Модна «креативність» чи свідоме спотворення? Лист до редакції «Слова Просвіти»

Роман ЛУБКІВСЬКИЙ,
почесний голова Львівського Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Надзвичайний і Повноважний Посол України

Вельмишановна редакціє!
На сторінках львівської періодики останнім часом з’являється щораз більше публікацій про спотворення історичного обличчя Львова.
Б’ють на сполох краєзнавці, археологи, відомі діячі культури. За найскромнішими підрахунками, десятки культурно-історичних пам’яток (окремі будинки, сквери, фасади) свідомо знищено з метою розширення забудованих площ захланних скоробагатьків! Злочинні прихильники модної “креативності” в погоні за прибутками не зупиняються ні перед відповідальністю перед законом, ні перед осудом громадськості (а про власне сумління й мови бути не може): вони утверджують “багатокультурність” старовинного українського міста, вони приваблюють щораз більші ватаги туристів, котрі, мовляв, приносять місту великі гроші…
Кому (конкретно?) і скільки “перепадає” з цих щедрих надходжень — нехай би нарешті зацікавилися “компетентні” структури! А нам, львів’янам, від того не легше, що демонтуються “чоколядові ванни” на пам’ятці ХVІІ—ХVІІІ ст. чи замінюється цинічний двозначний напис над черговою “кнайпою”. Це краплі в тому “інтерактивному” вирі, котрий послідовно, вперто й відчутно руйнує українську сутність міста, про яке писав Євген Маланюк: “Не треба бути фаховим істориком, щоб зважувати й оцінювати і ще раз значення Львова й Галичини в цілості історичного й культурного процесу нашого народу й Батьківщини”. Ця сутність — і зовнішня (архітектурна, пластична, живописна), і внутрішня, яку замовчують.
Княже Підгороддя, Святоюрська Гора, вулиця Руська, будівлі Ставропігійського Братства, Народний Дім, Національний Музей імені Андрея Шептицького, меморіальні садиби Івана Франка і Михайла Грушевського, будинок Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, історичні (до 1919 р.) приміщення Товариства “Просвіти” — це могутні форпости українськості з неповторною духовною інтелектуальною аурою? До таких форпостів належить і колишній так званий Палац Любомирських на площі Ринок, 10, у Львові. Майже століття ця будівля в історичному ядрі Львова належала Львівській “Просвіті”, але окрім неї, тут діяли численні українські видавництва, редакції газет і альманахів.
Великим успіхом користувалася книгарня, у якій певний час працювала дружина Івана Франка — Ольга Франко. Можна цілком упевнено сказати: мури й стіни будинку пам’ятають десятки й десятки відвідувачів — від Пантелеймона Куліша і Володимира Самійленка до Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської. А покоління БогданаІгоря Антонича, Святослава Гординського, Михайла Рудницького, Богдана Кравціва, Остапа Тарнавського!
Із приходом більшовицьких “освободітєлєй” “Просвіту” ліквідовано, редакції знищено,  фонди розграбовано, архіви і рукописи спалено…
Після війни будівля перейшла у власність Музею етнографії та художніх промислів і відповідно адаптована. Руйнацію унікального Національного закладу розпочато в “перебудовні” часи, а продовжено — на жаль! — у перші роки Незалежності, коли почалися всілякі “орендні перипетії”. Поки нижній поверх “здавався” під книжкову крамничку й сувенірні кіоски — півбіди. Біда під виглядом “порятунку” прийшла, коли беручкий і спритний “Холдинг емоцій Фест” перетворив значну частину історичної будівлі у — що б Ви подумали? У копальню (шахту): з підвалів подається натуральна кава, а вже мелють її під галас допитливих відвідувачів, приваблених написом на вході: “Тут починалася львівська кава”. Заявляю:
Орендарі та співорендарі історичної пам’ятки!
Кава починалася не тут. Тут формувалася національна свідомість, гартувався патріотичний дух, утверджувалася ідея державної незалежності України. Адже самі ви не раз підкреслюєте, що з балкона будинку “Просвіти” під час гітлерівської окупації, 1941 року, проголошувався Акт відновлення самостійності України!
Спотворені фасад і частина інтер’єрів відверто нівелюють і принижують цю історичну подію, нахабно перекреслюють духовну присутність української літератури, журналістики, видавничої справи в історії багатостраждального краю. А де батьки міста? Ви любите щебетати про гідне вшанування і збереження в пам’яті нинішнього і наступних поколінь. Вимагаю: зніміть шильду, що спотворює приміщення, заберіть мішки товару зпід стін – адже кошти на сумнівні “креативні” витрати вже давно повернулися сторицею. Натомість — відновіть книгарню у повноцінному вигляді. А найсправедливішим ділом було б повернення Урядом України цього Будинку сучасній “Просвіті”. Як народну власність. І власність історичну.
Львів, 1.11.2013

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment