Цією публікацією ми відкриваємо нову рубрику “Московські історії з українською присутністю”, яку вестиме генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, доктор історичних наук Володимир Мельниченко.
Московські історії з українською присутністю
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО
Знахідка була для мене наскільки несподіваною, настільки й очікуваною. Гортаючи популярну в Першопрестольній газету “Московские ведомости” за перший рік ХХ століття, завмер, побачивши невеличку замітку від 26 лютого (11 березня) 1901 року: “Панихида по Т. Г. Шевченко. 25 февраля, в храме Большого Вознесения, что у Никитских Ворот, после литургии, была совершена панихида по поэту Т. Г. Шевченко, по случаю исполнившегося сорокалетия со дня его кончины. На панихиде присутствовали почитатели таланта покойного, а также и некоторые представители литературного и публицистического мира”.
Несподіванка полягала в тому, що ця інформація залишалася досі не використаною московським шевченкознавством, і водночас я давно не сумнівався, що Тарас Григорович знав про храм Великого Вознесіння чи й відвідав його. Річ у тім, що поруч із церквою жив у 1840-х рр. Шевченків друг, українець із Варви Осип Бодянський. У січні 1847 року в листі до Бодянського, написаному рукою Пантелеймона Куліша (з припискою Шевченка), було вказано таку адресу: “Його високоблагородію Осипу Максимовичу Бодянському против арбатского cъезжего дома (поліцейської дільниці. — В. М.), в доме Дзюма, Дзыма albo cos podobnego…” Такого домовласника в Москві не було, але, судячи з усього, Куліш призабув прізвище, що й не приховував, і назвав його навздогад. В “Адресном календаре жителей Москвы на 1846 год” читаємо: “Бодянский Иосиф Максимов., сост. в 8 кл., Экстра-Ординарный Профессор, Арб. ч. прих. Старого Вознесения д. Дица”. Тобто, Бодянський Осип Максимович, цивільний чиновник 8-го класу, екстраординарний професор Московського університету мешкав в Арбатській дільниці, в будинку Діца в приході церкви Старого (Великого) Вознесіння.
Із “Алфавитного указателя к плану Арбатской части” дізнаємося, що будинок московської міщанки Олени Федорівни Діц знаходився в Столовому провулку, тобто поруч із Великою Нікітською вулицею — перший від неї повздовжний провулок у бік Арбату (не зберігся, тепер — будинок № 10). Це підтверджується й тим, що навпроти справді була розташована колишня Арбатська поліцейська дільниця, частина будівлі котрої збереглася до цього часу. На конверті згаданого листа був ще й такий натяк на адресу Бодянського: “Узнать в лавке “Москвитянина” или на обёртке “Чтений” (“Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских” — видання, редаговане Бодянським. —
В. М.). На другій сторінці обкладинки “Чтений” знаходимо підтвердження встановленої адреси: “На Большой Никитской, против Арбатского Частного дома, в доме Дица”. У цьому випадку Велику Нікітську названо як відомішу вулицю порівняно зі Столовим провулком.
Осип Бодянський опікував Тараса Шевченка під час його першого приїзду до Москви в лютому 1844 року, він опосередковано вплинув на створення поетом вірша “Чигрине, Чигрине…” — єдиного, написаного в Москві. Професор знайомив Шевченка з містом, і щодня, виходячи з помешкання Бодянського, вони бачили церкву Великого Вознесіння. У суворо документальній книзі “На славу нашої преславної України” (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)” (2008), ще не маючи інформації, про яку йдеться, посмів лише припустити таке: “Тільки вийшли вони зі Столового провулка на Велику Нікітську, Бодянський зупинився і показав на церкву Старого Вознесіння. Тут рівно тринадцять років тому, саме в лютому, вінчався Пушкін з Наталею Гончаровою, яка між іншим, походила зі старого козацького роду гетьмана Петра Дорошенка. Потім молодята поїхали на Арбатську вулицю, у будинок пані Хитрово, де Пушкін зняв квартиру, неподалік звідси… Бодянський знав про це добре, в тому 1831 році він і вступив у жовтні в університет, але допитливий студент-словесник, який сам намагався “віршувати”, цікавився Пушкіним, чутки про життя якого циркулювали в Москві. Більше того, через рік він бачив Пушкіна!
Пройшли далі, і Бодянський, повертаючи на Нікітський бульвар, звернув увагу Шевченка на церкву Феодора Студита, у якій хрестили Олександра Суворова, полководець сам неодноразово молився тут. Будинок його батька знаходився поруч, на Великій Нікітській. Шевченкові і це було цікаво, два роки тому він ілюстрував книгу Миколи Полєвого про генералісимуса Суворова, що мав під своїм керівництвом козацьку флотилію і кілька полків козаків-чорноморців”.
Так-от, у церкві Феодора Студита 26 лютого 1911 року також відбулася панахида, приурочена до 50-річчя з дня смерті Шевченка. Напевне, її організатори знали, що поет бував у ній. А газетна замітка, про яку йдеться, дає підстави стверджувати, що Тарас Григорович відвідав і храм Великого Вознесіння, бо московські українці проводили панахиди по Шевченку саме в тих церквах, які він, очевидно, знав. У 1901 р. ще були живі московські українці, які зберегли пам’ять про це.
Храм Вознесіння Господнього біля Нікітських воріт (Великого Вознесіння) був побудований у 1685—1689 рр. біля заміського палацу матері Петра І, цариці Наталії Наришкіної (нагадаю, що з родом Наришкіних у 1746 р. поріднився Кирило Розумовський, президент Імператорської Академії наук, останній гетьман України). На початку 1830-х рр. стали зводити нинішню ампірну церкву, будівництво розтяглося на кілька десятиліть. І Пушкін вінчався не в основному приміщенні, а в притворі. Храм відвідував Микола Гоголь. У записній книжці великого українця за 1845—1846 рр. занотовано: “У Никитских ворот в доме Мещерина против Вознесенья Большого”.
Отже, в храмі Великого Вознесіння впродовж півтора десятиліття віртуально перетнулися Пушкін, Гоголь і Шевченко!
Відомо, що за два дні до смерті — 5 квітня 1925 року — в церкві провів останню службу патріарх Тихон. 1931 року її було закрито. Богослужіння відновлено 1990-го.
У березні 2014 року Національний культурний центр України в Москві проводить у храмі Великого Вознесіння на вулиці Велика Нікітська, 36, панахиду по Тарасу Шевченку, приурочену до 200-річчя з дня його народження.
