення до українського генія теж слід не замовчувати, а викривати й давати належну оцінку.

Одним із ненависників Тараса Шевченка ще за його життя був відомий російський літературний критик Віссаріон Бєлінський, котрий мав прізвисько “неистовый”, тобто несамовитий, скажений. Він люто ненавидів Русь-Україну й усе українське через її прагнення до самостійності. Ігноруючи історичні реалії, зокрема той факт, що саме руські князі заснували Московію, а не навпаки, всіляко насаджував поняття зверхності Росії. Україну називав зневажливо Малоросією, а багатющу українську мову — “южнорусским наречием русского языка”.
Суто національна творчість недавнього українського кріпака Тараса Шевченка страшенно дратувала російського критика. Навіть не прочитавши його сатиричної комедії “Сон”, Бєлінський оголосив її “пасквилем на царя”, а самого автора “хохлацким радикалом”. Ще більшу ненависть шаленого Віссаріона викликала поема “Гайдамаки” із відвертим закликом любити Україну: “Сини мої! Орли мої! Летіть в Україну, — Хоч і лихо зострінеться, Так не на чужині”. Літератор, здавалося б, інтелігентна людина, називає за неї Шевченка “хохлацьким дурнем”, іншими образливими словами, безсоромно вживаючи низьку мужицьку лексику.
Але наш Кобзар не злякався “скаженого” Бєлінського і в наступних виданнях “Гайдамаків” висміяв його та інших українофобів, кажучи, що є
Такі, бачте, люди:
Все письменні, дрюковані,
Сонце навіть гудять:
“Не відтіля, — каже, — сходить,
Та не так і світить…”
І чого ж ті росіяни-розумники навчали молодого українського поета?
…Коли хочеш грошей
Та ще й слави, того дива,
Співай про Матрьошу,
Про Парашу, радость нашу,
Султан, паркет, шпори, —
От де слава!!! А то співа:
“Грає синє море”,
А сам плаче…

Не зламався від осуду й таких порад юний Тарас, а гідно й стримано відповів:
Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
На жаль, не всі українські митці виявилися такими незламними, як гайдамака-Тарас. Михайло Петренко — автор відомих українських пісень, що стали народними: “Дивлюсь я на небо”, “Взяв би я бандуру”, “Ходить хвиля під Осколом” теж направляв свої вірші для відгуку Віссаріону Бєлінському. Отримавши відповідь, що все погано і, взагалі, треба писати “руським язіком”, а не наречием, — припинив літературну діяльність. Так через вбивче слово Бєлінського Україна втратила одного з талановитих своїх співців…
Ще з радянських часів у Донецьку на зовнішньому боці бібліотеки ім. Н. Крупської поряд із барельєфами славетних українських літераторів Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка висить барельєф В. Бєлінського.
Ми, просвітяни Маріуполя, підтримуємо заклик голови ВОВ Віктора Прокопчика до владних структур України й Донеччини з проханням зняти з бібліотеки барельєф В. Бєлінського як людини, що свідомо зневажала українських літераторів, ганьбила їх, заважала їхній творчості, чим нанесла шкоду українській культурі взагалі.
“Ні — українофобу Віссаріону Бєлінському в Донецьку!”
Відкритого листа направлено міністру культури України Л. Новохатьку, голові Донецької ОДА А. Шишацькому, ЗМІ.
Закликаємо громадськість України та діаспори підтримати нашу пропозицію.

Члени ВУТ “Просвіта” Маріуполя — 18 підписів

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment