У Миколаївській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася презентація сьомої книжки В. І. Марущак — “Гомін білого інею”, яку вона адресує молоді.
Семен ТУПАЙЛО,
лауреат всеукраїнських і обласних премій
і конкурсів,
м. Миколаїв
Пригадую ті далекі роки, коли випускниця Арбузинської середньої школи № 2 була студенткою бібліотечного відділу, де я викладав українські філологічні дисципліни. Тоді я порадив Вірі Марущак по закінченні вишу здобути ще одну вищу освіту — журналістську. Вона отримала диплом факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Сьогодні відома на Миколаївщині журналістка і шанована в Україні письменниця (член обох творчих спілок України) автор семи друкованих книжок повістей, новел та оповідань для дітей і дорослих. Понад 40 років Віра Іванівна працює на журналістській і педагогічній ниві.
Невдовзі має вийти друком її книжка новел і оповідань “Життєва абетка”. Низка нових новел і оповідань отримали позитивні відгуки і схвальні характеристики під час читацьких конференцій у наших бібліотеках і навчальних закладах області.
Журналістська та громадська діяльність талановитого українського прозаїка не лишилася непоміченою, як доказ цього — культурологічна премія імені Миколи Аркаса та диплом “Золоте перо” 2013 року, а минулого вона стала лауреатом Міжнародного фестивалю “Слов’янські традиції”. Також вона — автор посібника з журналістики.
Віра Марущак має напрочуд чуйне серце, емоційну і вразливу вдачу. І оскільки значна частина її творів мають автобіографічний характер чи взяті з життя близьких і знайомих, читач відчував небайдужість автора до своїх літературних персонажів. Невипадково збірку “Батько з Португалії”, що побачила світ 2005 року з передмовою лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Дмитра Кременя “Поезія в прозі”, письменниця присвятила матері — Парасковії Кузьмівні Рожковій, життя якої обірвалося у серпні цього року, за кілька місяців до 90-ліття. Від своєї матері, ветерана війни і праці, яка по війні сіла за кермо трактора, її донька Віра перейняла найкращі риси української ментальності: людяність, товариськість, порядність і сумління у всьому. Саме ці риси властиві героям новел талановитої письменниці. Немає сумніву, що більшість літературних героїв мали реальних прототипів. Уболівати за долю своїх героїв — уболівати за долю свого народу, своєї країни, бути справжнім, а не удаваним її патріотом.
У новелах, оповіданнях, повісті відчувається, що авторці не байдужі проблеми країни.
Віру Іванівну хвилюють питання, які були і є найпекучішими болями українства: соціальна несправедливість, пияцтво, наркоманія, кримінальна злочинність, виховання молоді тощо.
Усе це можна відчути у творах “Жора”, “Цигарка”, “Подарунок”, “Шматочок цукру”, “Комендантські сторожі”, «Шоколад”, “Урок”, “Миколка”.
Окреме місце у новелістичній творчості посідають новелети, про які вже йшлося. Це — передусім добірка “Бешкетні пригоди” — 12 прозових перлин, які вдало вінчають першу книгу Віри Марущак “Вікнами до сонця”, що вийшла друком ще 2002 року.
“Книжка Віри Марущак — це ніби біографія однієї, а може, цілого гурту наших землячок. Вона їх знає в обличчя, чує їхній голос. А коли розповідає нам, то й ми бачимо і чуємо їх. Якої вищої оцінки чекає для себе автор? Вищої нема”, — так у передмові написав А. Мамеров.
Під цими словами можуть підписатися усі шанувальники нашої талановитої краянки.
Вдаються миколаївському прозаїкові твори з напруженим сюжетом про минуле нашого народу — повість “Пустеля” і відгомін минулої війни — “Тепло дитячої долоні”, низка ліричних творів із романтичним забарвленням “Записка”, “Ніжність”, “Мрії”, “Пролісок” та інші.
Віра Іванівна плідно й успішно працює в обласній бібліотеці для юнацтва і викладає основи журналістики в кращій українськомовній гімназії імені Миколи Аркаса. І весь час активно пропагує і захищає державний статус української мови, не тільки своїми творами, а й тим, що співпрацює з обласним радіо.
