Чого нас учить кривавий Майдан?

Кажуть, що свободу можна здобути лише ціною пролитої крові. На відміну від першого, Помаранчевого Майдану, нинішній Майдан був-таки залитий кров’ю. Двічі судимий дрібний злодійчук, обраний “старшими братами”, які захопили опустілі під час штучного Голодомору українські садиби, та зросійщеною місцевою публікою президентом України, віддав наказ побити до крові студентську молодь.

Василь ШПІЦЕР,
Львів

Виникають два класичні запитання: “хто винен?” і “що робити?” Спробую відповісти на них, але дещо зміню їхнє формулювання: “як це сталося?” і “як цю дурість Януковича використати?”. Щодо першого, то майже все зрозуміло. Доклавши чимало зусиль, щоб південно-східні москвофіли і навіть “п’ята колона” сприйняли євроінтеграцію, Віктор Федорович раптом “здрейфив” і не підписав відповідної угоди. У Євросоюзі це викликало щонайменше здивування і розчарування (бо навіщо було стільки років морочити голови очільникам європейських держав?), а в Україні — розпач, гнів, відразу до існуючої ницої влади. Українці вже досить натерпілися у багатосотлітньому московському ярмі й хочуть повернутися назад до Європи. Особливо цього прагне українська молодь, яка вже народилася в незалежній Україні, виросла вільною, незазомбованою і може дати правильну оцінку і європейським, і московськоазійським моральним та матеріальним цінностям. Сотні тисяч дівчат і хлопців — студентів, учнів шкіл, працюючих і безробітних — вийшли на майдани, щоб продемонструвати світові своє бажання жити в Європі. Вони вимагають від керівництва держави виправити скоєну помилку і підписати угоду про євроінтеграцію.
Отутто цей полохливий здоров’як, що в ІваноФранківську зомлів від запущеного у нього яйця (потім прикинувся смертельно пораненим і на лікарняному ліжку зі сльозами на очах просторікував, мовляв, Господь покарає того, хто кинув у нього “важким предметом”), вирішив, що українці такі ж боягузи, як він, і після побиття вже не повернуться на Майдан. Але пролита кров тільки додала нашому доброму народові ненависті та люті проти цієї камарильї, і в неділю Майдан заповнили сотні тисяч обурених людей. У боротьбу проти можновладців, що за допомогою награбованих та вкрадених грошей, за допомогою брехні та обману, за допомогою кремлівських імпершовіністів захопили в Україні владу, крім молоді та чисельної української людності активно долучилися парламентська опозиція, політичні позапарламентські партії та громадські організації. Однозначно негативну оцінку діям президента України дали також світова громадськість, іноземні політики та керівники держав.
У відповідь януковичоазарівська команда за допомогою “Беркута”, міліції, “тітушок”, цинічних провокацій і бездушного застосування сили намагається зупинити народ у його прагненні справедливості, європейського вибору та свободи. На ці дії силових структур більшість маніфестантів заявляють, що готові покласти власне життя, аби добитися відставки уряду і президента. Не прогнозуватиму, чим це закінчиться, але видається, що хлопці, які все своє життя тільки й вміли що красти, а нині обіймають посади, де це можна робити в неймовірно великих масштабах і абсолютно безкарно, просто так не покинуть свої корита. Це показали і масові студентські протести проти призначення псевдополковника Табачника міністром освіти, які не дали жодного результату. ПРдонецька шпана розуміє тільки силу.
Звичайно, не можна відкидати такої можливості, що обдурений, принижений український народ піде силою на узурпаторів і просто знищить їх політично, морально, а декого навіть фізично. Проте це малоймовірно. З іншого боку очевидно, що народ не зможе безконечно довго мерзнути на майданах, втомиться і потроху розійдеться. Настане нестійка рівновага. Тому треба готуватися до тривалої, виснажливої боротьби за відсторонення Януковича від влади легітимним шляхом, а саме — на президентських виборах 2015 року. Ця боротьба буде успішною, якщо виборець уже завтра знатиме відповідь на запитання: хто буде основним опонентом Януковича, хто увійде в команду та яка програма здійснюватиметься після перемоги демократичних сил.
Сьогодні повторюється політична ситуація 1988—90 років, коли на виборах у демократичних сил був один ворог — комуністи, які відповідно до чинного тоді законодавства мали право відсіювати неугодних. Щоб застрахуватися від таких дій, на Львівщині для кожного округу був складений список із п’яти претендентів, чотири з яких після реєстрації знімали себе на користь одного, найбільш рейтингового кандидата. Це дозволило перемогти в абсолютній більшості округів. Таку ж схему треба повторити на майбутніх президентських виборах. Адже ворог чітко визначений — це Янукович, який намагатиметься когось із поважних суперників прикупити, когось не допустити до виборів через свої “демократичні” суди, а когось просто зліквідувати, як це вже намагалися зробити на попередніх його виборах, отруївши Ющенка. Отож пропоную погодити між собою і оприлюднити такий, наприклад, список лідерів, що почнуть боротися за президентське крісло: В. Кличко, А. Яценюк, П. Порошенко, В. Огризко, О. Тягнибок. Звичайно, вони можуть і помінятися місцями залежно від поточних рейтингів, але вже під час виборчої кампанії повинні агітувати тільки за одного узгодженого з цієї п’ятірки, а напередодні виборів решта повинна зняти свої кандидатури на його користь.
Помаранчевий Майдан показав: не досить перемогти на виборах — треба ще мати надійну команду порядних фахівців. Бо у ті часи вже через кілька місяців почалася гризня, звільнення, перевибори, розпуск Кабміну. Усе це призвело до реанімації політичного трупа Януковича і “маємо те, що маємо”.
За минулі роки кожен політик показав своє обличчя і свої професійні здібності, тому можемо поіменно назвати бажаних і придатних для служби рідному народові персон. Я бачу на посаді міністра оборони А. Гриценка, міністра внутрішніх справ — Ю. Луценка, міністра фінансів —            В. Пинзеника, міністра освіти — І. Вакарчука, головою СБУ —           В. Наливайченка. Прем’єрміністром мав би стати хтось із кандидатів у президенти, що зняв себе з перегонів. А ось на посаді генерального прокурора України я бачу Юлію Володимирівну. І ніякий це не жарт, бо на моє глибоке переконання, тільки вона єдина спроможна розгребти оте багно, яке з “легкої руки” колишньої комунономенклатури, що правила Україною, здійнялося і пишно розцвіло над нашою землею за роки Незалежності. Тільки вона зможе повернути приватизовані обманним шляхом підприємства і землі, забезпечити виконання програми “бандитам тюрми” та перевірити, у кого насправді “чисті руки, які нічого не крали”.
Основними пунктами програми демократичних сил повинні стати:
підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, забезпечення безвізового режиму та активізація роботи для вступу в Євросоюз;
відміна антиконституційного рішення Конституційного Суду про передачу всієї влади в одні руки, тобто президентові Януковичу;
ліквідація Конституційного Суду, який за час своєї діяльності не захищав Конституцію України, а навпаки — винаходив шляхи порушувати її і надавав високопосадовцям право робити це;
реорганізація судової системи з тим, щоб дати народові право обирати суддів;
перевірка законності приватизації державних підприємств і земель та повернення у державну власність того, що було фактично украдене;
введення податку на нерухомість і предмети розкоші;
узаконення обов’язкового відсотка від прибутків на виплату дивідендів дрібним власникам акцій, придбаних у період ваучерної приватизації;
посилення державної допомоги працівникам сільського господарства, сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу;
зведення до мінімуму залежності української економіки від російського газу;
ліквідація всіх пільг для депутатів і високопосадовців і переведення зекономлених коштів на чорнобильців та афганців;
встановлення максимального рівня пенсій (зокрема й чинним пенсіонерам) не вищого від 3х середніх зарплат і переведення зекономлених коштів на підняття мінімальної пенсії;
встановлення максимального рівня зарплатні депутатам і високопоставленим держслужбовцям не вищого від 3х середніх зарплат;
сприяння утворенню Помісної Української Церкви;
проведення референдуму про заборону Комуністичної партії України як правонаступниці злочинної Комуністичної партії Радянського Союзу і т. ін.
Останні події відкрили очі виборцям і вони більше не повторять помилки та не будуть голосувати за Януковича, “бо він наш”. І коли подібним до описаного тут шляхом піде демократична частина нашої еліти, злочинна шайка буде зметена з політичного поля, а в Україні запанує нова, посправжньому демократична влада, яка поверне нашу Державу до Європи, обрізавши навікивіків московські пута.

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment