Через океани

Вадим ПЕПА,
письменник, лауреат Літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького

Для співчуття людському горю не існує кордонів. У США, як і в Росії та навіть Україні, на вищих щаблях влади є такі, що заперечують сатанинську злочинність Голодомору-геноциду 1932—1933 років. Але схиблені можновладці — не весь світ. У США стражданнями українців перейнявся Джеймс Мейс, нащадок уцілілої дещиці індіанського племені черокі. Його народ пройшов згубною “дорогою сліз”. Та попри всі незгоди син знедолених аборигенів американського континенту здобув освіту, став магістром, працював асистентом відомого дослідника трагічного періоду української історії Роберта Конквеста, захистив 1981 року в Мічиганському університеті докторську дисертацію “Комунізм і дилеми національного визволення: національний комунізм у радянській Україні 1918—1933”, домагався визнан­ня Голодомору Геноцидом українців ще тоді, коли в Радянському Союзі ніхто слова не смів зронити про той нечуваний злочин.
Голос правдивих суджень почуто на всіх континентах земної кулі. Відлуння всесвітнього співпереживання було відчутне 21 жовтня в Києві, у залі Національної опери України.
Перед тим, як зі сцени полинули скорботні мелодії англомовних речитативів, зворушливе поминальне слово прозвучало з уст Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета. Своє ставлення до страхітливого злочину в історії людства висловив усесвітньо відомий історик, професор Стефан Куртуа, автор дослідницького видання з промовистою назвою “Чорна книга комунізму”. Від української громади в Австралії вклонилася пам’яті замучених енкаведистами Марі Фікарра, член парламенту та уряду Нової Південної Валії. З промовами виступили Іван Васюник, співкоординатор Громадського комітету з ушанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 рр. в Україні, та Євген Сверстюк, багаторічний в’язень радянських концтаборів, учасник ініціативної групи “Першого грудня”.
Після виступів відбулася пре­м’єра опери “Червона земля. Голод”. Це плід натхненної праці Вірко Балея, відомого американського композитора українського походження, диригента і піаніста, лауреата престижних американських нагород — премій Гремі та Американської академії мистецтв і літератури, а понад усе — Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка за значний внесок у розвиток української музики і її поширення у світі.
Автор лібрето — член Нью-Йоркської групи поетів Богдан Бойчук, редактор літературного журналу “Сучасність” і співредактор, разом із Богданом Рубчаком, антології сучасної української поезії “Координати”. Виконавці — талановиті оперні співаки Марі Плетт, Тод Фітцпатрик, Джон Дайкерс, Ерік Бреннер. З українського боку долучилися Камерний хор “Київ” і Національний ансамбль солістів “Київська камерата”. Режисер-постановник — народний артист України Василь Вовкун. Сценографія народного художника України Тадея Риндзака.
Твір глибокого філософського змісту і шекспірівського трагічного звучання, — відзначили фахівці після перегляду вистав у Лас-Вегасі та Нью-Йорку. Сценічне втілення в столиці України вражає. Біль пережитого українськими селянами доносять до сучасників трагічні мелодії. Музика пробуджує в серцях присутніх гіркі відчуття невимовних страхіть, яких зазнав один із найбільших народів Європи. Слова англійською вриваються в пам’ять як символи на вшанування мільйонів хліборобів, трударів, працелюбів, страчених штучно організованим мором. Для українських слухачів були субтитри над сценою. І з’являється впевненість у тому, що злочинне навіки прокляте й осуджене. Призвідці й виконавці людиноненависницького та їхні послідовники неодмінно будуть викинуті на смітник історії.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment