Рішення вищої влади держави відмовитися від підписання на саміті Східного партнерства у Вільнюсі Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом шокувало. І це за тиждень до саміту.
Петро АНТОНЕНКО
Фото автора
Останні місяці не припинялися розмови про те, чи встигне Україна до саміту виконати низку умов, висунутих для підписання Угоди з Євросоюзом? Ішлося про ухвалення законів, які б наближали наше правове поле до європейського. Останні парламентські бої були саме за це. Опозиція йшла на величезні компроміси задля ухвалення цих законів. До прикладу, миттєво проголосували за дуже недосконалий закон про зміни у виборчому законодавстві, внісши понад 400 поправок. Але опозиція одностайно голосувала за цей закон, що внесли регіонали. Залишалося ухвалити два закони, один із яких — про лікування ув’язнених за кордоном. Але того дня ВР “провалила” голосування з усіх шести внесених законопроектів: не голосували регіонали і комуністи. А потім уряд заявив про припинення підготови Угоди до саміту. Саме тоді, коли прем’єр Азаров оголошував це скандальне рішення Уряду, у Відні Президент Янукович бадьоро заявив: “Україна йшла і йтиме шляхом євроінтеграції”.
Вражає політична оголеність нашої влади. Основна причина зриву Угоди про асоціацію з ЄС — економічні питання, тобто втрати, яких зазнала і зазнає Україна в результаті торгової війни, яку нам оголосила Росія.
Та, очевидно, істинна причина не економіка нашої влади, а холопство перед Москвою. Ось просте підтвердження, яке свідчить і про ступінь лицемірства влади. Цитуємо інструкцію, яку керівництво правлячої Партії регіонів вручило депутатам своєї фракції, коли звеліло “підтримувати” курс на ЄС: “Євроінтеграція допоможе диверсифікувати структуру українського експорту, а також скоротити ризики для вітчизняної економіки. Це дасть можливість наростити частку високотехнологічних товарів у загальній структурі експорту на 28—29 %. При цьому вже в перший рік дії Угоди з ЄС українські експортери зможуть відправити на зовнішній ринок на 9—10 млрд дол. більше товарів порівняно з існуючим режимом торгівлі. Зростання експорту — це повноцінна робота українських підприємств і нові робочі місця”. Разюча відмінність від оголошеного нині.
Холопство нашої влади проявилося уже в самому посиланні, що курс на ЄС треба “узгоджувати” з Росією. Хоча 23 листопада президент Росії Путін заявив, що його країна нічого не має проти укладання Україною Угоди про асоціацію з ЄС і навіть вступу її колись до Євросоюзу. Мовляв, Україна — незалежна держава і право вибору за нею. Щиро заявив чи ні, але заявив. І ось холоп прагне показати себе вірнопідданішим, ніж вимагає його хазяїн.
А потім були конкретніші узагальнення урядовців. Пан Бойко та інші сипали цифрами вже “втраченого”. Цифри називали гігантські — десятки мільярдів у доларах, а загальна сума “втрат” майже у 200 мільярдів доларів. Ще й з натяком: от якби Євросоюз “подарував” нам такі кошти…
А ще у своїх заявах влада бідкалася й співчувала простим українцям, яким і так не вистачає коштів на зарплати, пенсії. І ці крокодилячі сльози ллє влада, яка майже за чотири роки правління обібрала до нитки співгромадян.
Уряд звернувся до Євросоюзу з пропозицією створити якусь “тристоронню комісію” для обговорення питань ухвалення Угоди між Україною і ЄС. Назвали й ці три сторони: Євросоюз, Україна, Росія. На що міністр закордонних справ Литви, яка нині головує в Євросоюзі, заявила, що пропозиція про якісь переговори в тристоронньому форматі “не вихід і не має прецедентів”.
Який висновок? Його мають зробити самі громадяни. Українська опозиція організувала три акції протесту проти зриву угоди з ЄС. Після оголошення про зрив Угоди 22 листопада люди вийшли на майдани, відзначаючи День свободи, початок Помаранчевої революції. 23 листопада Україна і світ відзначили День пам’яті жертв Голодомору. 24 листопада Всеукраїнське віче на Європейському майдані зібрало багато людей, його оголосили як безстрокову акцію протесту по всій Україні, аж поки влада не виконає вимогу підписання у Вільнюсі Угоди з ЄС. У разі непідписання Угоди — відставка Уряду, імпічмент Президенту, розпуск і перевибори Верховної Ради. Та чи є ще час?..
