Життя Василя Стуса в Духові Слова

dsc_0966Усвідомленню величі воістину страдницького шляху Василя Стуса, осмисленню його життєвого і творчого шляху була присвячена V Міжнародна науково-теоретична конференція “Художнє слово Василя Стуса в контексті української та світової літератури”, що відбулася 28 листопада цього року в Донецьку. Попередня, IV Всеукраїнська наукова конференція “Василь Стус: життєві і творчі контексти” відбулася рівно п’ять років тому 2008 року. Усі конференції організовували і проводили Донецький національний університет спільно з академічними інститутами та Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка.

Анатолій ЗАГНІТКО,
Донецьк

У виголошених доповідях та обговореннях цьогорічної V Міжнародної науковотеоретичної конференції визначальним був Дух високості лету Василя Стуса, коли Слово постає енергетично сповненим і наповненим, володіє силою перетворення. В одній зі своїх поезій митець наголошував: Мені зоря сіяла нині вранці, / устромлена в вікно. І благодать — / така ясна лягла мені на душу / смиренну, що я збагнув нарешті: / ота зоря — то тільки скалок болю, / що вічністю протятий, мов огнем. / Ота зоря — вістунка твого шляху, / хреста і долі, ніби вічна мати, / вивищена до неба (од землі / на відстань справедливості), прощає, / тобі хвилину розпачу, дає / наснагу віри, що далекий всесвіт / почув твій тьмяний клич, але озвався / прихованим бажанням співчуття / та іскрою високої незгоди: / бо жити — то не є долання меж, / а навикання і самособою / наповнення. Лиш мати — вміє жити, / аби світитися, немов зоря. Власне, її можна вважати лейтмотивом подій: спочатку — пресконференції (взяли участь директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, академік НАНУ Микола Жулинський; голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, письменник Павло Мовчан; громадський діяч, правозахисник, політв’язень Василь Овсієнко; Почесний ректор Донецького національного університету, академік НАНУ Володимир Шевченко; професор Ягеллонського університету (м. Краків, Польща), український і польський громадський діяч Володимир Мокрий; заступник голови Донецької філії Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Марія Олійник та ін.), потім — урочистого пленарного засідання, що відбувалося в Донецькому національному академічному українському музичнодраматичному театрі, а згодом — покладанні квітів до меморіальної дошки Василя Стуса (розміщена на стіні філологічного корпусу Донецького національного університету, де навчався Василь Стус і закінчив його (тоді Сталінський педагогічний інститут) 1959 року). Конференція тривала на засіданнях п’яти секцій (працювали в Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти) та заключному пленарному засіданні.
Загалом у конференції зголосилися взяти участь понад 130 громадських діячів, літературознавців, фольклористів, лінгвістів, культурологів з України, Польщі, Сербії, Австрії, Росії. За кількістю учасників і розмаїттям заявлених питань студіювання поважне зібрання засвідчило незгасне зацікавлення творчою спадщиною Василя Стуса, а також — прагнення в новому часовому вимірі осмислити вчинки Митця, його вміння сповідувати ідеали боротьби, Справедливості та Добра. Такий перебіг і статус високого зібрання підтвердила вже пресконференція, яку вела проф. Віра Просалова (ДонНУ). Цікавими поставали відповіді на гострі питання сучасного погляду на минуле, його оцінку, а також уточнення багатьох деталей життєвого та мистецького шляху Василя Стуса на пленарному засіданні. Останнє є  наскрізним у доповіді Василя Овсієнка “Чужинці про Василя Стуса”, який презентував свою книжку “Василь Стус: Поет і Громадянин. Книга спогадів і роздумів” (2013 р.). У виданні зібрано та системно упорядковано 100 неповторних історій від 74 авторів про Митця. Виступ Василя Овсієнка був сповнений експресії та нових фактів, пов’язаних із нелюдськими умовами ув’язнення Василя Стуса. Василь Овсієнко був співкамерником Поета, тому його розповідь — свідчення очевидця. Як мудро наголосив Павло Мовчан: “По смерті Василя Стуса доля подарувала йому найвищої кваліфікації біографа, який присвятив себе збереженню усіх тих зернин пам’яті, що розкидані в різних місцях”.
Відкриття конференції вразило своєю урочистістю та продуманістю. Виголошені вітальні слова Романа Гринюка, ректора Донецького національного університету; Тамари Лук’янчук, заступника голови Донецької облдержадміністрації; Володимира Шевченка, голови Донецької обласної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” та інших, не стали простою формальністю — в них акумулювалася думка про необхідність творчого осмислення спадщини Василя Стуса в сучасному просторі в контексті української та світової літератури. Тому цілком мотивовано прозвучала пропозиція Павла Мовчана про необхідність нового цілісного видання повного зібрання творів Василя Стуса, — здійснюваного спільно Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка і Донецьким національним університетом.
Несподіваний ракурс аналізу питання внутрішньої свободи як результату самоусвідомлення у творчості Василя Стуса було запропоновано у виголошеній на пленарному засіданні доповіді Миколи Жулинського, який водночас говорив і про можливість “живого” спілкування з Поетом через аналіз його рукописів, що зберігаються в архівному фонді Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ. Самоусвідомлення і самовизначальність для Митця поставали найголовнішими і найбільш знаковими: для Василя Стуса визначальним було “у власну душу увійти”, що “дано лише несамовитим”. Він боровся, хоч прекрасно усвідомлював, що “Жахлива країна тіней, “веселий цвинтар”: / Радсоцконцтаборів Союз, / Котрий Господь забув. / Диявол теж забув, тепер тут править інший бог — / марксист, расист і людожер, / один за трьох”. Справді основним у його житті було кредо: “Обов’язок сина народу, відповідальність за цей народ — єдині обов’язки”. Василь Стус був “речником народної душі, народного сумління” (Леонід Плющ), був пророком, а тому для системи він поставав сформованим ворогом, якому немає і не може бути місця в суспільстві, тому суспільстві, де пришвидшеними темпами формували нову історичну спільність “радянський народ”.
Аналіз “Шевченкових категорій справедливості у творах Василя Стуса” запропонував Павло Мовчан. Неодноразово повторена теза про співвідносність та симетрію життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка і Василя Стуса віднаходить своє підтвердження в багатьох тих фактах і реаліях, що зовні не так легко можуть бути пізнаними. Емоційно та виважено лунали слова Павла Мовчана, у чомусь повторюючи його ж рядки: Слово суще, лукаве, спасенне, / Перемліле в устах — хоч кричи. / Промовляєш його цілоденно, / цілонічно… Та слово мовчить. / Видихаєш його на свічадо, придивляєшся — крапля дрібна… (“Слово”). У Василя Стуса усі слова — зрілі та виважені, думка — напружений нерв, що миттєво реагує на імпульси душі.
Знаковими для перебігу урочистостей конференції стали надіслані вітання на її адресу від сина поета Дмитра Стуса, Львівського національного університету імені Івана Франка, в якому виділено: “Велична постать національного генія, непохитного громадського діяча, сміливого патріота та унікального інтелектуала формувалася під високим небом українського Донбасу, розкрилювала свій творчий лет у столичному Києві, наснажувалася сакральною духовною енергією прадавньої Коляди в різдвяному Львові. Василь Стус став справжнім символом відродженої європейської нації, виплеканої відвертими імперативами Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Грушевського та мільйонів незламних борців за державне майбуття незалежної України”.
Сьогодні Василь Стус приходить до читачів різними мовами. І добре, що не постійно актуалізованим є прагнення донести неповторне слово Поета до читачів іншими слов’янськими мовами. Про це говорив Володимир Мокрий (керівник кафедри українознавства Ягеллонського університету) у доповіді “За біль біліша” Україна Василя Стуса. Слово поета в академічному середовищі Ягеллонського університету у Кракові в останніх 45 роках (1968—2013 рр.)”, який ознайомив присутніх із новою книгою перекладів творів митця. Оригінальність видання у тому, що в ньому паралельно подано тексти двома мовами — українською та польською, що дозволить читачеві самому не тільки знайомитися з перекладами, а й зіставляти, порівнювати. Як голова Фундації Святого Володимира Хрестителя Київської Русі (заснована 1987 р.), Володимир Мокрий робить багато для популяризації української науки загалом і літератури зокрема. На це спрямована також діяльність видавництва “Швальпольт (Святополк) Фіоль”, а також Галерея образотворчого мистецтва, книгарня “Нестор” та багато іншого, що діють, наголосив Володимир Мокрий, на пресконференції. Урочистість перебігу пленарного засідання підсилювали виступи талановитих майстрів музичного мистецтва: артиставокаліста Донецького національного академічного українського музичнодраматичного театру Максима Селіванова (“Думи мої, думи…”), вокальної групи Народного ансамблю пісні і танцю “Околиця” (керівник — заслужений діяч мистецтв України Олена Абрамян) з піснею на слова Василя Стуса “Скучив” (музика Миколи Присяжнюка), лауреата всеукраїнських і міжнародних пісенних конкурсів Максима Гавриченка (“Соколята” — слова і музика В’ячеслава Хурсенка), лауреатів всеукраїнських і міжнародних конкурсів Христини та Тараса Присяжнюків (пісня “Душа людська”, слова Василя Стуса, музика Миколи Присяжнюка), хору Донецького училища культури (художній керівник і диригент Анатолій Савенко) з піснею “Вітер з гаєм розмовляє” (музика Григорія Гембери) та безсмертним і незабутнім славнем Січових стрільців “Ой у лузі червона калина”.
Ошатно оформлена зала театру з розміщеним у центрі портретом Василя Стуса з вишитим рушником від самого початку налаштували на небуденність того, що відбувалося. Прикметно, що Високий Дух Слова Поета живив і пленарне засідання, і роботу секцій. Ведучі — лауреати міжнародних конкурсів читців Артем Поляков та Марина Сімейко.
На п’яти секціях, що охоплювали тематично аналіз “Творчість Василя Стуса: порівняльний, типологічний, текстологічний аспекти”, “Філософськоекзистенційний вимір творчості Василя Стуса”, “Художньостильові особливості мовотворчості Василя Стуса”, “Мовна естетика творів Василя Стуса”, “Культурологічні аспекти дослідження творчості Василя Стуса”, пролунали доповіді науковців з академічних інститутів, університетів Києва і Львова, Харкова й Запоріжжя, Дніпропетровська і Волині та багатьох інших, а проблематика студіювання чітко проступає з найменувань відповідних секцій. Загальною проблематикою та аспектами студіювання вони вияскравлювали “умонтованість” творчості Василя Стуса у світовий літературний контекст. Заключне пленарне засідання підсумувало роботу конференції, що відбулася завдяки співпраці Донецького національного університету із Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка, науководослідними академічними інститутами (Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка, Інститутом української мови, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні), Донецьким обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти та підтримці Донецької державної обласної адміністрації.
Нинішнього року Василеві Стусу виповнилося б 75 років (народився 6 січня 1938 року у с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької області). Не судилося. Системі вдалося фізично знищити поета (4 вересня 1985 року; табір ВС389/36 біля села Кучино Пермської області), та не змогла вона зруйнувати силу поетового слова, простір його ширення, про що так переконливо говорили Микола Жулинський, Павло Мовчан, Василь Овсієнко, Володимир Шевченко, викладачі та студенти філологічного факультету Донецького національного університету — всі учасники були одностайними в необхідності підготовки та упорядкування матеріалів конференції окремим виданням.
Крилаті слова Василя Стуса “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. надихали урочисті й робочі миттєвості V Міжнародної науковотеоретичної конференції “Художнє слово Василя Стуса в контексті української та світової літератури”. А його любов до рідної землі, до своєї мови, до своєї Нації поставали визначальними в патріотичнопочуттєвих вимірах сучасності.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment