Страчені голодом

dsc_037421—23 листопада Україна й увесь цивілізований світ вшановували пам’ять жертв Голодомору-Геноциду українців 1932—1933 рр. Траурні церемонії, зініційовані громадськістю, відбулися в усіх містах і селах. 23 листопада тисячі людей зібралися у Києві біля Національного музею “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”. Скорботна хода розпочалася від метро “Арсенальна” у напрямку Меморіалу. Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет відслужив панахиду за загиблими, після чого  оголосили хвилину мовчання.

Микола ЦИМБАЛЮК
Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА

Слово дослідників
Два дні, з 21 до 22 листопада у Києві обмінювалися результатами своїх досліджень і дискутували науковці — дослідники Голодомору в Україні на Міжнародному науковому симпозіумі, який відкрився з нагоди сумних 80-х роковин. Його тема: “Голодомор 1932—1933 рр. в Україні: історія і пам’ять”. У роботі симпозіуму взяли участь представники Інституту філософії ім. Сковороди та Інституту історії України, а також університетів України (“Києво-Могилянська академія”, Львівський національний ун-т ім. І. Франка), Канади (Трентський, Альбертський, Квебекський ун-ти), США (Гарвардський ун-т), Польщі (Вроцлавський ун-т), Франції (Католицький ун-т вищої освіти), Латвії (Латвійський ун-т), Ізраїлю (Єрусалимський ун-т) і низки вітчизняних і зарубіжних громадських організацій та інституцій, зокрема Громадського комітету з ушанування пам’яті жертв Голодомору, Центр досліджень визвольного руху, Всеукраїнський центр досліджень Голокосту “Ткума”, видавництва “Українська енциклопедія” ім. М. Бажана, Західно-австралійського морського музею з Австралії, Національного центру наукових досліджень із Франції тощо.
Упродовж надзвичайно насиченої роботи симпозіуму відбулося шість сесій за темами “Політичні, суспільні виміри”, “Історичні джерела та їх інтерпретації”, “Дискусії істориків”, “Геноцид: правові аспекти”, “Пам’ять і культура пам’яті”, презентація нових академічних центрів/програм дослідження Голодомору. У рамках симпозіуму учасники мали змогу оглянути міжнародні виставки: європейської пам’яті і сумління “Тоталітаризм у Європі: фашизм — нацизм — комунізм” і “Страчені голодом: Геноцид українців” із колекції Моргана Вільямса.
Авторитетні науковці й представники громадськості, спираючись на свої ґрунтовні дослідження, були одностайні в оцінці голодомору в Україні 1932—1933 рр.: це жорстока  спланована акція тодішньої комуністичної влади Москви проти українського народу.

Карта смерті
Фахівці Українського наукового інституту Гарвардського інституту й Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАНУ до сумної дати підготували справді вражаючий документ — електронний Атлас Голодомору. Перед його оприлюдненням професор Сергій Плохій (США) та Наталія Левчук (Україна), які брали участь у його підготовці, зустрілися з журналістами і розповіли про проведену роботу. Вони поділилися висновками щодо кількості людських втрат у різних регіонах України під час Голодомору, щодо яких і досі точаться суперечки дослідників, представників різних наукових методів. Використовуючи метод демографічної реконструкції, опираючись на вцілілі архівні документи, науковці стверджують, що найбільше жертв від голодної смерті припало на найхлібородніші регіони України — Київщину й Харківщину. Загальна кількість втрат становить щонайменше 4 мільйони людей, серед яких великий відсоток — діти. Однак крапку в остаточному підрахунку жертв Голодомору 1932—1933 років ставити ще рано.
Карта смерті українського народу була опублікована у спецвипуску газети “Урядовий кур’єр”.
Італійський сайт
У рамках римського тижня пам’яті жертв Голодомору розпочав роботу сайт www.holodomor.it  італійською мовою, який створило Християнське товариство українців Італії у співпраці з міжнародним правозахисним центром “Феміда”. Його присвячено 80-річчю голоду 1930-х років в Україні. На сайті викладені матеріали про геноцид нашого народу, документи різних установ, зокрема НКВД, публікації, фотографії та відеорепортажі, програма заходів тижня пам’яті, електрон­на версія виставки Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000” “Страчені голодом: невідомий Геноцид українців”. Тепер через Інтернет італійці, в країні яких працює і проживає найчисленніша українська діаспора Західної Європи, зможуть ближче ознайомитися з трагічною долею українців за часів існування Совєтського Союзу.

Зізнання Кличка
В Україні, яка була під владою Москви, практично немає жодної родини, яка б не пережила страхіття 1933-го. Після молебню на вшанування жертв Голодомору лідер парламентської партії “Удар” Віталій Кличко вперше розповів журналістам про страшне лихоліття у його родині. Про це свого часу розповіла йому бабуся Євдокія Пилипівна. Вона згадувала, як із сестрами, малими збирали траву-калачики, щоб вижити, і як кричала-голосила їхня мама, коли продзагони разом із місцевими активістами забирали останнє зерно. У бабусиній родині було восьмеро дітей, а в ту страшну зиму її батьки і всі брати, сестри померли. “Це жахіття відбувалося на Черкащині, — сказав Віталій Кличко, — у центрі щедрої на врожаї хліборобської України. Ще недавно про це не писали в історії, бо хотіли стерти пам’ять про наших близьких, про наш рід, села і міста, які тоді викосила смерть. Тому наш обов’язок — пам’ятати. І наш обов’язок як політиків — зробити висновки з тієї страшної трагедії”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment