Кобилянська починає бродити в умах наших сучасників

4757557-1Віра КИТАЙГОРОДСЬКА,
голова Чернівецької обласної організації НСПУ

Ще задовго до ювілею з промовистою цифрою — 150, очевидно, за власним кличем душі наші митці й видавці почали рух назустріч Ользі Кобилянській, творчість якої настояна на часі, виміряна і випробувана багатьма роками, людьми й суспільними формаціями, почала активно бродити в умах і душах наших сучасників. З’явилася наукова розвідка літературознавця Ярослави Мельничук “Над вечірнім пругом” про останні роки життєдіяльності письменниці, “Мала проза О. Кобилянської”, що побачили світ у видавництві “Букрек”. За постановку нової версії “Землі” взявся Чернівецький драматичний театр під орудою режисера Людмили Скрипки. А ще 7 років тому запроваджено літературномистецьку премію імені Ольги Кобилянської і сьогодні вже є 23 лауреати — митці, які працюють у різних творчих жанрах і видах: від письменства до дизайну одягу. Об’єднує їх лише тематика — становище жінки в українському суспільстві.
2013 рік офіційно — на рівні Верховної Ради — оголошено роком Кобилянської. Ухвалювалися навіть рішення про фінансування з держбюджету та святкування у столиці, ніби самі депутати збирали кошти на офіру для ремонту музею. Та все це порожній звук у неіснуючім дзбанку.
І вже традиційно, та громада, серед якої колись прийшов на цей білий світ митець, готує йому ювілей і поминки як може і вміє.
Чи це стосується Івана Франка, чи Лесі Українки, чи когось молодшого, але теж великого. Отже, буковинська громада в особі митців взялася до роботи. Були організовані виставки, присвячені Кобилянській у Чернівецькому обласному художньому музеї, якою опікувалася науковий співробітник Олена Курущак.
На виставці були репрезентовані прижиттєві видання письменниці, афіші до вистав за її творами, рукописні релікти, художні полотна, присвячені Кобилянській, серед яких найпильнішу увагу привертали роботи художників Ореста Криворучка, Ярослава Зайця, Марини Рибачук, Людмили Богдан. Цілу серію дитячих робіт експонувала виставкабієнале, у краєзнавчому музеї, що напередодні відбулася у селі Димка на Глибоччині і вражала глибоким, на рівні третього неба у підсвідомості сприйняттям настроїв і почуттів далекої у часі, але сучасної у світогляді споріднених душ, яким від роду всього — кому до десяти, кому до п’ятнадцяти років.
Майже всі навчальні заклади відгукнулися на ювілей: хто виставкою, хто тематичним читанням, хто зустрічами з працівниками меморіального музею. Здавалося б, ну і що — звичайна у таких випадках ситуація. Але Кобилянська зазвучала з уст дітей і молоді, у кілька разів збільшилося число тих, хто шукав її книжки у бібліотеках і книгарнях. Вона почала набирати брендових параметрів і це в час тотальної культурної депресії, відпливів і припливів в урядових умах, революцій і мітингів, “святкування” (як чомусь звучить) річниці Голодомору — це дуже показово, коли діти шукають, інсценізують і “екранізують” на шкільні відеокамери Кобилянську. Благо, що казначейство не пропустило на ювілей грошей (чи вони застрягли де в іншому місці). Довелося б сподіватися на те, що хтось зверху організує, принесе і подасть. А тим часом відгули ремонти у меморіальних музеях у Димці та на вулиці Димитрова, 5 у Чернівцях і хоч до зразка європейських музеїв ще далеко як до обрію, свіжа фарба, гостинність і глибоке знання матеріалу та вигідна мистецька презентація письменниці з уст наукових співробітників і керівника закладу, письменника Володимира Вознюка — забезпечені. Укрпошта видала конверт та марку з портретом Гірської орлиці.
Не дрімали і науковці Чернівецького національного університету. Творча група під орудою професора Володимира Антофійчука взялася за масштабний проект — видання 10томника творів Кобилянської. (Перший том уже побачив світ).
А 25—26 листопада у Мармуровій залі Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича відбувалася міжнародна конференція на тему “Ольга Кобилянська в культурному просторі fin de siecle”, до участі у якій зголосилося близько 120 науковців із шести держав (секційні засідання відбулися і на базі ЗОСШ № 24, яка носить ім’я письменниці).
Науковці досліджували біографічні тонкощі її життя та стосунків, поетику творчості, коло сучасників на тлі традиції; природу й цивілізацію за інтерпретацією Кобилянської, а також мовні розкоші її творів.
Власне, 27 листопада представники влади, просвітянських, наукових, освітніх, мистецьких закладів поклали квіти до пам’ятника письменниці, що на стежці до театру її імені, а отець Валерій Сиротюк відслужив панахиду у храмі та на місці її вічного спочинку.
Напередодні традиційно в конгресхолі готельнотуристичного комплексу “Буковина” відбулася церемонія вручення міжнародної премії імені Ольги Кобилянської, уже усьоме поспіль, а також презентація першого випуску бібліографічного покажчика лауреатів 2006—2012 років.
Цьогоріч лауреатами премії стали: письменниця, викладач української мови у Львівському медичному університеті імені Данила Галицького Надія Черкес за книжку віршів та оповідань “Мачухачужина”, драматург Василь Довгий за драму “Царівна” за мотивами однойменної повісті Кобилянської (румуномовний переклад здійснив Іон Кідещук). Художниця Марина Рибачук за серію робіт, присвячених життєдіяльності ювілярки, та мер містечка ГураГумора Маріус Урсачук за популяризацію творчості Ольги Юліанівни в Румунії.
(До слова. Бібліографічний покажчик підготувала співробітниця обласної наукової бібліотеки імені М. Івасюка — Марія Дудидра, а власним коштом видала голова асоціації ділових жінок України Дарина Туз). Під час урочистостей було презентовано нові роботи лауреатів — картини Марини Рибачук, Ірини Калинець, Людмила Богдан, національні строї у виконанні Дарини Стасюк і Діани Новак, декоративне ткацтво Оксани Гинги. Дарунки для музею письменниці привіз зі Львова художник Дмитро Парута.
Гостям та членам робочої групи дісталися у дарунок ювілейні монети із зображенням барельєфа О. Кобилянської, випущені Національним банком України.
Присутня на святі Генеральний консул Генерального консульства Румунії у Чернівцях Елеонора Молдован щиро зацікавилася ідеєю такого міжнародного проекту і пообіцяла підтримку та сприяння.
Можна порізному оцінювати все, що відбулося з нагоди ювілейних урочистостей О. Кобилянської, яка аж тепер починає жити реальним творчим життям (її творчість досліджується, перекладається іншими мовами, інсценізується у нас і за кордоном, інтерпретується і надихає інших митців на оригінальні речі). Можна хотіти більшого, можна критикувати всі і вся. Але ті, хто критикують, навіть мілкого стосунку до Кобилянської не мають. Це люди, поглинуті корпоративнофінансовоаферистичними заходами і засобами, то навіщо на них ображатися. Ті ж, що хотіли і змогли зробити бодай щось від щирого серця і душі (як ось депутат міськради Валерій Чинуш, що офірує матеріальну частину премії), чи як Дарина Туз, що власним коштом і ризиком друкує Кобилянську, чи працівники шкіл та бібліотек, що сканують її твори та докуповують книги за свою мізерну зарплату, — все це вартує поваги.
Вітаючи учасників міжнародної конференції, а згодом і лауреатів, я сказала: “Якби ми добре чули Ольгу і таких як вона, якби ми сприймали її ідеї не лише як літературу, а як зразок стосунків людини і природи, поцінування жінки як матриці на честь Кобилянської на тлі неба і землі, — ми давно жили б уже в іншому, значно досконалішому суспільстві”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment