У Києві, в Центральному будинку художника відкрилася VI Всеукраїнська виставка “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”, присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Художній і смисловий центр виставки — мозаїчна робота Миколи Стороженка “Світло з пітьми”, з котрої постає Кобзар-Прометей, провісник волі, бунтар-революціонер, що енергією духу, своїми віршами рвав найміцніші кайдани й генетичний спротив свавіллю, жагу волі й свободи заповів нам, своїм праправнукам.
Світлана ЧОРНА
Олександра ЦИБУЛЬСЬКОГО
Як зазначив під час відкриття експозиції голова Національної спілки художників України, скульптор Володимир Чепелик, Кобзар стільки разів оспіваний митцями, що, здається, вже нічого нового про нього не скажеш. “А виявляється, можна, адже з полотен постає Тарас у контексті усієї нашої історії”.
На виставці майже в повному обсязі представлена шевченкіана Анатолія Куща — картини “Козачок Енгельгардта”, “Мені тринадцятий минало”, “Шевченко у Літньому саду”, “Шевченко та Варвара Рєпніна. Велика любов”, “Т. Шевченко і М. Чернишевський” “Пророк”. Багато разів можна повертатися до них, як і до роботи харківського художника Олега Омельченка “Тарасове пророцтво”, в якій він алегоричними образами передає своє прочитання поетових псалмів. Чи до інших — Віктора Полтавця “Реве та стогне Дніпр широкий”, Івана Задорожного “Поет і цариця. Сковорода”. Самі назви полотен “І мертвим, і живим” (художник В. Кабаченко), “Я не нездужаю, нівроку” (М. Шевчук), “І буде син, і буде мати” (В. Погорелов), “Давидові псалми” (В. Краснощокова), “Катерина” (К. Ткаченко), “Україно, великомученице святая” (І. Ковтонюк), “Тарасове пророцтво” (О. Омельченко) промовляють до глядача.
На церемонії відкриття виставки поет Петро Засенко пригадав свої зустрічі у Казахстані, де багато років у засланні перебував наш Геній. На берегах Аралу йому казали, що Тарас Шевченко належить не лише українцям, а й іншим народам, зокрема, казахам. Бо він перший змалював їхні типажі, адже мусульманські закони забороняли робити це своїм художникам, став родоначальником казахської школи живопису. Але бувало й таке, коли говорили, що ви, мовляв, носитеся зі своїм Шевченком. А Петро Засенко на це колись відповів: “Це не ми носимося з Тарасом, а він нас веде по світу…”
До 200-річчя Поета-Пророка на державному рівні заплановані різноманітні заходи, та виставка “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” проводиться за позабюджетні кошти. Її куратор художник Олександр Мельник наголошує, що митці звозили свої роботи з Донецька, Харкова, Сімферополя, Львова за власні гроші. Спілка надала виставкові зали безкоштовно, на ентузіазмі працювали оформлювачі й усі причетні до організації мистецької події року, як уже назвали виставку фахівці.
Грошей немає навіть на видання каталогу, хоча Міністерство культури обіцяло посприяти. Така ситуація склалася вперше з того часу, як було започатковано проект, участь у якому взяли вже сотні сучасних художників з усіх регіонів країни.
— Я хвилююся за виставку, — говорить Олександр Мельник. — Розумію, що вона після розформування має залишитися не лише на рівні емоцій. Каталоги з попередніх виставок “Україна від Трипілля до сьогодення” ми передавали у бібліотеки, культурні центри, діаспорі. При Президентові Ющенку експозицію возили до Донецька, у Львів і на Закарпаття. Він придбав шість великих полотен, які передав до музеїв. Ще дванадцять картин для музеїв закупило Міністерство культури. Нині державні історико-культурні заповідники, зокрема у Батурині, подали заявки до Мінкульту на полотна історичного жанру, якими хотіли б поповнити свої експозиції. Але безрезультатно. Ми, організатори проекту і художники, звертаємося до чиновників із проханням знайти кошти, щоб виставку можна було показати в інших містах, щоб її могли побачити люди в різних регіонах, а не лише в столиці.
На виставці експонується 196 творів 121 майстра з усіх регіонів України. Дмитро Степовик, оглянувши експозицію, зазначив: “Тут представлено роботи дуже високого рівня. Я часто буваю в галереях Парижа, Лондона, Нью-Йорка, можу порівнювати твори різних шкіл. Наше сучасне українське мистецтво, можливо, найпередовіше у світі. Краще за всіх у світі. Не даремно японці, китайці їдуть до нас навчатися, а роботи українських майстрів купують у багатьох країнах”.
