Будьмо разом!

78666-4
Фото Сергія Марченка

Тетяна КРОМБЕТ,
Київська обл.

На Майдан іду, як до Причастя —
Дух мій тут зринає із пітьми.
Це таке, повірте мені, щастя:
Вільними відчуть себе людьми!
Вільними від мороку облуди:
Павутиння страху розірвать,
Дихати почать на повні груди,
Гімн свій український заспівать!

Цей вірш я присвятила Майдану 2004 року, але він актуальний і для Майдану сьогоднішнього. Дехто закидає, що той Майдан був невдалим, а я вважаю, що він засвідчив прагнення українців до очищення від морального непотребу і що в українців відродилася сила духу і прагнення до волі.
Із дитинства запам’яталося, як мама взимку вишивала і співала українських пісень. Мені запала в душу пісня “За Сибіром сонце сходить” про Устима Кармелюка. Згодом, читаючи книжки зі шкільної бібліотеки, я дізналася про Олексу Довбуша та його опришків. А вже в роки Незалежності я нарешті дізналася, хто ж такий Степан Бандера. У 10 класі нас повезли на екскурсію в Ленінград. Там ми почули розповідь екскурсовода про сільськогосподарський науково-дослідницький інститут, де виводили нові елітні високоурожайні сорти зернових. Під час блокади співробітники інституту і члени їхніх сімей, як і всі блокадники, помирали від голоду, але сортове зерно не розікрали, не з’їли, а зберегли ціною власного життя, щоб після перемоги, в яку вони вірили, було чим засівати поля. Сьогодні деякі можновладці твердять, що мовляв, понаїхали в Київ переважно західняки і майданять тут і що Майдан це ще не вся Україна. Так, не вся. Але саме західноукраїнців я можу порівняти з тим добірним зерном, у якому на генетичному рівні пробудився дух справедливості та прагнення до волі. Ні, я зовсім не хочу принизити ідеологічну та патріотичну складову наших східноукраїнців. Адже не їхня вина, що Голодомор зібрав свій урожай переважно саме на сході України. На західній Голодомору не було, бо там тоді не було совдепії. І нехай хтось обзиває її другою Чечнею, а для мене саме Західна Україна — центр Європи.
Якось дивилася по телевізору розважальне шоу. Мене вразило, як на сцену виставили манекен, одягнений в українську вишиванку і шаровари, а Нестор Шушерич стріляв у нього з лука. Присутня там шушера тішилась із того. Він думав, що стріляв у опудало? Ні, він стріляв у ту сорочечку, що вишивала мені моя мама. Він стріляв у мою душу. Тут ви “перегнули палку”, точніше — лука. Дивіться, бо лук за формою трохи нагадує бумеранг. А якби на те опудало вони одягли чорну кацавейку з шестикутною зіркою і Шуфрич вистрелив би із лука в ту зірку, чи зійшло б їм це з рук? Думаю, що ні, бо євреї мудрий народ і нам не завадило б запозичити в них їхнє почуття власної гідності. Адже вони домоглися визнання Холокосту геноцидом їхнього народу, завдяки цьому створили власну державу, хоч до цього у них її не було тривалий час. А наші мудрагелі з Верховної Зради додумалися заперечувати визнання Голодомору геноцидом українського народу. Так, Голодомор це ще не весь геноцид, а лише одна з його сходинок, а ще ж були й інші руйнівні для української нації проекти і всі вони, як правило, виходили і виходять з ініціатив “правонаступниці” колишнього імперського монстра, який знову намагаються відродити.
Шушеричі натягують лука, цілячи стрілою в українську душу. Це вони ділять Україну навпіл, направляючи одну половину в кишеню Путіну, а другу — у свою. Ось тому і настав час нових героїв, у яких на генетичному рівні відроджується дух Довбуша, Кармелюка, Бандери.
Сьогодні ми гуртуємося, відчуваючи єдиний порив — українська душа прагне злету, бо “хто не прагне висоти, у того доля — бути ницим”, як сказав Лопе де Вега. Цю єдність ми відчуваємо, коли співаємо Гімн своєї держави. 2004 року ми вперше співали його на цьому Майдані. Наші східні українці на своїх майданах слухали його мовчки. Цього року Гімн співають на майданах і на заході, і на сході України, на жаль, не всі з однаковими устремліннями — у нас різні вектори.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment