Два майдани
Два майдани. На одному — пісня,
Клич свободи, дзвони боротьби,
А на другім — плі-снява зловісна,
Хахлашня, перевертні, раби.
На майдані першому — громада,
Вся земля — від Ялти до Ужá,
А на другому — ганьба і зрада,
Правдою маскована олжа.
Вільні люди на своїм майдані
З Богом розмовляють на зорі,
Біля них стоять голодні, гнані,
Мовчазні донецькі шахтарі.
Шахтарі, брати мої мозольні,
Не на той майдан вас привезли,
Вашу правду поховали в штольні
І накрили скибами золи.
Не мовчіть, підносьте очі вгору!
Я вас бачу, знаю і люблю.
Виплюньте гірку й глевку покору,
Наче хліб з трутизни й кукілю!
Не мовчіть, вставайте в наші лави,
Не туліться до нових ікон —
Зупиняйте слово їх лукаве,
Блеяне в трибунний мікрофон!
Вчора вас волали до Європи,
А сьогодні — під Москву женуть
Криводушні Путіна холопи,
Приболящі на плебейську нудь.
Шахтарі, збудіться! Годі спати,
Випростайте кості гордих спин,
Підіпріть степи, Дніпро, Карпати,
Два майдани оберніть в один.
16.ХІІ.2013
Лист до пані Богословської
Пані Інно! Чорне і червоне —
Це мій стяг. І я вас не любив,
Але ви із п’ятої колони
Вирвались, як людськості порив.
Як душа, що раптом відмолодла,
Вийшли ви на світло з темноти,
Вирвалися до людей із кодла,
Де живуть лакеї і кроти.
Знаю, ви опроть брехні повстали,
Совісті своєї вчувши клич;
І клястимуть вас регіонали,
Вся брудна й гидотна їхня гич.
Не впадіть од заздрості й отрути
Гадини з підльвівського села,
Що себе в людину обернути
Обіцяла, але не змогла.
Я не знаю, ким було натхненне
Ваше правдолюбіє трудне,
Але на Майдані я зі сцени
Кличу вас — послухайте мене!
Голосом Тичини кличу: “Інно!
Вийдіть ви, нарешті, на Майдан,
Хай він грає, хилячись уклінно
Перед вами, як пшеничний лан.
Вийдіть, і не треба ані слова,
Тільки треба бути там хоч мить,
Щоб почути, як душа Дніпрова
Не реве, не стогне, а гримить.
Вийдіть же, хай вас уздрить Свобода,
Хай здригнеться влади химородь.
Ваша совість і жіноча врода
В єдності тепер, як дух і плоть.
4.ХII.2013
Кардинал
Кардинал, навиклий із амбони
Говорити, вийшов на Майдан.
І затихло чорне і червоне,
В рукави сховався ураган.
Відкривається м’яке, мов з вати,
Слово тихе й мудре, як буквар:
“Я вам раджу добре працювати
І шукати згоди, а не чвар!”
А Майдан, як буря недалека,
Зблискує вогнями і гримить:
“Працювати будем, але Зека
Від роботи треба увільнить!
Працювати і просити миру —
Певно, пише так Святе Письмо.
Дякуєм за раду добру й щиру,
Але ми тут, пане, не спимо!
Працювати, arbeiten, работать —
Ми в якому слові? Де ми є?!
Не берися ж ти народу шпотать,
Як за волю й правду він встає!”
Кардинал зі сцени в переходи
Сходить, попід землю йде домів.
Він печальний, бо Майдан Свободи
Чув його, але не зрозумів.
Не збагнув, бо він від болю виє,
Виривається з московських пут.
Кардинале, в тебе хрест на шиї,
А в народу — на хребті хомут!
8.ХII.2013
Білоруський прапор
Вийшло сонце з голубої хлані,
Стало над людьми, і я уздрів
Білоруський прапор на Майдані
Поміж синьо-жовтих прапорів.
Через біле й чисте полотнище
Протікає білоруська кров.
Прапоре, здіймайся вище й вище
Над хрестами київських церков!
Молиться за тебе Україна,
Ждуть тебе Варшава і Париж…
Не зникай же в небі, як пір’їна,
Ти до нас печаль свою наближ!
Покажи нам блискотання крові,
Відданої на землі твоїй,
Щоб народ твій жив у рідній мові,
Наче в улію бджолиний рій!
О пречистий прапоре свободи,
Твоя правда чиста і свята,
Білорусь воскресне — й між народи
Світу прийде зі свого хреста!
11.ХII.2013
