Наталя ГУМНИЦЬКА,
просвітянка, член НТШ,
Львів
До свого 145-річчя Галицька “Просвіта” у Львові отримала в дар від Благодійного фонду “Платар” фундаментальну працю — “Енциклопедію трипільської цивілізації” у 2-х томах. Ідея і організація видання цієї ґрунтовної науково-довідкової літератури належить відомим меценатам і колекціонерам, керівникам Благодійного фонду “Платар” Сергію Платонову й Сергієві Таруті. Авторський колектив — авторитетні фахівці (археологи, історики, мистецтвознавці, лінгвісти) з України, Росії, Молдови, США, Румунії. Унікальність цієї праці — перша спроба узагальнення і систематизації понад 130-річних досліджень трипільської цивілізації, візуалізація за допомогою інтернет-технологій матеріальних і культурних пам’яток періоду неоліту на території України, створення трипільської термінології, подання інформації про найвизначніших дослідників цієї доісторичної землеробської цивілізації. Енциклопедія містить фундаментальні статті, а також понад 800 статей енциклопедичного характеру. Цінними є відомості про музеї, музейні та приватні колекції трипільських знахідок, академічні інституції й організації, що тривалий час займаються вивченням географічних ареалів України (насамперед Придністров’я і Подніпров’я), на яких мешкали наші пращури, чи племена у VI—II тис. до н. е. Знаменитий археолог Вікентій Хвойка, якому належить відкриття трипільської цивілізації на Київщині й відповідної назви, вважав українців автохтонними спадкоємцями трипільської культури. Ця думка знайшла підтвердження в публікаціях світового рівня фахівців, переважно іноземного походження, зокрема російського академіка Рибакова. На жаль, вітчизняні спеціалісти поки що і тут долають стереотип меншовартості. Саме тому актуальність і важливість цієї аргументованої науково-довідкової праці важко переоцінити. На вітчизняному науково-дослідному олімпі вона є однією з перших, що відважно намагається розширити археологічні рамки проблеми і піднести її до концептуальних, світоглядно-цивілізаційних та історико-культурних узагальнень і стверджувати, що Північне Причорномор’я, Трипілля було колискою індоєвропейських народів. Енциклопедія не залишить байдужим нікого, хто звернеться до її джерельних матеріалів, до величезного масиву (понад 3 000 кольорових фотознімків) старожитностей, які вражають своєю мистецькою вишуканістю і гармонією. Вражають і одночасно викликають гордість за нашу землю, що стала прабатьківщиною зародження землеробської і скотарської цивілізації, дала поштовх для розвитку різних культурних світів і зберегла, зокрема, доісторичні орнаменти писанок, вишиванок, кераміки до сьогоднішніх днів. Відкриттям стануть не лише історичні факти й археологічні артефакти, а й відомості про визначні постаті в археологічній науці, серед яких відомий поет Олександр Ольжич-Кандиба, син Олександра Олеся-Кандиби, який захистив у 27 років докторську дисертацію із проблем неоліту, тобто трипільської доби на Галичині. Безперечно, Енциклопедія не вичерпує вивчення проблем трипільської цивілізації. Але її автори роблять спробу повернути наукову спільноту і суспільство загалом до глибинного аналітичного осмислення трипільської культури в її українському праісторичному контексті. Тим і цінна ця праця, бо скеровує нас до праджерел, до нашої передісторії, тобто занурює нас у невичерпні культурні пласти, які є нашою гордістю і величним містком у майбутнє. І тільки від нас “в Україні і не в Україні сущих” залежить, чи розбудуємо ми цей міст історичного зростання, чи виявимося достойними наслідувачами наших геніальних прапращурів і доведемо собі та світовій спільноті, що ми насправді постали із глибин трипільської цивілізації. Відрадно, що зацікавлення трипільською культурою у нас зростає з кожним роком не лише серед фахівців, а й серед громадськості. Свідченням цього факту є, зокрема, Фундація “Трипілля” (співзасновник Павло Мовчан), яка покликана реконструювати не лише вітчизняну, а й світову історію, підтвердити висновки В. Хвойки та інших вчених, що на території України сформувалася та розвивалася впродовж тривалого часу індоєвропейська етнокультурна спільнота. Набуває популярності тема Трипілля і серед молоді, діє фестиваль “Трипільське коло”.
Тож черпаймо з наших багатющих джерел мудрість, красу і любов до рідної землі, до духовних і мистецьких традицій. Тоді ми будемо цікаві самим собі та світові.
