Дитина довіряє красі

Лариса ІЗААК,
архітектор-дизайнер, відмінник освіти України

Кожен може захворіти, але дуже сумно, якщо це дитина. Коли виникає гостра необхідність покинути знайомий дитячий світ і увійти у світ медичних закладів і інтер’єрів. Дитина відчуває стрес від специфічних стін, обмеженого простору, від незнайомих медичних предметів, облаштування. Цей вимушений негативізм оточення тільки пригнічує настрій.
Гнучка фігурка дівчинки схилилася над рисунком. Вона вперто трудиться, чорні коси гойдаються у такт штрихам. Щось не вдається, вона витирає і знову починає рисувати.
Я завжди намагаюся навчити учнів головного: вміти працювати, не боятися труднощів, бо щоб щось змогти — треба навчитися це зробити, пройти шляхом часом зовсім нелегкої праці для звільнення свого творчого потенціалу. А вже потім отримати головне — художній твір, який народжується з самовідданої роботи художника. Багато моїх учнів погоджуються на це кредо і цей шлях. Мабуть, тому і досягають значних успіхів у мистецтві, отримують перші місця у міжнародних, всеукраїнських, міських конкурсах, виставках і працюють зі мною чимало років.
Я поглядаю на затяте дівча. Чому не йде погуляти, відпочити від навчання, як інші? Вона у студії сама, і не поспішає, намагаючись виразити свою думку… Якось захотілось їй розписати кухонну дощечку і її треба було потерти наждачним папером. Її рученята мляво рухаються. Я підходжу, починаю допомагати. Вона підсмикує кофтинку вище, щоб було зручніше. У наступну мить я гостро реагую на незвичний колір згинів на її ручках — він якийсь зеленожовтий, у розлитих плямах синців, видно якісь горбочки. Каже: це сліди від систем і уколів, бо вона лікується від тяжкої хвороби…
Діти рисують із чистим серцем. Їхні руки звикають до тонких рухливих навичок, які стимулюють функції вищих відділів головного мозку. Тарасик Бруєнко старанно вимальовує песиків. Багато песиків: маленьких, великих і кольорових, які весело гасають на аркушах альбому. Тарасик зараз там, теж з ними. Він усміхається і швидко додає штрихів і барв, емоційним своїм олівчиком додає тваринкам іграшок, щоб було веселіше, щоб якнайкраще їм жилося разом — без сварок, без проблем. Ніхто не залишиться байдужим до щирої, емоційно вираженої думки дитячої картини!
Дитина за своєю природою довіряє красі, у ній є гармонія доброти і милосердя, емоційного піднесення, які зміцнюють сили і душевний стан особистості. Тож ця краса, втілена в картинах юних митців, знаходить найкоротший шлях оздоровчого впливу на хворих дітей, бо вони також вміють спілкуватися візуальною мовою дитинства.
Яскраві, живописні, колоритні сюжети картин, створені універсальною дитячою мовою образотворчого мистецтва, стають острівцями комфорту й емоційнооздоровчого впливу в інтер’єрах медичних закладів. Вони пропонують спілкування з юними художниками, задіюють фантазію, кличуть у яскравий світ птахів, тварин, квітів, людей. Дадуть змогу відчути себе впевненим, міцнішим, манять узяти олівчик і намалювати своє улюблене, рідне, спонукають розповісти про себе іншим. Художник і суспільство — це безперервна вісь діалогу, не чужого й дітям.
Ми в цьому переконалися, коли надали свої студійні дитячі картини медичним закладам: обласній дитячій лікарні № 2 у місті Біла Церква, обласній дитячій лікарні  та дитячому санаторію “Барвінок” у Боярці, дитячій лікарні № 5 в Києві, дитячій поліклініці № 1 Печерського району міста Києва, дитячій поліклініці № 2 Печерського району міста Києва… Наші живописні рисунки підтримують ослаблих діточок і допомагають їм видужати.