Велика і різножанрова творчість Богдана Лепкого — своєрідне явище в українській літературі ХХ століття. В умовах незалежної України, коли формується нова концепція розвитку науки, культури, літератури, творчий доробок Богдана Лепкого посідає одне з визначних місць. Духовна спадщина митця акумулює основні тенденції художнього мислення складного періоду — від неонародництва до модернізму. У колі дослідницьких зацікавлень завжди перебувала мова творів письменника, оскільки її барвистість, колорит, неповторна манера залишаються невичерпним джерелом для написання численних наукових праць, демонструють багаті виражальні потенції української мови. Результатом копіткої багаторічної роботи науковців стало фундаментальне видання “Фразеологізми у творах Богдана Лепкого” (2010 р.), підготовлене до друку колективом викладачів кафедри української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка під керівництвом професора Стефанії Єлисеївни Панцьо. Рецензований словник — безперечний науковий набуток в історії української лексикографії, презентує багатство та вагомий емоційноекспресивний потенціал національної мови.
Ірина ГНАТЮК,
кандидат філологічних наук,
завідувач відділу лексикології та лексикографії Інституту української мови НАН України, м. Київ
Літературна Тернопільщина ХХ століття асоціюється в уяві кожного читача з іменем талановитого українського письменника Богдана Лепкого. Це автор, який приніс в українське письменство колорит галицької землі, збагатив літературу специфікою та унікальністю мовного викладу. В сучасній україністиці чимало фразеологічних словників, які засвідчують фраземне багатство нашої мови, однак словників мови творів окремих письменників мало. У цьому вбачаємо актуальність виконаного дослідження. Саме фразеологія висвітлює глибинні шари українського національного мислення, є складовою народної культури, в ній відображено матеріальний світ, людські стосунки, емоції. Зміст фраземи — це знання, досвід людини, вкладений у короткий вислів з емоційноекспресивною та образнометафоричною оцінкою.
Укладачі словника поставили перед собою важливе і нелегке завдання: виявити фразеологічні одиниці у всій творчій спадщині майстра художнього слова Богдана Лепкого, проаналізувати їхню семантику та виявити граматичні параметри. Багатство авторського слова, оригінальність і вишуканість образотворення Богдана Лепкого демонструють уміле застосування усталеного фразеологічного корпусу української мови та створення трансформованих фразеологічних одиниць, що виконують важливу естетичну роль у його творах. Нам імпонує те, що автори словника подають значення виявлених фразеологічних одиниць, спираючись на фразеологічні словники української мови, а саме на “Фразеологічний словник української мови” (К.: Наукова думка, 1993; перевидання 1999. — 984 с.) та “Словник фразеологізмів української мови” (К.: Наукова думка, 2003; перевидання 2008. — 1104 с.).
Багаторічна праця, яку завершили мовознавці з Тернополя, є водночас і складною, і вдячною. Систематизація в окремому словнику фразеологічних ресурсів письменника увиразнює національну специфіку всієї мови. Рецензований словник подає всі фразеологічні одиниці, прислів’я, приказки тощо, ужиті у творах видатного галичанина Богдана Лепкого. Укладачі опираються на широке розуміння фразеології. Словник “Фразеологізми у творах Богдана Лепкого” є унікальним виданням, що дозволяє поглянути на творчість письменника крізь нову призму — через лексикографічне джерело. Автори довели, що мова творів Богдана Лепкого багата на фразеологію. У словникових статтях вдало презентовані прикладиілюстрації до виявлених фразеологічних одиниць. Укладачі продемонстрували глибоку науковість у поєднанні з популяризацією творчості Богдана Лепкого.
Структура словникової статті охоплює: заголовний компонент (опорне слово); реєстровий фразеологізм із його варіантами; тлумачення; цитатиілюстрації; паспортизацію фразеологізму із зазначенням назви твору та сторінки, на якій виявлено фразему. У словниковій статті першим наводять заголовне слово: іменник, прикметник, дієслово, дієприкметник; у поодиноких випадках опорними стають інші частини мови. Опорне слово подається у вихідній (початковій) формі: для іменника — називний відмінок, однина; для прикметника — називний відмінок, чоловічий рід, однина; для дієслова — інфінітив. Після заголовного компонента у словниковій статті подають реєстровий фразеологізм із його варіантами, наприклад: кращий горобець у жмені, як синиця на стрісі = краще синиця в руках, ніж журавель у небі; як горобці на плоті = як ластівки під стріхою; натиснути голосом = підняти голос; воду опихати в ступі = товкти воду в ступі та ін. Далі йде тлумачення фразеологічного значення (за фразеологічними словниками). Якщо мовний зворот не зафіксований у фразеологічних словниках, автори подають власні дефініції, наприклад:
ДУХ
дух затаїти
Принишкнути, завмерти (внаслідок сильного переляку, потрясіння) [ФСУМ, 1: 318].
Король дивився на Орлика, але не відповідав. Козаки дух затаїли в собі. Зпід Полтави до Бендер, с. 126.
ДУША
мов без душі ходити
Переживати, сумувати.
Гарний козак. А як учора бився, щоб ви знали! Жаль лиш, що влюбився, і тепер мов без душі ходить. Крутіж, с. 753.
У словнику зафіксовано велику кількість усталених, добре відомих фразеологічних одиниць на зразок: “поставити на своїм” (с. 148), “добру школу пройти” (с.151), “піти до голови по розум” (с.159), “подати собі руки” (с.163), “виривати з серця” (с. 171), “добрі часи” (с. 203), “ангел понад хатою перелетів” (с. 10), “як риба у воді” (с. 155). Однак значно більшу увагу привертають фразеологізминовотвори Богдана Лепкого, якот: “хрінові троянда запахла” (с. 201), “чесати чортові хвіст” (с. 205), “балакати макарони” (с. 12), “пізні Івани” (с. 82).
У рецензованій праці звертає на себе увагу сумлінність опрацювання, спосіб наведення матеріалу, чіткість структури словникової статті, поліграфічне виконання.
Словник “Фразеологізми у творах Богдана Лепкого” дає простір кожному, хто з ним ознайомиться, поновому осмислити творчу спадщину подвижника національнодержавного відродження України Богдана Лепкого, збагатитися духовно, інтелектуально, додати щось нове чи поіншому осягнути вже відоме, знане. Приємно, що українське авторське словникарство збагатилося новою, самобутньою лексикографічною працею. Усю “магію фразеологізмів” відчули, відшукали і паспортизували для нащадків, нових поколінь читачів, шанувальників українського слова укладачі — професор Стефанія Єлисеївна Панцьо (автор проекту, головний редактор), Тетяна Пилипівна Вільчинська, Ірина Михайлівна Бабій, Ніна Олександрівна Свистун (відповідальний секретар), Наталія Дем’янівна Парасін, Наталія Іванівна Лісняк, Тетяна Михайлівна Миколенко, Марія Ярославівна Наливайко. Їхня праця здатна вивищити кожного, хто візьме видання до рук; лінгвістично й інтелектуально занурити у таїни духовного світу. “Слово наше невмируще, воно ніжне, мальовниче, голосне, як пісня, — писав Пантелеймон Куліш, — це “скарбівня нашого духа”. Слово поцінували і вивищили укладачі словника “Фразеологізми у творах Богдана Лепкого”, які служать Музі Рідного Слова і душею, і справою.
Приємно, що українське авторське словникарство збагатилося новою, самобутньою лексикографічною працею, яка заслуговує і схвалення, і відзнаки. Рецензований словник “Фразеологізми у творах Богдана Лепкого” є вагомим внеском у вивчення фразеології, лінгвостилістики, лексикографії. Його з успіхом зможуть використати науковці, студенти, аспіранти, викладачі, усі, хто цікавиться мовою і культурою рідного народу.
