Його любили всі

Напередодні 7 листопада, дня народження нашого видатного поета, прозаїка, актора та кінорежисера Миколи Вінграновського, у центрі Києва біля парламентської бібліотеки — на місці, де раніше був пам’ятник Петровському — встановили символічний камінь з написом “На цьому місці буде споруджено пам’ятник Миколі Вінграновському”. Нині ведеться робота з проектування та спорудження пам’ятника. Опікується цим Фонд Миколи Вінграновського. Про цю подію та про роботу Фонду розповіла Зоя Голота, громадська діячка, голова Солом’янської районної у місті Києві “Просвіти”.

— Зоє Яківно, усім друзям і соратникам Миколи Вінграновського, його шанувальникам приємно почути, що матимемо пам’ятник улюбленому поетовішістдесятнику в центрі столиці, неподалік від пам’ятника В’ячеславу Чорноволові. Хто зумів цього добитися?
— Про це ми давно мріяли. Неодноразово були звернення від Фонду та громадських організацій до Київміськадміністрації. І врештірешт комісія з найменувань та пам’ятних знаків КМДА розглянула це питання та ухвалила рішення відвести це місце під пам’ятник славетному шiстдесятникові. Фонд допоміг реконструювати майданчик, який був занедбаний, зробили нові лави.
— Розкажіть докладніше про фонд і його діяльність.
— Благодійний фонд імені Миколи Вінграновського створено наприкінці 2006 року. Його очолює син Миколи Степановича, Андрій Вінграновський. Голова наглядової ради Фонду — видатний письменник та громадський діяч, Герой України Борис Ілліч Олійник. Основна мета Фонду — популяризація творчого спадку Миколи Вінграновського, підтримка відповідних ініціатив його шанувальників, сприяння у всіх заходах, які стосуються увічнення пам’яті Миколи Степановича. Фонд прагне, щоб до глибокої поетичної творчості Вінграновського долучалося дедалі більше людей.
2011 року виповнилося 75 років від дня народження поета. З цієї нагоди за Розпорядженням Кабінету Міністрів України було затверджено оргкомітет та програму з підготовки та відзначення ювілейної дати на державному рівні. Серед іншого було передбачено і встановлення пам’ятника у Києві.
Досі єдиний в Україні пам’ятник Вінграновському встановлений на Білоцерківщині. Микола Степанович любив подорожувати Україною. Зазвичай він сам облюбовував собі якесь місце, ставив там намет, писав, зустрічався з місцевим населенням. Одне з таких місць — лісова галявина поблизу річки Рось на околиці села Яблунівка Білоцерківського району Київської області. Коли Микола Степанович 2004 року відійшов у кращі світи, на роковини його смерті місцеві мешканці на знак поваги до шанованого поета вирішили встановити на цьому місці пам’ятник. За підтримки місцевих меценатів, зокрема, Сергія Мовчана, та за сприяння сільського голови Анатолія Савчука цю ідею швидко втілили в життя.
Біля пам’ятника ось уже 8 років поспіль ми щороку в останню суботу травня на вшанування пам’яті поета, який помер 26 травня, проводимо літературні зустрічі. Щороку більше людей беруть у них участь. Під час цих заходів звучить у записах поезія Миколи Вінграновського в авторському виконанні; його вірші та твори, йому присвячені, читають письменники, діячі культури, студенти, школярі. Ці читання об’єднують різних людей. Приїжджають гості з Києва, Миколаєва, Чернівців, Білої Церкви, долучається багато місцевих. Зустрічі дуже зворушливі, люди діляться спогадами на тій самій галявині, де бував “у мандрах” сам Вінграновський…
Останнім часом Фонд ініціював кілька сучасних проектів, присвячених Вінграновському, а квітень цього року кияни запам’ятали як “Місяць з Миколою Вінграновським”. До участі запросили знаних митців та відомих людей України, поширювали інформацію в соціальних мережах, що особливо сприяло залученню молоді. Охочих виконати твори поета було багато й серед зірок шоубізнесу: це Ніна та Тоня Матвієнки, Остап Ступка, Олександр Пономарьов, Ані Лорак та ін. Створено кілька нових пісень на вірші поета. Дуже багато людей узяли участь у фотоконкурсі, школярі з різних куточків України цілими класами хором читали поезію та надсилали відео, молоді художники ілюстрували літературні твори тощо. Переможців запросили на підсумковий захід, який відбувся у Шоколадному будиночку на Печерську, а кращі ілюстрації увійшли до нещодавно виданої книжки.
— Як Фонд працює з молоддю?
— Це дуже важливий напрям нашої роботи. Започатковано і вже кілька років відбувається конкурс на краще читання поезії Вінграновського за участю студентів, школярів. Проводить конкурс Фонд Вінграновського спільно з “Просвітою”, у журі запрошуємо відомих письменників та діячів культури, перший склад журі очолював народний артист України Олександр Биструшкін. Спочатку всіх читців збирали у Національному музеї літератури України. Нині учасників стало дуже багато, відбірні конкурси відбуваються на місцях, до нас приїжджають лише переможці.
Дуже багато молоді долучилося під час “Місяця з Миколою Вінграновським”, що зумовлене використанням сучасних засобів комунікації та незвичним широкому загалу форматом проекту. Це справді було нестандартно, це нова подача та нові підходи, а тому викликало інтерес та мало резонанс у ЗМІ.
— Які ще справи на рахунку Фонду?
— Фонд не лише підтримує всі цікаві місцеві ініціативи, присвячені Вінграновському, — якот Конкурс Шахопоезії на Миколаївщині, — але й реалізує власні проекти. Дуже яскравим явищем у культурному житті столиці стала мультимедійна інсталяція “Світлотінь”, яка з успіхом відбулася у грудні минулого року в Мистецькому Арсеналі. У великій затемненій залі було нагромаджено дивні на перший погляд речі — старовинні дерев’яні човни та люльки, колеса від возів, рибальські сіті, котушки з кіноплівкою тощо, які не лише викликали асоціації з творчістю самого Миколи Степановича, а й наштовхували відвідувачів на роздуми щодо умовності, глибини та швидкоплинності життя, змушували зупинитися. Скрізь — на стінах, на підлозі, на стелі, на самих об’єктах інсталяції — безперервно демонструвався відеоматеріал (відскановані рукописи та авторські ескізи, рідкісні фото з особистого архіву, кадри з фільмів, ілюстрації художників до літературних творів тощо). У залі неголосно звучала поезія Вінграновського та музика до його фільмів. Усе це відбувалося одночасно. Таке треба побачити на власні очі. Це дуже цікаво й незвичайно, а разом із тим сучасно.
За кілька років Фонд виконав копітку роботу з опрацювання величезного особистого архіву Миколи Степановича, зібраного та систематизованого Олександрою Іванівною Білинкевич, дружиною поета. Було вирішено поділити цей архів між кількома провідними музеями України згідно з різними напрямами творчості Вінграновського: Національним музеєм літератури, Музеєм шістдесятництва, Музеєм театрального та кіномистецтва, а також музеями у Білій Церкві (частина експозиції присвячена знаменитим “мандрам”) та у Первомайську, на батьківщині поета. Частина експонатів вже увійшла до постійних експозицій, в окремих музеях відбулися відповідні тематичні виставки, незабаром очікуємо на відкриття музею Миколи Вінграновського у Білій Церкві.
— Зоє Яківно, Ви щойно повернулися з Чернівців? Що там було?
— У Чернівцях 17 листопада відбулася презентація книжки “Вибране” Миколи Вінграновського, яка нещодавно вийшла у видавництві Осипа Зінкевича “Смолоскип” (це третя книга в серії “Шістдесятники”). Захід викликав величезний інтерес, для Буковини це як ковток свіжого повітря. Микола Степанович любив цей край, неодноразово там бував, зустрічався зі студентами, інтелігенцією міста, присвячував Буковині поетичні рядки. Ініціатор презентації та укладач видання — письменник, друг, учасник багатьох спільних мандрівок, побратим Вінграновського Мирослав Лазарук. Ця книжка — гарний подарунок для шанувальників поета, адже окрім вибраних творів вона містить повну бібліографію його творчого спадку.
Окрім книжки “Вибране”, ми возили до Чернівців ліроепічну філософську моновиставу “Прекрасний звір у серці” за мотивами поезії Вінграновського, яка створена в київському театрі “Сузір’я” під орудою народного артиста України Олексія Кужельного. Її виконує актор театру ім. І. Франка, заслужений артист України Євген Нищук. У постановці звучить не лише витончена поезія Миколи Вінграновського, в ній також його спогади про Олександра Довженка, роздуми про життя. Вистава мала успіх у Києві, Львові, Латвії…
— Як удається поєднувати громадську роботу з просвітянською?
— Робота у Фонді і в “Просвіті” має багато спільного. У Солом’янському районі “Просвіта” зареєстрована і діє з 1994 року. Потужні первинні осередки є майже в усіх вищих навчальних закладах, коледжах. Просвітяни Солом’янки знають і шанують творчість Миколи Вінграновського. Беруть участь у багатьох велелюдних заходах, які проводить Фонд, а то й самі їх організовують. Так, одне з засідань просвітянської літературної кав’ярні, що діє при промисловоекономічному коледжі НАУ, було присвячене Миколі Вінграновському. На каву завітали знані письменники, сучасники та друзі Вінграновського — Василь Герасим’юк, Ніна Гнатюк, Павло Вольвач, Надія Степула, Микола Семенюк, Петро Засенко та інші, а також його дружина. Цікаве спілкування тривало допізна, той вечір студентам запам’ятався надовго.

Спілкувалася  Надія КИР’ЯН

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment