«Чую українську молодь»

Flag of european unionГерой України, видатний поет, політичний і громадський діяч Дмитро Павличко — чільна постать як голова Комісії Верховної Ради України першого скликання з міжнародних відносин, Творець початків незалежності. І вже тоді він чітко відстоював європейський вектор розвитку України. Дмитро Васильович був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Польщі, Словаччині, державах, які нині є членами Європейського Союзу, тож має великий досвід у справі нашої євроінтеграції. Своїми болючими роздумами Дмитро Павличко ділиться з читачами “Слова Просвіти”.

Для мене рішення влади відкласти підписання Угоди про асоціацію між Україною і Євросоюзом було несподіваним і тяжким ударом. Адже я збирав своїх друзів, колишніх послів України, причому у важливих і сусідніх країнах: Володимира Василенка — посла у Великобританії,  посла у США Юрія Щербака, посла у Франції Юрія Кочубея, Левка Лук’яненка, посла в Канаді, Романа Лубківського — посла в Чехії, Рауля Чілачаву — посла в Латвії, Степана Волковецького — посла в Грузії, Леонтія Сандуляка — посла в Румунії. Ми звернулися до Президента Януковича з відкритим листом, опублікованим, зокрема, у “Слові Просвіти” та інших медіа. У тому листі писали, що віримо Президентові, що він не зламає свого наміру приєднати Україну до економічної зони Європейського Союзу. Адже це великий крок до Європи, який може стати найбільшою датою нашої історії, фактично протилежною щодо Переяславської ради. Ми писали Президентові, що він зустрінеться з труднощами, які його чекають, але їх треба подолати, хоч вони й будуть дуже складними. Треба повернути державний статус виключно українській мові. В Україні не може бути жодної території, жодної державної установи, де чомусь має домінувати друга державна мова. Ми звернули його увагу на те, що треба зберегти Збройні Сили України, які перебувають у повному занепаді. Ми говорили про найголовніше: треба дати українському громадянинові відчуття, що він захищений правом, яке в Європі понад усе, перед яким усі громадяни рівні. Чесно кажучи, я вірив, коли працював над тим листом разом зі своїми друзями, що так воно й буде. І раптом сталося. Зрада! Злам дороги нашої — назад!
Для мене це тим болючіший удар, що того дня, коли Уряд Азарова проголосив рішення про призупинення підготовки Угоди з Європейським Союзом, я повернувся із Запоріжжя і Дніпропетровська. Там я зустрічався зі студентами філологічних факультетів університетів. У виступах своїх я допускав, що трагедія може статися, Президент не підпише Угоди. Але всі студенти були налаштовані не так, як я. Вони переконували: “Не журіться, Дмитре Васильовичу, все буде добре”. Всі, з ким я зустрічався на Хортиці, так само запевнювали, не так мене, як себе, що Янукович підпише у Вільнюсі документ великого історичного значення для України і Європейського Союзу.  Я повернувся з півдня України із відчуттям української студентської молоді, яка вірила в Угоду, мріяла, що житиме інакше, у справді вільній Україні. Я там слухав свою пісню в найбільшому залі Запоріжжя, пісню з музикою Анатолія Сердюка, прекрасного запорізького композитора і співака, який пісню “Вставай, Україно!” виконав ще 1990 року, коли вона й була написана. У Запоріжжі тоді гримів фестиваль “Червона рута”, на ньому був В’ячеслав Чорновіл. Мене не було. Сердюк згодом розповідав мені, як Чорновіл підійшов, обняв його і подякував за пісню.
Отже я вдарений нещадно в переповнену не лише моєю надією, а й надіями молоді Запоріжжя і Дніпропетровська українську душу.
Як координатор Комітету захисту України, я зібрав Комітет. Ми уклали листа, якого я прочитав на вчорашньому величавому мітингу на Європейській площі в Києві. Ми намагалися вкласти в наш Заклик до народу головну тему мітингу: звернення до Президента з вимогою підписати Угоду. Категоричне звернення, де говориться, що коли Угода не буде підписана, президентові необхідно буде усунутися від влади. Адже він дав наказ Уряду зупинити підготовку до підписання Угоди, хоч Уряд не має права за Конституцією втручатися в зовнішню політику. В Україні зовнішня політика керується тільки главою держави. Азаров виконавець команди Президента, але повинен він діяти не за наказами, а за Конституцією. Опозиція в парламенті має сьогодні повне право ініціювати відставку Уряду.
Виступаючи на мітингу, я дивився на український народ із вірою в нього. Мені пощастило бути одним із проголошувачів нашої держави 24 серпня 1991 року.
Я подумав про народи країн, де працював як посол — Польський та Словацький народи. Я звернувся до президентів тих держав. Я їх знаю. Вони великі патріоти України. Вони люблять Україну більше за нашого прем’єра. Я звернувся й до чехів, німців, французів, італійців, англійців, португальців і т. ін. до кожного європейського народу. Звернувся, щоб вони побачили мій народ, який сімсот літ був у неволі, його нищили окупанти королівські, царські, комуністичні окупанти. Але вони не знищили його. Не знищать його і наші перевертні при владі!  Вчора ми почали третю, але не останню нашу революцію. Перша була Рухівська, друга — Помаранчева, а це третя, Європейська. Я голосно просив європейські народи, щоб вони подумали не лише про Україну, а й про себе, бо вони також несуть відповідальність за саміт у Вільнюсі. Європейський континент, допоки Україна не буде з ним поєднана, не знатиме життя без страху. Україна ніколи не позбудеться страху, що може втратити свою суверенну державу, допоки вона не буде в родині європейських народів і держав.
…Я щойно проходив по Хрещатику. Іде дощ, іде скромний, тихий мітинг. Мені прикро, що я не можу там стояти разом з молодими українцями, надто я вже сивий, можуть сказати: йди, дідусю, додому. Але я щасливий. Чую: вони є! Не зникне це наше європейське повстання. Українська молодь є! Це молодь, що співає пісні УПА, січових стрільців та козаків Хмельницького й Мазепи. Чи почує цю нашу молодь президент Янукович? Чоловік має шанс стати великим Президентом України. Якщо не зробить того, що обіцяв зробити, — зостанеться в історії України зрадником свого власного слова і духу.

25 листопада 2013 р.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment