Свято новітнього національного буття

9 листопада, в день пам’яті Нестора Літописця,  українська держава відзначає День української писемності та мови. Варто нагадати, що це свято встановлене з ініціативи Все­українського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка 1997 року Указом Президента. Про значення Дня української писемності та мови в сучасній Україні, про перспективу нації розповідає голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло МОВЧАН.

День української писемності та мови — ініціатива Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, яку реалізували 16 років тому і яка щороку набирає дедалі більшої популярності, стає доконаним фактом нашого національного буття.
Треба було витісняти з календаря “червону дату”, яка була одним із чинників прив’язки нас до ганебного минулого. Вивчаючи пам’ятні дати історичного календаря, я звернув увагу на те, що 9 листопада — день літописця Нестора. Саме це було спонукою і мотивацією для того, щоб змінити наголос першої декади останнього місяця осені. Це своєрідні палімпсести — взаємозаміщення. Не всі усвідомлювали за доби Леоніда Даниловича, що національний календар треба формувати за іншими принципами, у парламенті довго точилася щодо цього полеміка.
Комуністичний режим без вагань витіснив із нашого календаря пам’ять про видатного українця Нестора Літописця, людину, чий подвиг неоціненний. Натомість “Просвіта” своєю ініціативою повертала національні християнські цінності до буття українців. Адже наша вітчизняна історія генієм Нестора вмонтовувалася у Вселенську історію, світовий розпис. Саме тому День української писемності й мови не випадковий.
Книжна мова тривалий час формувалася паралельно з існуючою мовою, стихією народною. Але, читаючи “Повість давноминулих літ”, усі звертали увагу, що там присутня українська мова, дуже багато розмовної лексики. І це теж своєрідний палімпсест. Книжне слово було накладене на живе слово, яке проривається на сторінки книг, ніби старі фрески проглядаються крізь нові. Але всі ці змісти були за радянської влади перекреслені червоною фарбою. Замість них були уже зовсім інші змісти, знаки, ідеологія. Але їх, виявляється, можна змінити в календарі. Я тішуся з того, що цю ініціативу “Просвіти” підтримав Президент і після його указу ми маємо календарну дату, яка, хоча й досі не стала всенародною, проте все ж є важливою у новітньому національному бутті.
Ми живемо в часи випробовування української людності, коли наступи на українське слово тривають — і зовнішні, і внутрішні, пручається “п’ята колона”: вони не хочуть, щоб ми відходили далеко від “червоного календаря”, щоб не змогли відбутися як українська нація. Про це треба відверто говорити. Але процес іде. Він повільний, проте незворотний. Хоча маємо бути пильними, щоб “русский мир” не накинув нам особисто відредаговану Володимиром Путіним новітню загальноімперську історію.
День української писемності та мови вшановуємо з особливим пієтетом як власну національну історію, яка має велику тяглість, яка не уривалася, незважаючи на всі поскребування, вилучення, винищення, винесення за дужки. Ми повертаємося у те історичне річище, з якого нас було виштовхано. Ми вшановуємо письмена Нестора Літописця, розуміючи, що вони не перші. Були й раніші письмена, тексти, абетки, які прориваються, мов палімпсести, в нашу свідомість через першоджерела. Вони живуть у легендах, казках, піснях, дохристиянських віруваннях…
Усе минуле екстраполюється на сьогодення. Немає перспективи, якщо немає минувшини й навпаки. Історія – це підґрунтя, на якому ми стоїмо. Через неї можемо проглядати свою перспективу. Що ми бачимо сьогодні, за тих умов, які постали понад рік тому, коли мовні статті були “понижені”, викривлені, висмикнуті з конституційного тексту і певним чином потрактовані представниками “п’ятої колони”? Вони почали достосовувати мову до якихось політичних моментів…
Така довільність у поводженні з українською мовою, а отже, з українським етносом, українською перспективою, українською державою сьогодні надзвичайно гостро стоїть на порядку денному. Якщо ми хочемо жити за європейськими принципами, то мусимо пам’ятати, що європейцями є ті, хто сповідує головний принцип — право на себе, на свою самодостатність. Я говорю про це тому, що ми лише задекларували державну мову, але вона не стала такою. Адже інформаційна аура навколо нас викривлена, спотворена. На жаль, наших просвітянських зусиль дуже мало. І ми ризикуємо отримати викривлену перспективу. Адже, за формулою Потебні, спотворене слово потворить душу, потворить свідомість.
Слово — це програма від Бога. Воно повинне мати колосальне енергетичне наповнення, але може бути й вигаслим. Адже “виїдання” мови, спорожнення її, вичахання, — це той ентропійний процес, який може захопити весь національний масив, якщо ми не будемо протидіяти йому.
Це ми також розуміли, коли ініціювали День української писемності й мови. Адже рідне слово — це та основа, на якій тримається інформація від усіх минулих поколінь. І щоб захистити його, народ час від часу вивергає зі свого лона тих оборонців і носіїв, які підносять це слово. Це і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і багато інших українських людей окремої місії.
Маємо усвідомити, що ми — відповідальні. Адже проблема української мови й писемності ширша, ніж державна, це проблема українства загалом. Як нам вистояти у цьому глобалізаційно-нівеляційному процесі? Вирішити це маємо самі, адже тут нам ніхто не допоможе. Тому я ставлю в один ряд День писемності, який відзначаємо 9 листопада, і саміт ЄС у Вільнюсі, який уже дуже близький календарно. Нам сам Бог велить іти до Європи. І якщо ця історична подія станеться, — ми набудемо асоційованого членства, то українцям, щоб стати європейцями, необхідно буде насамперед берегти, відстоювати своє, поширювати зону інформаційно-мовного впливу. Тому процес Європейської інтеграції означає бути собою, шанувати національні джерела, такі, як “Повість давноминулих літ”.

Записав Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment