Свято поезій, написаних у Переяславі

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

У Переяславі-Хмельницькому відбулися літературні читання поезій Шевченка, які входять у “Три літа”. Їх Великий Пророк України написав у Переяславі, перебуваючи тут у друзів із 13 листопада до 25 грудня 1845 року. На свято до переяславців прибула численна делегація зі столиці та сусіди з Березані й Борисполя. Розпочали дійство в актовій залі школи № 2, де директор Валентина Одинець представила акторський гурт школярів під керівництвом учителя Наталії Литвин. Діти проникливо виконали поему “Наймичка”. Біля дзвіниці Свято-Вознесенського собору, церкви, яку 1845 року змалював Шевченко, Віра Мельник продекламувала вірш “Маленькій Мар’яні”. Наступним пунктом став музей Григорія Сковороди, де заступник міського голови Валентина Губенко продекламувала поезію “Минають дні, минають ночі…”. У Музеї трипільської культури директор Дмитро Тетеря провів цікаву екскурсію, а Настя Одинець продекламувала поему “Сон”.
Роздумами про філософію Шевченкової поезії та її зв’язок із сучасністю поділилися кандидат історичних наук Микола Товкайло, дослідник історії Микола Петрук із Києва й Андрій Шевель із Березані. У Музеї Заповіту цікаву екскурсію провів Станіслав Дембіцький, поему “Кавказ” виконав Вадим Луценко, а “Холодний яр” Сашко Бабак.
Історія читань творів Тараса Шевченка у Переяславі давня. “Кобзар” вважали реліквією, передавали у спадок дітям, онукам і правнукам як найдорожчий скарб. Портрет Тараса Григоровича був у кожній хаті на почесному місці поруч з іконами! Повага переяславців до Поета зумовлена не тільки любов’ю до його творчості, а ще й гордістю від усвідомлення того, що Український Геній особисто перебував на землі переяславській і що саме тут він написав свої найкращі поеми й вірші. Збереглося багато родинних історій, пов’язаних із Шевченковим Кобзарем. У найстрашніші роки Святе Тарасове Слово, звернене до душі й совісті, стояло на сторожі духовності українського народу. На зорі Незалежності після тривалого офіційного фарисейства і прихованого приниження Шевченкове Слово розкрилено зазвучало у Переяславі з уст Павла Громовенка та Ніли Крюкової. Це був вибух затаєної любові, що живе у людському серці, відлуння чогось важливого й незбагненного, що довго не можна було виявляти відверто і що спалахнуло гарячим полум’ям, відроджуючи віру в прийдешнє щастя, надію на кращу долю… Починаючи з 2001 року, відбувається Літературномистецький фестиваль “Переяславська осінь Кобзаря”. Особливо пам’ятними стали зустрічі з кобзарями. Але родзинка фестивалю, його окраса — заснований 2002 року Конкурс молодих виконавців творів Шевченка. Ось як оцінила його Ніна Матвієнко: “Коли діти так читають, так люблять і розуміють Шевченка, майбутнє нації буде яскравим і талановитим”. Починаючи з 2007 року, Переяславська Шевченкіана знайшла своє відображення у ще одній формі читань — формі містерії, вистави у жанрі народного поетичного театру. Порівняно з виконанням окремих поем і віршів, театральний метод читання авторських композицій Поета як цілісних творінь великої поетичної форми ефективніший! “Три літа” Тараса Шевченка — довершений і самодостатній твір великої поетичної форми, який і є Духовним Заповітом Шевченка!

P. S. На наш погляд, подібну практику всенародного відзначення 200річного ювілею Т. Г. Шевченка варто було б поширити на інші міста і села, де великий Кобзар бував і творив свої безсмертні поезії, не очікуючи  9 березня наступного року.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment