Мати владу для народу

Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано-Франківськ

Цьогорічний листопад дав стільки отвережуючих уроків, яких не було за двадцять років “присипляння” українців. Поперше, ми побачили геополітичну неміч посади президента, який опирається на політичну силу переважно приватного інтересу, без автентичного гуманітарного стрижня. Подруге, ми відчули справжню ринкову велику ціну України на просторі євразійської і загалом світової конкуренції великого капіталу. Наш потенціал приваблює водночас Росію і Європу, але допомагати нам у нашому стремлінні стати багатою державою не має наміру ніхто.
Росія хоче нас задарма, а світ остерігається нас як сильного конкурента, якби ми були вільні розвиватися як хочемо. Йдеться про властивий для українців спосіб ведення господарства — для потреб справедливої і гідної людини, коли мільярдне збагачення не головне. Саме тому серед мільярдерів мізерно мало етнічних українців не тільки в Україні, а й серед світової діаспори. Наші проблеми в тому, що автентичний український життєвий устрій відверто суперечить головній парадигмі глобалізованого світу ХХІ століття — на першому місці гроші, а потім людина в рамках єдиних, уніфікованих прав і правил. Змінити традиційне ставлення українців до багатства, економіки і справедливості не змогли ні випробування кравчучками, ні насадження противної національному способові життя економіки, ні телезомбування деструктивною інформацією, ні вихолощення освіти. Про це засвідчив Євромайдан молодих і однаково негативне сприйняття економічних “реформ” уряду і на Заході, і на Сході. Несподівана для Європи поведінка української переговорної сторони у Вільнюсі виявилася не тільки великим розчаруванням для українців, а й тестом для єврочиновників.
Україна як великий ринок і потужний ресурс підживлення світової економіки потрібна світові й особливо — кризовій Європі. Україні Європа потрібна як світ, що не обіцяє реальної безкоштовної допомоги, але переважно живе за правилами. Світ російського впливу знає тільки правило сильнішого, тобто Росії. З усього набору так званих європейських цінностей українців передовсім цікавить свобода приватної ініціативи, тобто можливість вільно заробляти і бути інвесторами власної економіки, позбутися принизливої залежності держави від світових лихварів і небезкорисливих “інвесторів”. Усе інше — наші гуманітарні цінності і традиції життя завжди залежатимуть від нас. Вони на першому місці і в наш час саме їх треба захищати незалежно від того, чи ми нарешті будемо в Євросоюзі. Тому владний економічний мотив непідписання євроугоди завис у повітрі й не сприймається ніким. Страшилки про можливе захоплення внутрішнього ринку Євросоюзом і встановлення контролю над економікою, а також загрози з боку Росії не викликають жодних емоцій. Внутрішній ринок давно вже зданий чужинцям аж до преференцій імпортерам китайської техніки та ширвжитку. Внутрішнього інвестора давно знищують низькими доходами населення заради фінансового наркотика МВФ і можливості верхівки жити дуже багато. Загрози з боку Росії завжди є і будуть, поки є в ній імперський дух, чи амбіція зверхдержави.
…Євромайдан виник навіть не тому, що угоду про можливе майбутнє членство не підписано — людей лякає незрозуміле пояснення акту непідписання, різні інтереси влади та простих людей. Брак масової пропаганди тексту угоди і відмова долучатися до світу свободи приватної ініціативи нервує низи більше, аніж звичні вже російські загрози слабкій економіці, а засилля телекіносекондхенду та космонеукраїнськість влади пригнічують і заважають жити українським самобутнім життям. У ХХІ столітті економіка є похідною від уміння нації вигідно користуватися писаними й неписаними правилами світу, а безпека залежить від міцності єдиного гуманітарного ядра держави, відтак стійкості до тиску ззовні.
Євромайдан закінчився в момент жорстокого побиття людей “Беркутом”. Після цього так називати його неправильно, бо на першому плані постала справедливість і вимога розвернути державу обличчям до нації. Саме цей прагматичний інтерес народу — мати владу для народу, а не лише для надбагатої верхівки, намагаються якнайбільше затуманити і заглушити. Опозиція не ставить завдання, які лише відставкою уряду змінити неможливо. Як нам позбутися того, що не дає нам вільно заробляти і бути небідними європейцями незалежно від асоціації? Яка інституція влади найбільше перешкоджає свободі самобутності та приватної ініціативи? Як називається творіння Франкенштейна, грубо зшите з різних шматків, в якому українська латка щораз звужується як шагренева шкіра, очі дивляться нарізно на східзахід, а язик судомить мовою іншої держави? Усі впізнали український парламент, але опозиція вимагає відставки уряду і перевиборів президента, не наважуючись сказати правду, яка нарешті покладе край українським майданам і дозволить нам жити спокійно, заможно і вільно. Можна міняти уряди, президентів, але набагато важливіше так позачергово переобрати парламент, щоб нарешті мати молоду, справді українську політичну більшість, яка вже визріла і на майдані заявила про готовність взяти відповідальність за Україну.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment