«Подарунок» на іменини?

Олександр ДІХТЯРЕНКО,
с. Васильків
Шполянського району
Черкаської області

До 200річчя Т. Шевченка у Центрі ЗНО підготували своєрідний “подарунок”. У програмі з української літератури для ЗНО зник Тарасів “Заповіт” (“Як умру, то поховайте..”) і послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…” Натомість додали “Великий льох” і поему “Марія”. Хитра арифметика — два твори зняли, два поставили. Але ж які твори зняли! Чим при цьому керувалися? Це питання до тих, хто власною рукою викреслив ці твори, а також до тих, хто затверджував такі зміни. Здається, керувалися ці люди страхом. Адже при підготовці до ЗНО ці твори Тараса Шевченка прочитають уже не дітидев’ятикласники, яким по 14—15 років, а юнаки й дівчата, яким по 17, 18 і більше. А це ціла епоха у духовному зростанні людини. Начитаються “кайдани порвіте”, “волю окропіте”, почнуть гукати “Банду — геть!”, а чиновникам це треба? Без Шевченкового “Заповіту” їм якось комфортніше. Було б ще краще й зовсім без Шевченка, та не можна так відверто демонструвати свою ницість.
Можна здогадатися, як міркували посадовці, вилучаючи найважливіше. Хай діти знають про те, що “наша дума, наша пісня не вмре, не загине” з вірша “До Основ’яненка”. У всі часи фольклор великої небезпеки не становив. Це ж не політика. Катерина полюбила москаля, а він виявився брехуном? Навіть приємно — “ай да наші, кого не надують”. Поплачуть — полегшає. Гайдамакизарізяки ляхівкатоликів ріжуть? Хай, може, в Європу йти не схочеться. Три душі согрішили: одна дорогу з повними відрами перейшла гетьману, який їхав у Переяслав, друга скаженому царю коня напоїла, третя усміхнулася цариці, яка Дніпром пливла. Три ворони… Три лірники… Метафорика “Великого льоху” складна, досвідченому не все відразу відкривається, тому й загрози особливої для тих, хто змінює програми, не становить. Народи Кавказу борються за волю. Хай чужим поспівчувають, а заодно переконаються у величі орла, який довбе ребра. Приснився поетові цар? Так його ж уже давно немає. Небайдужа поетові Україна, то це ж його особисте, інтимне. МатиМарія, жінка, яка в найтяжчу хвилину не втратила віру, не дала зупинити добро, уможливила майбутній порятунок людства, яке вбило її дитину… Можна й покритикувати поета, не погодитися з його трактуванням християнської історії… Тільки не допустити, щоб Пророк говорив із молодим поколінням про насущні проблеми буття нації, буття України.
Я не применшую значення творів Тараса Шевченка, які включені в програму ЗНО. Всі твори Кобзаря вершинні й небезпечні для владоможців. Такий він, наш Шевченко, який про Україну сказав: “За неї душу погублю”.
То що ж тепер? Змиритися? Чи ще й із цього приводу збирати Майдан, співати “Заповіт”, читати “І мертвим, і живим…” перед конторами чиновників і змусити повернути вилучені твори до програми незалежного оцінювання? Адже ганьба! У рік ювілею такий “подарунок”!
Найкраще було б вилучені твори повернути до програми тихо, написати листроз’яснення, можливо, якогось “стрілочника” навіть покарати. Та в такий хід розв’язання проблеми важко віриться. Отож знову Шевченкове: “Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!” І допоки нам, українцям, боротися за Україну в Україні?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment