Кобилянська Ольга. Апостол черні: роман у 2-х т. / упорядкув., передм., прим., слов. Я. Б. Мельничук. — Чернівці: Букрек, 2012 — 432 с.; іл.
Ярослава МЕЛЬНИЧУК,
м. Чернівці
Нинішній 2013 рік визнаний в Україні роком Ольги Кобилянської, адже 27 листопада відзначатимемо 150-літній її ювілей. До цієї дати приурочується чимало заходів, зокрема, нині триває ремонт і часткова реконструкція у єдиному в світі — Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської (завідувач музею — Володимир Вознюк). Планується проведення Міжнародної наукової конференції у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (25—26 листопада). У театрі, що носить імення О. Кобилянської, 19 жовтня представили прем’єру — виставу за повістю буковинки “Земля”.
Але, звичайно, найціннішим є перевидання творів “величавої духовної квітки Буковини” (О. Гончар). Адже до нинішнього читача класика повинна приходити без аберацій, із текстами, що відповідають авторській волі, не містять слідів редакторських втручань. Крім того, правопис творів повинен наближатися до сучасного, зокрема щодо пунктуації й орфографії.
2011 року у чернівецькому видавництві “Букрек” вийшла збірка малої прози О. Кобилянської під заголовком “Огрівай, сонце…”. До неї увійшли незнані, недруковані раніше тексти новел, оповідань, публіцистичних виступів (упорядник — Я. Б. Мельничук). Також ця збірка містить німецькомовні переклади творів письменниці.
Свою текстологічну, упорядницьку, лексикологічну працю я продовжила 2012 року. І вона увінчалась успіхом — вийшов друком роман “Апостол черні” — лебедина пісня Ольги Кобилянської, і це видання стало “Книгою року” в номінації “Проза” у вже традиційному чернівецькому щорічному конкурсі, приуроченому до Дня книгодрукування.
Потреба у виході цієї книжки назріла: адже давно стали раритетом видані 1994 року в Тернополі і Львові примірники. А сам роман має драматичну історію: з часу появи у Львові 1936 року не друкувався, був проскрибований і заборонений радянською владою. Усталилася думка, що Кобилянська після роману “Через кладку” не піднялася до вершин найбільшого епічного жанру, тоді як “Апостол черні” кваліфікувався як “недокінчений і суперечливий роман” (З. Гузар).
Сучасного читача зацікавить коло його проблем: Україна, державність, нація. Власне, авторка вивела й позитивний образ Юліана Цезаревича (показаний крізь призму еволюції), і вперше в нашому письменстві створила сповнений позитиву тип щирого українського панотця — священика отця Івана Захарія.
Вдумливий погляд на майбутнє України з кінця 1920—30-х років — ось що несе роман, який є водночас і романом виховання, і романом ідей, інтелектуальним і сімейним романом. “Апостол черні” став віхою серед творів української прози, в ідейно-тематичному центрі яких — процес формування особистості, поданий на тлі родинного життя (сім’я годинникаря Максима Цезаревича, рід Альбінських, родина отця Захарія).
Твір різновекторний, поліфонічний, багатоосяжний, тому потребує спеціального наукового дослідження. Маємо всі підстави стверджувати, що “Апостол черні” — справжня вершина і останнього періоду (від 1914 р.), і всього життєво-творчого шляху видатної письменниці, гірким його завершенням.
