Олександр РЕЄНТ,
Лев БАЖЕНОВ,
Олег БАЖАН
Наприкінці 2013 року виповнилося 20 років із виходу в світ першого числа відновленого журналу “Краєзнавство” — спадкоємця і продовжувача часопису, заснованого 1927 року Українським комітетом краєзнавства. Першим відгуком на появу часопису було привітання першого Президента України Л. М. Кравчука, яке надійшло на адресу редакції: “Щиро бажаю творчих успіхів у відновленні історичної пам’яті народу і відродженні національної духовності задля розбудови й розквіту нашої незалежної держави України та щасливої долі її громадян”.
Поява цього спочатку науково-популярного, а згодом суто наукового журналу має передісторію, яка сягає у 20-ті роки ХХ ст. Як відомо, 1925 року, у Харкові, під час роботи першого всеукраїнського з’їзду краєзнавців була обрана президія Українського комітету краєзнавства (УКК), який почав координувати і керувати розвитком краєзнавчого руху в Україні. Виникла потреба мати свій друкований орган. Долаючи організаційні й матеріальні труднощі, перше число журналу “Краєзнавство” з’явилося в квітні, 1927 року видрукувано ще два числа. Наступного року видано 1,2,3,4,5,6—10; 1929 — 1,2,3—10; 1930 — 1,2,3,4,5 числа (всього 28).
Відповідальним редактором журналу “Краєзнавство” був Михайло Григорович Криворотченко — учений секретар УКК, людина складної долі. Коли ж краєзнавство стало непотрібне тоталітарному режимові, випуск журналу було припинено, а Михайло Криворотченко, інші члени редакції та чимало авторів видання стали жертвами політичних репресій.
Відтоді збігло 60 літ занепаду та відродження краєзнавчого руху в Україні. У час борінь за її державну незалежність 27 березня 1990 р. у Києві відбувся установчий з’їзд краєзнавців України, який заснував Всеукраїнську спілку краєзнавців, що взяла на себе зусилля з національно-культурної розбудови суверенної держави засобами всенародного розгортання краєзнавства. Водночас ВСК проголосила себе правонаступником і продовжувачем справ Українського краєзнавчого комітету. Цілком логічно, що головний друкований орган ВСК отримав назву “Краєзнавство” від свого попередника 1920-х років і продовжив свою нумерацію з 29 випуску. (Останнє число журналу за 2013 року є 85-м). У липні 1992 року часопис зареєструвало Міністерство України у справах преси й інформації. До складу редакційної ради увійшли доцент Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Петро Арсенич, заступник голови правління Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Наталя Булаєвська, науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Юрій Данилюк, доцент кафедри історії Сумського державного університету Віктор Звагельский, відомий житомирський краєзнавець Георгій Мокрицький, подвижник краєзнавчого руху на Черкащині Михайло Пономаренко, директор Інституту історії України НАНУ Валерій Смолій та ін. Головним редактором із 1993-го до вересня 2011 рр. був багаторічний організатор і керманич краєзнавчого руху в країні, Герой України, голова ВСК-НСКУ, академік НАНУ Петро Тимофійович Тронько. Редакція часопису у складі Григорія Гайового, Анатолія Ситника, Михайла Кириченка та Ірини Стариковської тривалий час (упродовж 1992—1998 років) розташовувалася у місті Києві по вул. Липській, 17. У першому числі журналу “Краєзнавство” за 1993 рік академік П. Т. Тронько писав: “Відроджений… часопис, за нашим задумом, повинен стати справжньою трибуною для великого загону літописців рідного краю, які плідно і безкорисливо вивчають і пропагують безцінні природні та історико-культурні скарби батьківської землі” (с. 7). У зверненні до читачів редколегія у цьому ж числі деталізувала головні завдання видання: “Журнал “Краєзнавство” вважає за обов’язок… плекати український національний патріотизм, протистоятиме тяжким наслідкам політики денаціоналізації народу, сприятиме пробудженню синівських почуттів до батьківської домівки, до материнської пісні, утверджуватиме єдність наших краян із Гуцульщини і Слобожанщини, Поділля і Полісся, Наддніпрянщини і Криму, з інших історико-етнографічних областей — У СВОЇЙ ДЕРЖАВІ, У НАШОМУ СЬОГОДЕННІ”.
Перше число відродженого журналу представлено важливими в методологічному та науково-теоретичному плані для перспектив розвитку краєзнавства статтями П. Тронька “Родовід українського краєзнавства”, президента Українського історико-географічного товариства О. Маринича “Україна: історико-географічні краї”, О. Нестулі “Хрипкий відзвін “великого перелому” (про втрачені церковні цінності за роки тоталітарного режиму). Водночас часопис розпочав публікувати біобібліографічний словник краєзнавців України, пропагує засновану правлінням ВСК Всеукраїнську премію Спілки імені Дмитра Яворницького, висвітлює хроніку діяльності ВСК за 1990—1992 роки, містить інші цікаві матеріали, які засвідчують наукову і пізнавальну актуальність видання. Журнал прагне відобразити свій зв’язок із регіонами України та осередками ВСК у них. Візьмемо за приклад Хмельниччину. До складу редколегії часопису ввійшов член правління ВСК, один із фундаторів Хмельницької обласної організації Спілки краєзнавців і її Дунаєвецького районного відділення В. Прокопчук. У часописі вміщені краєзнавчі статті І. Безручка “Сльоза моля — Патринці” (нарис про село Кам’янець-Подільського району, що на Хмельниччині) та Л. Тимофєєвої “Артіль імені Леніна” (за матеріалами Державного архіву Хмельницької області та обласного архіву СБУ).
Перші п’ять років журнал видавався за зразком часопису “Краєзнавство” 1920-х років. Із 1999 року й до сьогодні він виходить широким форматом (60х84/8) із поступовим збільшенням обсягу. З цього часу і до 2008-го журнал друкувався щорічно одним томом, який об’єднував у собі чотири числа. З 2009 року часопис почав виходити щопівроку, а з 2010-го й досі Національна спілка краєзнавців видає чотири числа на рік, що вдвічі збільшило обсяг видання. Упродовж 2000—2006 років основним спонсором журналу “Краєзнавство” виступав Кам’янець-Подільський державний (нині національний) університет, і в цьому місті він видавався. Оскільки редколегія часопису переважно працювала в Кам’янці-Подільському, то до її складу серед інших членів із різних регіонів тоді входили місцеві організатори краєзнавчого руху А. Копилов, Л. Баженов, Л. Місінкевич, В. Прокопчук, В. Савчук (заступник головного редактора). Із 2008 р. редакція зосередила свою роботу при правлінні Спілки в Києві (вул. Грушевського, 4) і тут здійснює випуски часопису. З кінця 2008 року журнал став друкованим органом Національної спілки краєзнавців, із травня 2009 р. входить до переліку наукових фахових видань за спеціальністю “Історичні науки”.
За 20 років видання журналу “Краєзнавство” його редколегія та автори прагнули всебічно висвітлювати розвиток краєзнавчого руху та регіональних досліджень, бути на вістрі сучасних досягнень та інноваційних процесів у науці та краєзнавстві. У часописі склалися постійні тематичні рубрики, а також з’являються нові, які охоплюють усю організаційну, наукову та науково-методичну сфери своєї галузі. Серед головних рубрик варто назвати “Літопис українського краєзнавства”, “Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення”, “Краєзнавство в особах”, “Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс”, “Історія України у світлі регіональних досліджень”, “Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку”, “Вітчизняне пам’яткознавство: традиції, досвід, перспективи”, “Регіональні аспекти історичної демографії”, “Джерелознавчі і біографічні студії”.
Статті й аналітичні матеріали допомагають читачам отримати уявлення про різноманітні форми і методи краєзнавчих студій у ХІХ—ХХ століттях, ознайомитися з методологічними принципами мікроісторичних досліджень і розвідками в царині соціології повсякденності, біографістики, музеології. Матеріали рубрики “Краєзнавство та туризм” розкривають історико-туристичну привабливість окремих регіонів України. Розділи “Огляди” та “Наукова інформація” — це презентація нових книг, знайомство з науковими заходами, які стосуються всебічного пізнання рідного краю. Як друкований орган Національної спілки краєзнавців, журнал у розділі “Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя” висвітлює найпомітніші події та акції громадської організації, які стосуються відродження й захисту історичної, духовної та культурної спадщини українського народу, формування патріотичних настроїв у суспільстві. Зазначені рубрики формують “обличчя” часопису та вирізняють його поміж інших історичних періодичних видань сьогодення.
Журнал спирається на великий загал авторів і кореспондентів із числа науковців, краєзнавців, аспірантів, магістрів, освітян, архівістів, музейників, бібліотекарів та інших професій. Його постійними авторами були і є такі відомі вчені України — подвижники краєзнавства, як П. Тронько, Р. Пиріг, Ю. Мицик, Т. Чухліб, Г. Казьмирчук, С. Кульчицький, А. Климов, В. Прокопчук, О. Завальнюк, О. Тригуб, М. Костриця, А. Непомнящий, О. Нестуля, Р. Маньковська, Г. Швидько та чимало інших.
Реформований і оновлений в останні роки науковий журнал “Краєзнавство” не тільки заглиблений у дослідження і популяризацію етапів розвитку краєзнавчого руху, проблем його нинішнього життя, а й спрямований на прогнозування його розбудови на далеку перспективу (див. часопис № 1 за 2013 р. проект “Програми розвитку краєзнавства України на період до 2025 р.”).
Отже, за 20 років видання журнал “Краєзнавство” став справжньою розгорнутою енциклопедією, літописом, невичерпним багатющим джерелом краєзнавства і регіоналістики, здобув серед науково-краєзнавчої спільноти авторитет і визнання, сформував своє поліграфічне обличчя, значно підвищив наукову якість і розширив мозаїку опублікованих на своїх шпальтах статей і матеріалів, посів належне місце в науковій періодиці України.
Хочеться вірити, що кожне число журналу читацька публіка і надалі сприйматиме як вісник останніх новин краєзнавчого життя в Україні, джерело глибоких матеріалів з історії України, новітніх методик викладання краєзнавства в школі, публікацій про кращих літописців рідного краю.
Щиро вітаючи з 20-річчям журналу “Краєзнавство”, зичимо редакційній колегії, авторському колективу й усім, причетним до його видання, творчих звитяг у подальшій розбудові часопису, збільшення числа дописувачів і вдячних читачів, нових цікавих матеріалів, продовжувати залишатися одним із організаторів і керманичів краєзнавчого руху і регіональних досліджень в Україні.
