Так назвали фотовиставку, присвячену життєвому шляху В’ячеслава Чорновола, видатного політика, одного з борців за незалежну Українську державу, яка відкрилася в Музеї шістдесятництва. На відкритті виставки його соратник Василь Овсієнко сказав: “В’ячеслав Чорновіл народився напередодні католицького Різдва, Василь Стус — на Різдво православне. Вважають, що це ознака особливої Божої милості. А кому багато дається, з того багато й спитається. Герой України В’ячеслав Чорновіл і Герой України Василь Стус своїм життям довели, що гідні цієї високої місії”.
Надія КИР’ЯН
На виставці представлено фотографії, які відображають життя, громадськополітичну діяльність В’ячеслава Чорновола. Багато з них представлено вперше. Зовсім нова — колекція філателії. Це конверти з листування В’ячеслава Максимовича з рідними та друзями (по суті, табірна переписка) — із різних куточків Радянського Союзу (Мордовії, Якутії, Москви, України). Усі матеріали надав кабінетмузей В’ячеслава Чорновола, а приміщення представив Музей шістдесятництва.
Захід розпочався колядками у виконанні давнього друга музею співачки Ганни Солоничної.
Валентина Чорновіл, сестра В’ячеслава, яка опрацювала його архіви і видала 8 томів праць політика (ще 2 томи підготовлено), розповіла, що ідею виставки запропонували журналістки Київського університету ім. Т. Шевченка, які писали дипломні роботи за творчістю В. Чорновола. Дівчата знайшли спонсорів, збільшили звичайні фото з архіву й надали їм сучасного вигляду. Минулого року 75річчя Чорновола планували відзначити на державному рівні, але нічого не зробили, окрім як у Західній Україні. Дівчата запропонували назвати виставку “Поза ювілейними датами”.
“Мені хотілося, щоб прийшли люди, які знають В’ячеслава, щоб згадали його, адже він був одним із тих, хто здобував незалежність України, — сказала Валентина Максимівна. — Хтось, можливо, за цю ідею потерпів ще більше, хтось не повернувся з таборів. В’ячеслав повернувся і відстоював незалежність уже в наш час.
Працюючи над архівами, я зрозуміла, наскільки він був далекоглядний, у всьому мав рацію. Наприклад, багато разів звертався до демократичних сил, закликав об’єднатися. Це не вдавалося і було причиною наших поразок.
Ще тоді В’ячеслав Максимович казав, що Україна має вступити до НАТО, тримати напрям до Європи. У нього є стаття: “США і Європа повинні повернутися обличчям до України”. Ці заклики актуальні й нині”.
Олексій Захарченко, лідер Молодого руху, подарував музеєві портрет Чорновола роботи Мирослави Шевченко, молодої київської художниці, активістки організації. “Ім’я В’ячеслава Чорновола для молоді — яскравий приклад, ідеал політика, нічим не спаплюжений. Молодий рух у багатьох містах вшановував його пам’ять”, — повідомив О. Захарченко.
Він розповів, як у день народження В’ячеслава Максимовича разом із колишнім лідером Народного руху Борисом Тарасюком та іншими його соратниками покладали квіти до пам’ятника героєві.
На Майдані зробили оголошення, що формується колона для вшанування В’ячеслава Чорновола. Підійшло дуже багато людей — молоді й старші, світські і священики. Колона рушила до пам’ятника з патріотичними піснями, скандували: “Слава Герою України В’ячеславу Чорноволу”. Дійшли до кордону міліції, який стояв на вулиці Грушевського (нині в Києві перекрито вулиці, які ведуть до урядового кварталу). Ці молоді хлопці, яких звідкись привезли до Києва, можливо, й не знали, хто такий Чорновіл, хоч цілодобово стоять неподалік від пам’ятника. Хлопці в касках, зі щитами, у повному спорядженні колону не пропускали.
Борис Тарасюк повідомив, що він народний депутат, має право проходити, що йдуть лише покласти квіти, однак на вартових і це не вплинуло. Нарешті до Бориса Тарасюка вийшов керівник охорони і після перемовин колона змогла пройти до пам’ятника.
Народний депутат попередніх скликань, соратник Чорновола Богдан Горинь, як і інші промовці, зазначив, що виставка дуже важлива: “Перед нами шлях видатної людини, яка заслужено має звання Героя України. Часто думаємо над тим, як би повів себе В’ячеслав Чорновіл у тих чи тих обставинах, зокрема в наші буремні дні. Він був зрілий політик, блискучий стратег і тактик, аналітик, нам його й тепер не вистачає.
Оглядаючи виставку, шкодую, що не вмістилося більше матеріалу, що це тільки частка великого шляху Чорновола. Пропоную матеріали виставки використати як основу фотоальбому “В’ячеслав Чорновіл у світлинах”, розшукавши й додавши нові фото”.
Про те, що на виставці дуже позитивна енергетика, що такі події повинні час від часу відбуватися, щоб ми зрозуміли, кого втратили, і при цьому не відірвалися від реальної людини з її болями, спробами чогось добитися, натикаючись на глуху стіну, із втомою, з живою усмішкою, щоб не перейти у сферу чистої міфологізації, — говорили Тарас Чорновіл, Василь Овсієнко, колишній директор Київської ЗОШ № 235, який доклав багато зусиль, щоб ця школа носила ім’я В’ячеслава Чорновола, журналістка Маргарита Довгань та ін. Вів захід молодий співробітник музею Богдан Плахотнюк.
