«Захистити музей Максима Богдановича — обов’язок нашого сумління, справа нашої честі»,

Наприкінці 2013 року з Мінська надійшла тривожна звістка: Міністерство культури Республіки Бєларусь вирішило “оптимізувати” музей Максима Богдановича, зробивши цей визначний науково-меморіальний заклад …філіалом столичного Літературного Музею. Нагадаємо, що Максим Богданович — поет, перекладач, літературознавець, культуролог належить до найвизначніших лідерів білоруського національного відродження ХХ століття. Новаторська творчість і патріотична діяльність генія білоруського народу набула широкої популярності завдяки перекладам на головні європейські мови.

Голові Ради Міністрів
Республіки Бєларусь
п. М. В. М’ясніковичу
Шановний Пане Голово!
Напередодні Нового року стало відомо, що Міністерство культури Республіки Бєларусь ухвалило рішення “оптимізувати” Літературно-меморіальний музей Максима Богдановича, позбавивши його існуючого статусу і зробивши звичайним філіалом Музею історії білоруської літератури.
Звістка про небезпеку, яка нависла над Музеєм класика європейської та світової літератури, викликала глибоке занепокоєння у серці кожного, хто знає, поважає і любить білоруську культуру, шанобливо ставиться до Вашої класичної та сучасної літератури, підтримує живі стосунки з сучасними білоруськими письменниками.
Для кожного українця образ Ікара білоруської поезії є втіленням сили духу рідного народу, взірцем синівської любові до вітчизняної історії та культури, патріотичного плекання рідної мови. Поет-новатор, поет-інтелектуал, Максим Богданович вибирав найцінніше зі світової поезії і цим збагачував білоруську національну скарбницю. З особливим пієтетом ставився Богданович до України, її літератури, високо цінував творчість Тараса Шевченка та Івана Франка, знав і шанував своїх сучасників Володимира Винниченка, Грицька Чупринку, Володимира Cамійленка.
У незалежній Україні пам’ять про Максима Богдановича пошановано найповнішим із видань, що вийшли за межами Білорусі, а також численними науковими дослідженнями. А в Ялті, де завершився короткий життєвий шлях поета, до величного пам’ятника на його могилі відвідувачі кладуть живі квіти, поміж якими можна побачити й улюблені поетові волошки — “васильки”.
Тріумфальний ювілей — 100-річчя від дня народження Богдановича — урочисто відзначили відкриттям Літературно-меморіального Музею і пам’ятника поетові в Мінську. Згодом було опрацьовано перспективну програму, до якої входило і відновлення будинку, в якому народився Богданович, приведення до ладу інших меморіальних об’єктів. На жаль, програму призупинено.
Нас не покидає сподівання, що за більш сприятливих обставин її буде реалізовано, але “оптимізація” існуючого Музею (у ньому наприкінці листопада 2013 року успішно провели міжнародну конференцію!) видається аномалією, бо як можна з повноцінного закладу робити фрагменти, зазіхаючи на духовну цінність, яка належить не відомству, не частині суспільства, а білоруському народові, є джерелом пізнання і творчої наснаги для багатьох поколінь?!
У самому намаганні “оптимізації” наші сябри — видатні діячі культури, Спілка білоруських письменників бачать цинічну спробу завдати чергового удару по вітчизняній культурі, принизити її до рівня провінційної.
Вельмишановний Михайле Володимировичу!
Цілковито солідаризуючись із білоруською громадськістю, ми, що нижче підписалися, закликаємо Уряд скасувати поспішний адміністративний намір. Постать Максима Богдановича, його життя, творчість і літературна спадщина мають унікальну особливість — родинну причетність до України. А отже, і до нас, — його читачів, перекладачів, дослідників і видавців.
Захистити музей Максима Богдановича — обов’язок нашого сумління, справа нашої честі.
Ми переконані, що безсмертна пам’ять про геніального співця Білорусі і в майбутньому буде непотьмареним символом білорусько-українських взаємин.
Сподіваємося на Ваше розуміння і сприяння.
Живе Бєларусь!

З повагою
Роман ЛУБКІВСЬКИЙ, депутат Верховної Ради України І скликання, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, екс-голова Комітету з Національної премії України  імені Тараса Шевченка, Надзвичайний і Повноважний Посол України;
Дмитро ПАВЛИЧКО, Герой України,  депутат Верховної Ради України кількох скликань, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Надзвичайний і Повноважний Посол України;
Іван ДРАЧ, Герой України, депутат Верховної Ради України кількох скликань, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка;
Іван ДЗЮБА, Герой України, академік НАНУ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, екс-міністр культури України, екс-голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка;
Борис ОЛІЙНИК, Герой України, депутат Верховної Ради України кількох скликань, голова Українського Фонду культури, Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка;
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАНУ, депутат Верховної Ради України кількох скликань, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, екс-віце-прем’єр Кабінету Міністрів України, екс-голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка;
Павло МОВЧАН, депутат Верховної Ради України кількох скликань, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Голова Всеукраїнського Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка;
Віктор БАРАНОВ, Голова Національної спілки письменників України, головний редактор журналу “Київ”;
Віктор ЧАБАНЕНКО, заслужений діяч науки і техніки України, доктор наук, професор Запорізького національного університету;
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, головний редактор журналу “Всесвіт”, кавалер Золотої медалі Республіки Вірменія

1 січня 2014 р.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment